Хресна дорога моїх краян (автор: Кахнич Іван)

Дата публікації допису: Jan 04, 2013 9:20:3 PM

Часом трапляється, що події, які свого часу здавалися епохальними і досить широко описані істориками, насправді не заслуговують уваги. А буває і навпаки: те, що не зберегла або замовчала історія, виявляється закарбованим у пам’яті і душі народу майже з фотографічною точністю. Власне, чи не найбільшою чорною рисою комуністичної системи є голодомор (свідоме винищення українців), політичний і релігійний волюнтаризм.

Ще не згасли у пам’яті людей старшого покоління ті чорні дні. Віруючих людей, тих, хто дотримувався духовних традицій своїх батьків, звільняли з роботи, не допускали до навчання. А тих, хто противився цьому, оголошували «ворогами народу» й карали тюрмою, засланнями, розстрілами.

За роки панування комуністичної системи майже 90 відсотків Божих храмів злетіли в повітря, були знищені або перетворені на склади та стайні. Таке свавілля панувало на всій території Радянського Союзу. У повоєнні роки на Західній Україні, як і по всій Україні, за діяльністю Церкви був встановлений контроль з боку НКВД («Народный комиссариат внутренних дел») і органів влади. Перші проводили обшуки, другі – глумилися над християнськими святинями. Багатьох непокірних священиків та монахів висилали у Сибір. Зокрема, у ті часи було знято з реєстрації черницьку та надітицьку церкви.

У кожному населеному пункті органами НКВД була налагоджена спеціальна мережа агентури, «сексотників» («секретных сотрудников»), які висліджували підозрілих або родичів причетних до УПА. При найменших підозрах вони робили донос у сільську раду або уповноваженому з району. Ті відповідно давали дані до району і звідти приїжджали солдати НКВД, які проводили арешти. Спочатку проводили попередній допит у сільській раді, а пізніше забирали у районну тюрму, там проводили додаткові допити з побиттям. У більшості випадків люди через жорстокі побої змушені були давати свідчення навіть на друзів та родину. Після цього представники влади вчиняли фіктивний суд в присутності «сексотів» та замовлених свідків, виносили вироки на термін від 10 років і більше, а сім’ї депортували в Сибір. Вирок виконували негайно.

Вчитайтеся у цю статистику.

З 1939 по 1947 роки зі села Черниці Миколаївського району у Сибір було вивезено 32 родини. Від Юрка Грици – 3 особи, Юлії Щепаняк – 2 особи, Теодозії Грищук – 4 особи, Степана Кучминди – 6 осіб, Василя Кардаша – 6 осіб, Івана Шейгеца–- 6 осіб, Марії Лютак – 6 осіб, Катерини Палій – 3 особи, Ярослава Більського – 5 особи, Катерини Городницької – 5 осіб, Юрка Федьківа – 3 особи, Василя Щепаняка – 3 особи, Теодозії Головко – 2 особи, Стаха Сарабахи – 6 осіб, Катерини Грищук – 3 особи, Володимира Деркача – 1 особу, Степана Пітика – 2 особи, Теодозії Сенюти – 2 особи, Василя Богоноса - 1 особу, Володимира Лютака - 1 особу, Марії Рудої - 4 особи, Розалії Більської – 4 особи, Василя Лютака – 4 особи, Миколи Гусака – 5 осіб, Василя Шабати – 5 осіб, Анни Томіцької – 4 особи, Володимира Павлиновича – 2 особи, Василя Кучминди – 1 особу, Адама Гнатківського – 1 особу, Михайла Мамчура – 1 особу, Ганни Білінської (Федик) – 5 осіб, Андрія Оприска – 10 осіб, Федора Головка – 1 особу.

Всього було депортовано – 118 осіб, з них 32 померли в Сибірі, решта повернулися додому або поселилися в інших містах Радянського Союзу.

Деяких жителів села Черниці з приходом радянських військ було заарештовано за зв’язок з партизанами або за підозру у допомозі їм. Від рук НКВД полягли майже усі воїни УПА та деякі із жителів села, а саме:

1. Степан Грищук, 1924 р. н., партизан УПА, загинув у с. Рудниках у 1945 році, похоронений на кладовищі села Рудники.

