Доля підпільника Федора Гука псевдо «Хмара» (автор: Гук Іван)

Дата публікації допису: Jan 02, 2013 9:0:2 PM

Вісник Любачівщини №17, Львів – 2009. – 104 стор.

Федір Гук, син Андрія і Катерини, народився 1918 року у Тенетиськах (Закерзоння) колишній повіт Рава-Руська – Україна.

З приходом на землі Західної України у 1939 році Радянської влади Федір, як прихильник ОУН, змушений залишити рідні землі, родину і емігрувати до Берліна. Там працюючи робітником, ще більше зв'язався з підпільним рухом української еміграції.

З початком німецько-радянської війни 1941 року Федір за наказом проводу ОУН виїжджає на Східну Україну до Миколаєва і там організовує підпільно-визвольний рух, зокрема молоді. Не зволікало і німецьке гестапо, головно після арешту уряду Стецька у Львові.

У липні 1941 року Федорові загрожував арешт, і він змушений залишити своє доручення й виїхати на батьківщину (Рава-Руська) та піти в ряди Української Повстанської Армії (УПА).

Німеччина програла війну. На наші землі повернулись «визволителі» зі сходу, встановили нові кордони. Частину етнічних українських земель (Закерзоння) Сталін віддав Польщі.

Діяльність УПА у визвольній боротьбі щоразу погіршувалася, зокрема на землях, які залишились у складі УРСР, де діяла боївка командира «Клима», до якої входив і Федір «Хмара». Це були терени Равщини, частина Сокальщини, Жовківщини і аж під місто Львів.

Більшовицька влада організувала по селах і містах так звані загони «стрибків», завданням яких було ліквідувати підпільний рух УПА. Вони то зі зброєю в руках, то під командуванням кагебістів не допускали до сіл підпільників, які могли там переховуватися.

Федір «Хмара» кілька разів переходив через кордон до Польщі, де ще можна було відпочити, залікувати отримані в боях з ворогом рани. Тоді «Хмара» відвідував стареньку родину, матір та батька. Пам'ятаю ті відвідини. Буває вночі хтось стукає у вікно та тихенько говорить: «Мамо, відчиніть двері, це я, ваш улюблений син». «Ніколи не забуду», – говорила мати, будучи при смерті. Згадувала його дитяче лице, завжди усміхнені сині очі.

У 1946 році в бою з більшовиками загинув командир «Клим» Михайло Недільський родом із Забіря. Поранений Федір переховувався біля Рави-Руської (Щабельня) у М. К. Зраджений попадає в руки НКВД, після нелюдських тортур був відданий під суд, який відбувся у Львові 6 березня 1946 року. Вирок – 15 років заслання в Сибір. Кару відбував в таборі Ольчан Якутської АССР. Помер 12 січня 1947 року.

Старенька мати не переставала вірити, що її улюблений син живий, і що вона його ще побачить. Завжди в снах розмовляла з сином і щодня молилась за нього.

Федір «Хмара» був реабілітований Генеральною Прокуратурою України – повідомлення Прокуратури Львівської області м. Львова, 13 січня 1993 року Ч. 13/ 3470-93.

Федору присвятив я вірша:

Щаслив, хто рідну матір має,

Хоч зморшки вкрили вже чоло,

На світ спокійно споглядає,

Не знає, що то в світі зло.

Для матері ти все дитина,

Хоч ти розрісся, наче дуб,

Вона турбується тобою,

Хоч в тебе сивий уже чуб.