Богданівська скала (автор: Кучабський Нестор)

Дата публікації допису: May 25, 2012 7:29:56 AM

Книга пам’яті «За Україну, за її волю…» Тернопіль: «Збруч», 2006 – 496 стор.

Ввечері 18 серпня на Богданівськім хуторі до господи Марії Пальчук прийшли 5 повстанців, то ж вона, як звично, чим мала тим і нагодувала їх, ще й дала на дорогу печених пиріжків. Хлопці спокійно пішли у бік скали, було ж то до неї близько 1 км. З іншого боку розкинулося поле Михайла Підгірського, засіяне гречкою. Його син Володимир також був у повстанцях і домовився з друзями, аби допомогли її зкосити. Шість косарів зайняли загінку подалі від дороги, як то мовиться, на всяк випадок. Серпневий вечір видався тихим, а селянські діти так спрагли за звичайною вільною працею, що вже поклали у покоси добрий шмат. Трохи ще часу лишалося до наради, яку районний провід запланував на Богданівській скалі. Несподівано з її боку в небо зірвалося декілька сигнальних ракет і тишу прорізали автоматні черги, почулися вибухи гранат, крики поранених.

За якийсь час настала тиша, та тут запалали вогні, то оскаженілі чекісти палили гречані копи, якось дико при тому верещали, аж луна котилася, її відлунював ліс, що був неподалік. Як туди попали чекісти і чого набрели на повстанську стежку, та ще й тоді, коли мала відбутися нарада, це ніхто не знав. А сталося так, що на допитах заломився повстанець «Здоровий» з Клебанівки. Погодився, на співпрацю з бандюгами, як пише Ілля Оберишин у книзі «Півстоліття у підпіллі». Накрилися десятки криївок на Збаражчині, в т. ч. склад у Коршилівці. Бачили люди зрадника, як возили його чекісти у кузові машини накритого брезентом, як їх п'яна орава від'їхала геть.

Наступного дня, – казав Творищук Мирон, – я пішов подивитися на місце події. Наша хата була всього за кілометр. На гречаній стерні, біля куща глоду побачив велику калюжу крові, якесь подерте лахміття, порозкидані продукти, гільзи від набоїв, запали до гранат і великі купи попелу – то босяки попалили копи.

Тоді загинули: референт по роботі з молоддю «Орлик» – Михайло Млинко з Клебанівки, бойовики УПА «Гай» – Богдан Бомба з Терпилівки, «Пацан» – Омелян Василик з Кам'янок, Бойко Петро з Богданівки, надрайоновий референт пропаганди з с. Іванчани Збаразького району «Дмитро» – Ярослав Кулай, що саме мав ту нараду проводити.

Причиною їх загибелі стала зрада, бо чекісти заздалегідь стягнули сили з трьох районів, зайняли підготовлені позиції та осліпили повстанців ракетами.