Дата публікації допису: Oct 02, 2012 6:53:51 PM
Вісник Любачівщини №14, Львів – 2006. – 96 стор.
Іван Кархут народився в селі Теплиці, розташованому на півночі Ярославщини в працьовитій сільській родині. Незважаючи на те, що батько мав велику господарку, Іван мусів працювати в молочарні в селі Адамівка, куди їздив ровером.
У зв'язку з розгулом польського терору проти українського народу, щоб чинити цьому опір, він вступив до лав УПА, де отримав псевдо «Самчук». У 1945 році його призначили господарчим Любачівщини. Головним його завданням було матеріальне забезпечення загонів УПА, та підтримка зв'язку. Він відбирав та доставляв пошту до провідника Ярослава Старуха (Стяга), яка була адресована під номером «сорок чотири». Оскільки зв'язок вимагав дуже багато уваги та часу, то господарчим був призначений Чайка, а Самчук займався лише зв'язком.
У 1947 році під осінь мала прийти пошта з Карпат, але про це взнав зрадник Вишинський, котрий передав цю інформацію енкаведистам. На три дні раніше вони зробили засідку. Це було у лісі за селом Верхрата. Вони були одягнуті та організовані під виглядом загонів УПА і затаборували трикутником, кожен рій палив вогонь.
Кархут пішов до них відібрати пошту. Керівник цієї групи сказав йому, що має дуже важливу пошту і має наказ віддати її тільки самому провідникові. Під час цих розмов Кархут зауважив, що вони поводяться інакше, ніж наші. Їхня зброя була готова до стрілянини, а стрільці УПА ніколи так не робили. Вони курили папіроси, тоді як наші курили бакун, який вирощували селяни і давали нам. Поведінка їх була дуже настороженою. Кархут повернувся і розказав про усе, що зауважив. «Сорок чотири» сказав передати їм, що Провідник пішов на схід і не знати коли повернеться.
Кархут пішов до енкаведистів другий раз і передав, що йому доручили. Їх керівник сказав, щоб вислали гінця на коні та завернули його, бо нікому іншому пошту не віддадуть. Він повернувся до своїх і знову розказав про усе.
Наші вирішили взяти одного повстанця, котрий мав виконувати роль провідника. Вони разом з Самчуком пішли. Він підійшов до керівника енкаведистів і сказав, що провідник повернувся і прийшов забрати пошту. Той подивився і каже, що то не є провідник. Але було запізно, навколишні почули, що прийшов провідник, вхопились за зброю і почалась стрілянина.
Там Кархут був тяжко поранений, його забрали до Ряшева, підлікували і засудили до 25-річного ув'язнення. Він відсидів 16 років і за добру поведінку був звільнений. Втратив одну ногу, а відтак другу. Поляки не знали, яку працю він виконував. Якби взнали, то були б його більше тортурували. Але я думаю, що від нього нічого б не вивідали. То була людина залізної волі та неймовірного самоволодіння, до кінця відданий українській ідеї.
20 червня 1988 року відійшов у вічність колишній воїн УПА Іван Кархут-Самчук, залишивши у смутку дружину Марусю та синів. Похований у Польщі. Вічна тобі слава, дорогий побратиме.