Дата публікації допису: Aug 02, 2012 8:7:49 PM
Книга пам’яті «За Україну, за її волю…»
Тернопіль: «Збруч», 2006 – 496 стор.
Зовсім випадково потрапила до мене копія довідки «По делу вскрытой и ликвидированной подпольной антисоветской молодежной организации «СУМ» («Спилка украинской молодежи»), существовавшей в с. Кошляки Новосельского района Тернопольской области». Довідка зберігалась в архівах колишнього ЦК Компартії України, і тільки тепер, коли Україна стала незалежною державою, розсекречуються окремі документи і ми можемо ознайомитись з ними та з сьогоднішніх позицій оцінити події, що відбувались у післявоєнні роки на теренах Західної України.
І можемо тільки подивуватись, де взялися сила і розум, патріотизм і національна свідомість у цих молодих хлопців, що стали на боротьбу з поневолювачами нашого народу. Зерна волелюбності, непримиренності до зла і несправедливості, безмежна любов до свого народу, його мови, традицій і обрядів засівались батьками, дідами і прадідами, передавались з покоління в покоління і не вдалося їх заглушити навіть страшною і всемогутньою сталінською системою.
Але всі, хто боровся з цією системою, змушені були піти в підпілля ОУН чи в УПА. Найбільш національно свідома молодь створює підпільні організації. На цьому ґрунті й виникає Спілка Української Молоді. Саме під такою назвою влітку 1948 року в Кошляках утворилася організація з чотирьох членів. Ними були Ростислав Зарічний, Нестор Зарічний, Ярослав Бакалюк і Мирослав Загрійчук. У 1950 році до них приєднався Ярослав Чучвала.
На час об'єднання в організацію Ростиславу Зарічному виповнилося 17 років, Ярославу Бакалюку та Мирославу Загрійчуку було по 16, а Нестору Зарічному –15. Всі вони вчились у школі, або тільки її закінчили. Зрісши у свідомих українських сім'ях, вони не могли сприйняти чужинців, що нищили мову, культуру України і її народ, тому симпатизували старшим членам ОУН та УПА, часто підтримували з ними зв'язки і вирішили спільно продовжувати боротьбу. Назву для своєї організації узяли із забороненої історичної літератури, де йшлося про СУМ в Україні ще в 20-их роках. Вони написали присягу українця-націоналіста, склали її і суворо дотримувались.
Також самостійно був написаний і Статут організації. Основними завданнями організації було проведення антибільшовицької пропаганди, розповсюдження серед населення забороненої літератури, підтримування зв'язків зі старшими членами підпілля, які перебували у селі. З 1948 року до 1950 молоді патріоти періодично проводили збори, на яких вели протоколи засідань. На засіданнях вирішували питання спільних дій, а також займалися самоосвітою та самовихованням, читаючи історію України-Руси М. Грушевського та інші заборонені книжки. Неодноразово виготовляли і розклеювали по селах листівки, що були спрямовані проти виборів до органів совєтської влади, проти вступу селян до колгоспу та проти проведення совєтських господарсько-політичних кампаній.
Підгримували хлопці зв'язки (а часто й виконували їх завдання), зі старшими членами УПА з групи «Дружба» Надяком Богданом, Крисоватим Василем (убиті восени 1950 р.) та іншими. Після арештів та загибелі основної частини старших підпільників відбулися значні зміни і в СУМі. Молоді патріоти рідше проводили засідання, тому що окремі з них, хоч і лишались членами спілки, почали виїжджати із села. Так, Нестор Зарічний вступив до, кооперативно-торгової школи в Бережанах. Ярослав Чучвала – до Львівського кінотехнікуму, Ростислав Зарічний був призваний на службу в армію, туди ж мали йти Ярослав Бакалюк та Мирослав Загрійчук.
Та не судилося молодим патріотам приступити до мирного життя. За даними про існування підпільної антирадянської молодіжної організації у серпні 1951 року їх всіх одночасно у різних місцях заарештували.
Слідство з нелюдськими знущаннями тривало три місяці і, як наслідок, суд та вирок. 25-26 грудня 1951 року всі учасники організації трибуналом військ МГБ Тернопільської області засуджені на 25 років ІТЛ (ісправітельно-трудових лагерей) кожний.
Потім пішли етапи на Сибір та в Казахстан. А там, тяжка праця, напівголодний пайок. На щастя, у 1953 році вмер «батько усіх народів» і режим трохи послабився. На вимогу засуджених та їх рідних у 1955 році судову справу було переглянуто і припинено.
На сьогоднішній день всі п'ять членів Спілки української молоді реабілітовані. Мирослав Загрійчук, Ростислав Зарічний і Нестор Зарічний стали Почесними членами СУМу, що відновила свою діяльність уже в незалежній Україні. Вони й сьогодні, як і колись залишились свідомими українськими патріотами і чим можуть допомагають відродженню незалежної України.
Спілкою Української молоді Ярослав Чучвала посмертно нагороджений значком СУМу, який передано разом з копією згаданої довідки на зберігання в музей визвольних змагань ОУН-УПА в Підволочиську.