Дата публікації допису: Jan 14, 2013 9:11:49 PM
Спогади жителя села Пісочної Івана Бецка (1928 р. н.).
Братська могила, яка знаходиться у Белецькому лісі за півкілометра від дороги «Кривуля», має давню історію. Почалася вона ще у 1914-му. У цьому році між австрійськими та російськими солдатами була перестрілка. У бою багато полягло. Росіяни деяких своїх поранених солдатів забрали зі собою, а австріяки своїх убитих і поранених покинули. Цих поранених австріяків росіяни добивали штиками. На тому місці викопали велику яму і поховали усіх мертвих. Поставили великий дерев’яний хрест.
У 1917 році на «Кривулі» була друга битва – січових стрільці і поляків. Убитих з двох сторін похоронили рядом з цією могилою.
У 1918 році біля залізничної станції «Більче-Волиця» сталася аварія. Декілька вагонів з формуваннями УСС їхали з міста Стрия на оборону Львова від польських окупантів. Польські шовіністи, які не хотіли, щоб Україна мала незалежність, заставили під дулом гвинтівки та страхом смерті начальника станції перевести стрілку. Внаслідок цього сталася аварія, в якій загинуло багато січовиків. Усіх загиблих січовиків похоронили поруч з цією братською могилою.
Восени 1944 року загони НКВД провели у Белецькому лісі облаву. Під час неї було убито декількох партизанів УПА, яких похоронили у цьому ж місці. У Белецькому лісі розміщалась сотня УПА, яка мала свій польовий суд. В цьому ж місці партизани хоронили тих, кого за рішенням цього суду розстрілювали.
Похоронений у цій могилі і єврейський рабин із міста Стрия. Під час війни, люди із села Болоня перевезли його на фірі у збитому ящику в село. Там він з квітня по липень 1943 року переховувався на стриху в одного господаря. Під час необережної нічної вилазки зі сховища (хотів набрати опалих грушок) його помітив сусід. Про це він розповів господарям, які його переховували. Боячись арешту, ті наступного дня перевезли рабина у ліс. Викопали йому криївку, де й він переховувався. Цей рабин мав із собою у ящику радіостанцію. Криївка була під постійною охороною чотирьох партизанів УПА. Через деякий час два з них пішли на бойове завдання у Карпати. Залишилися на посту інші двоє. Один з них мав псевдо «Кавецький». У рабина були вставлені золоті зуби. «Кавецький» вирішив убити рабина, вибити в нього челюсті та заволодіти золотими зубами. У змові з напарником вони це зробили, а рабина закопали. Коли партизани повернулися із завдання, запитали: де рабин? Два напарники, що залишилися на місці, відповіли: «Помер, і ми його похоронили». Партизани не повірили, відкопали могилу. Виявилося, що челюстей із золотими зубами у рабина немає. Стало ясно, що його убили. Тоді ці партизани дали «Кавецькому» пістолет з кулею і заставили самому себе застрілити. Він так і зробив.
А рабина перепоховали у братській могилі біля хреста. Як виявилося згодом, із його вирваних золотих зубів у с. Меденичі тамтешній зубний лікар поставив зуби дівчині одного з партизанів-негідників.
Братська могила на «Кривулі» прийняла в свої обійми людей різних національностей і різних конфесій. 31 жовтня 1993 року могила знову була посвячена. Розпочав блаґословення о. Богдан Щур – парох села Держова. Відбулася громадська панахида, участь в якій взяли священики з навколишніх сіл. У руках присутніх запалали свічки, що вказували на нерозривний зв'язок поколінь, невмирущу пам’ять історії свого народу. У височінь знеслося тисячоголосе «Вічная пам’ять». По закінченні панахиди зі вступним словом до присутніх звернувся 80-літній отець-мітрат Богдан Щур. Він з хвилюванням згадав загиблих героїв – січових стрільців і воїнів УПА, дав аналіз їхнього подвигу для нащадків і розповів коротко історію їх загибелі.
Пам’ятний хрест на цій могилі відновив я з Ярославом Городицьким зі села Пісочної.
Записав Іван Кахнич 25.10.2010 року