2. Михайло Кучминда, 1915 р. н., сотник УПА, пропав безвісти у 1948 році.

3. Михайло Федорович Кучминда, 1925 р. н., партизан УПА, загинув у 1945 році в селі Рудниках, похоронений на кладовищі села Рудники.

4. Радослав Бєлінський, 1925 р. н., закатований НКВД у Боральовому лісі в 1945 році, похоронений на кладовищі села Черниці.

5. Олесь Більський, 1925 р. н., арештований у 1946 році за зв'язок з партизанами. Помер у тюрмі Лонцького м. Львова у 1946 році. Похоронений на Личаківському кладовищі у могилі під № 5.

6. Антін Федик, 1921 р. н., партизан УПА. Загинув у бою на хуторі Острів у 1947 році. Похоронений на кладовищі села Пісочної в братській могилі.

7. Микола Федик, 1923 р. н., партизан УПА. Загинув у бою на хуторі Острів в 1947 році. Похоронений на кладовищі села Пісочної у братській могилі.

8. Федір Головко, 1912 р. н., затриманий органами НКВД біля Черницького ліцею у 1944 році за зв'язок з партизанами та керівництво «Просвітою». Відбував покарання у Сибіру. Подальша його доля невідома.

9. Іван Бінас, 1912 р. н., затриманий органами НКВД у 1944 році за зв'язок з партизанами. Закатований у Дрогобицькій тюрмі.

10. Ярослав Бінас, 1925 р. н., закатований органами НКВД у Черницькому лісі в 1946 році. Похоронений на кладовищі села Черниці.

11. Степан Кардаш, 1921 р. н., затриманий органами НКВД у 1944 році за зв'язок з партизанами. Закатований у 1944 році у Дрогобицькій тюрмі.

12. Василь Богоніс, 1914 р. н., станичний в селі Черниці. Арештований за допомогу партизанам. Вивезли у Сибір в табір м. Воркути, у 1953 році там помер.

13. Анна Грищук, 1922 р. н., сестра партизана Степана Грищука. Переховувалася у селі Черниці. Утікаючи від переслідування облавців, біля Київецького лісу, у 1946 році убита. Похоронена на Черницькому кладовищі.

14. Мирослава Швед. Убита начальником пошти у смт. Старий Розділ в 1948 році. Похоронена на кладовищі міста Миколаєва.

Пам’ятник «Борцям за волю України» у селі Черниці

Зі села Пісочної Миколаївського району у Сибір було вивезено 26 родин. З родини Михайла Струка – 4 особи, Дмитра Мороза – 4 особи, Василя Мороза – 3 особи, Анастасії Щепаняк – 3 особи, Василя Струка – 5 осіб, Розалії Богоніс – 3 особи, Степана Шведа – 3 особи, Василя Овсяника – 3 особи, Івана Шведа–- 3 особи, Василя Поперечного – 3 особи, Михайла Богоноса – 3 особи, Микити Шведа – 7 осіб, Михайла Гусака – 7 осіб, Василя Шайгеца – 1 особу, Володимира Мороза – 3 особи, Іллі Проціва – 3 особи, Якима Воютицького – 4 особи, Івана Овсяника – 5 осіб, Михайла Яремчика – 6 осіб, Розалії Федишин – 3 особи, Ганни Струк – 4 особи, Данила Фика – 1 особу, Степана Шведа – 2 особи, Анастасії Мороз – 3 особи, Василя Кіндія – 2 особи, Михайла Шейгеца – 1 особу. Всього було депортовано – 88 осіб, з них 25 осіб померли у Сибіру, решта повернулися додому або поселилися в інших містах Радянського Союзу.

Багато жителів села Пісочної були заарештовані, піддавались жорстоким катуванням і не витримуючи їх – помирали. Деякі партизани загинули в боях з військами НКВД та польською поліцією. Зокрема:

1. Андрій Проців, 1922 р. н., закатований у 1944 році у тюрмі села Гірського, місце поховання невідоме.

2. Степан Проців, 1927 р. н. – партизан УПА, загинув у 1947році у бою на хуторі Острів, похоронений у с. Пісочній.

3. Микола Овсяник, 1927 р. н. – партизан УПА, загинув у 1947році у бою на хуторі Острів, похоронений у с. Пісочній.

4. Степан Богоніс – партизан УПА, загинув у 1947 році у бою на хуторі Острів. Похоронений у с. Пісочній.

5. Михайло Щепаняк – партизан УПА. Пропав безвісти у 1947 році

6. Микола Сарабаха, 1927 р. н. – партизан УПА, загинув у 1945 році у с. Болоня, похоронений у с. Болоня.

7. Федір Карпин , 1927 р. н. – партизан УПА, загинув у 1945 році у селі Болоня, похоронений у с. Болоня.

8. Данило Фик – партизан УПА, загинув у селі Демні в 1947 році, похоронений на кладовищі с. Демня.

9. Іван Мороз – загинув у 1939 році в бою з поляками, похоронений у с. Пісочній.

10. Михайло Фик – загинув у 1939 році у бою з поляками, похоронений у с. Пісочній.

11. Степан Войтицький – загинув у 1939 р. у бою з поляками, похоронений у с. Пісочній.

12. Омелян Швед – партизан УПА, загинув у бою на Волині.

13. Андрій Струк – партизан УПА, загинув у 1947 році у бою на хуторі Острів, похоронений у с. Пісочній.

14. Василь Струк – партизан УПА, загинув у с. Пісочній, похоронений у с. Пісочній.

15. Василь Гусак – партизан УПА, загинув у лісі Селище, похоронений у с. Рудники.

16. Євген Гусак – партизан УПА, загинув у лісі Селище в 1945 році, похоронений у с. Пісочній.

17. Ярослав Гусак, 1923 р. н. – партизан УПА, згорів у 1947 році у стодолі с. Надітичів, похоронений у с. Надітичі.

18. Андрій Мороз, 1925 р. н. – закатований у 1944 році у тюрмі с. Гірського, місце поховання невідоме.

19. Михайло Мороз, 1927 р. н. – партизан УПА, помер після поранення, похоронений у с. Держові.

20. Василь Швед – партизан УПА, загинув у бою в с. Київці, похоронений у с. Київці.

21. Степан Кардаш, 1927 р. н. – партизан УПА, убитий у 1946 році в селі Пісочній, на подвір’ї господаря Максима, похоронений у селі Пісочній.

22. Іван Грабович – партизан УПА, загинув у 1947 р. у бою на хуторі Острів, похоронений у с. Пісочній.

23. Василь Кіндій, 1923 р. н. – псевдо «Дуб», партизан УПА, загинув у 1946 р. у бою у с. Великій Волі, там і похоронений.

24. Василь Поперечний – загинув у селі Рудниках, похоронений у селі Пісочній.

25. Михайло Швед – партизан УПА, загинув у 1947 році, похоронений у с. Пісочній.

26. Микола (прізвище невідоме, є відомості, що він був з м. Білої Церкви) – партизан УПА, загинув у 1946 році у бою в с. Пісочній, похоронений на кладовищі в с. Пісочній.

27. Петро Білий, загинув у 1940 році в с. Пісочній у бою з поляками, похоронений у с. Пісочній.

28. Роман Шимбра – загинув у 1945 р. в с. Пісочній, похоронений на цвинтарі в селі Пісочній.

Пам’ятник «Воїнам УПА, що полягли за волю України» у селі Пісочній

Зі села Надітичів Миколаївського району у Сибір вивезли 18 родин.

З родини Андрія Проціва – 6 осіб, Миколи Грици – 2 особи, Ксенії Мельничин – 4 особи, Ілька Грици – 1 особу, Михайла Проціва – 7 осіб, Петра Кіндія – 2 особи, Миколи Яціва – 7 осіб, Василя Жука – 7 осіб, Степанії Сенишин – 1 особа, Івана Панчака – 5 осіб, Марії Горак – 1 особу, Григорія Федіва – 1 особу, Юрка Данчевського – 4 особи, Івана Дудича – 1 особу, Анни Гусак – 1 особу, Василя Проціва – 5 осіб, Івана Кривка – 7 осіб, Романа Стадника – 4 особи.

Усього було депортовано 66 осіб. З них вісім померли у Сибіру, решта повернулися додому або поселилися в інших містах Радянського Союзу.

Чимала кількість жителів села Надітичів були арештовані органами КГБ та НКВД. Після багатоденних допитів від ран помирали у тюрмах, деяким виносили смертельний вирок, який в скорому часі виконували. Деякі патріоти помирали в нерівному бою з каральними органами НКВД та польської поліції, а саме:

1. Андрій Данчевський, 1913 р. н. – загинув при невідомих обставинах у 1938 році.

2. Іван Рудка – загинув у Закарпатській області в 1938 році.

3. Василь Сколоздра – загинув у бою з поляками в селі Надітичах у 1939 році.

4. Федір Данчевський – загинув у бою з поляками в селі Надітичах у 1939 році.

5. Роман Божейко – місцевий священик, убитий поляками в селі Надітичах у 1939 році, похоронений на місцевому цвинтарі.

6. Михайло Святий – учитель, убитий поляками в селі Надітичах у 1939 році.

7. Ганна Береза – убита поляками в 1939 році, похоронена у селі Надітичах.

8. Микола Федів – убитий у 1939 році поляками у Стрию, похоронений у с. Надітичах.

9. Василь Панчак, 1919 р. н. – служив у загоні «Нахтігаль», сотник УПА. Убитий у Дрогобицькій тюрмі у 1944 році.

10. Іван Проців – загинув у Тернопільській області в 1946 році.

11. Іван Ходзінський – служив у армії «Галичина», загинув невідомо де.

12. Микола Проців, 1925 р. н. – партизан УПА, у 1947 році убитий біля стодоли в селі Надітичах, похоронений на кладовищі с. Надітичі.

13. Степан Панчак–- партизан УПА, у 1950 році убитий у криївці біля ріки Дністер.

14. Ганна Данчевська – убита в селі Надітичах у 1946 році.

15. Іван Данчевський – партизан УПА, убитий у криївці біля ріки Дністер в 1950 році.

16. Микола Стадник, 1915 р. н. – партизан УПА, убитий в 1946 році у криївці.

17. Микола Давидяк, 1918 р. н. – загинув при невідомих обставинах у 1945 році.

18. Степан Проців, 1914 р. н. – убитий поляками в місті Стрию у 1943 році.

19. Іван Федів, 1913 р. н. – псевдо «Іскра», сотник СБ сотні «Явір», убитий в селі Верині у 1950 році.

20. Степан Брінь, 1920 р. н. – загинув у тюрмі на Лонцького у Львові в 1944 році.

21. Василь Яців, 1911р. н. – загинув у тюрмі на Лонцького у Львові в 1944 році.

22. Микола Мельник, 1920 р. н. – псевдо «Кіров» (за іншими даними – «Кріт»), помер у тюрмі міста Сельце (Польща) у 1948 році.

23. Андрій Мельничин – убитий в селі Надітичі в 1938 році.

24. Іван Федів, 1925 р. н. – у 1945 році був поранений, помер в Івано-Франківській області.

25. Григорій Яців, 1915 р. н. – партизан УПА, загинув за невідомих обставин при переході через Карпати у Чехословаччину у 1945 році.

26. Іван Федів, 1917 р. н. – партизан УПА, загинув у селі Крупсько в 1945 році.

27. Ілько Грица, 1923 р. н. – загинув в Іркутській тюрмі в 1950 році.

28. Семен Грица, 1918 р. н. – партизан УПА, убитий у м. Дніпропетровську в 1947 році.

29. Григорій Проців, 1906 р. н. – загинув у Луганській тюрмі в 1948 році.

30. Юрій Грица, 1922 р. н. – псевдо «Юрко», провідник та референт Стрийського надрайонного проводу ОУН. Загинув 19 березня 1950 року під час операції МГБ у м. Стрию.

Пам’ятник «Учасникам повстання 1939 року та борцям за волю України» в селі Надітичах