Отець Іван Тарапацький (автор: Cтех Ярослав)

Дата публікації допису: Oct 11, 2012 7:32:2 PM

Вісник Любачівщини №14, Львів – 2006. – 96 стор.

Іван народився 25 січня 1972 р. в Перемишлі в українській родині Григорія і Софії, які є корінними мешканцями села Кальників на Перемищині.

У родині Тарапацьких було шестеро дітей: п'ять хлопців і одна сестра Марійка. Всі діти Тарапацьких виховані в християнських українських традиціях і кращих традиціях українського патріотизму. Старший брат Івана – Станіслав є також греко-католицьким священиком в Ольштині.

Акція «Вісла» не до кінця скалічила це село, не довела до знищення і повної руїни, як це зроблено з іншими українськими селами.

У родинному селі Кальників він у 1979 р. вступив до початкової школи, у 1987 р. вступив до IV загальноосвітнього ліцею з українською мовою навчання в Лігниці Вроцлавського воєводства.

Протягом 1991-1997 рр. вивчав теологію у Люблінському університеті. Закінчивши його, він виїхав в Україну до міста Чернівців, де 6 грудня 1997 р. був висвячений спочатку на диякона, а 8 січня 1998 р. владика Василик висвятив Івана Тарапацького на одруженого священика.

У родині о. Івана народилося двоє дітей – старший син Віктор і молодша доня Юстинка. Першу душпастирську працю о. Іван Тарапацький виконував у районному містечкові Глиба на Чернівеччині. Молодому священикові місцеві люди розказували, як тотальна комуністична система нищила церкви, монастирі, ікони й святі хрести. Через рік о. Іван, за згодою перемисько-варшавського митрополита Івана Мартиняка, повернувся на Перемищину.

Впродовж трьох років мешкав у Кальникові з батьками і доїжджав на терени Любачівщини і Томашівщини, організовуючи там молитовні зустрічі з вірними і відправляючи Служби Божі. Незабаром о. Іван отримав маленьке приміщення в Любачові, де міг замешкати. Нелегке життя випало на долю молодого священика і у Польщі, на землях, де свою чорну роботу зробила акція «Вісла». Але на ці труднощі не скаржиться о. Іван, а завжди вітається з усмішкою і переконує, що все змінюється на краще.

За останнє десятиріччя вже стало доброю традицією, що на ці землі, особливо до таких місцевостей, як Вербиця, Журавці, Корні та інші, кожного року приїжджають колишні мешканці тих сіл, як були примусово вигнані з рідних земель, щоб поклонитися своїм предкам, пригадати свої дитячі роки і на цій землі віднайти історичного Христа і доземно поклонитися Йому як Богові і Творцю Вселенної. Які зворушливі ці зустрічі на прабатьківській землі після півстолітньої розлуки! На тому тлі заспокоює не лише надмогильний настрій і спів, але, передусім, молитва і слово о. Івана Тарапацького, яка вчить мислити і праведно жити.

Великі зусилля отець докладає в катехізацію дітей при церкві в Гребенному, відвідує хворих, підтримує порадами тих, які з різних причин потрапили в зневіру. І хоча отець має багато обов'язків, та ніколи не помітно його втоми, завжди він лагідний й усміхнений. Якось особливим способом отець Іван поєднує людське з Божим, тому вдається йому працювати безконфліктно і здобувати визнання серед людей.

Дивовижне враження і благородний вплив мають також щорічні Святі Літургії, які відновлено у 90-х роках під «Буком» у монастирі неподалік Верхрати на чудотворному місці, де у XVII ст. об'явилася Божа Матір, в яких бере участь о. Іван Тарапацький. На цьому місці молилися наші батьки, діди і предки до ікони, яка у XIX ст. була перенесена до Крехівського монастиря. Після Святої Літургії через ліс і хащі, які поросли на місці колишнього села, усі присутні ідуть на могили борців за волю України, котрі загинули в нерівному бою з НКВД у 1945 р.

У 2000 р. о. Іван Тарапацький пройшов відповідний військовий вишкіл, після якого отримав звання поручника і є капеланом прикордонних військ Польщі для греко-католиків. Він перший відслужив панахиду в Ряшові, напередодні поховання в Пикуличах воїнів УПА, які полягли в бою у Бірчі 7 січня 1946 р., і над розстріляними колишніми воїнами УПА в селі Лішня Сяніцького повіту. 7 липня 2000 р. о. Іван Тарапацький разом з іншими священиками, які очолював о. митрополит Степан Дзюбина, брав участь у перепохованні на військовому цвинтарі в Пикуличах 47 наших загиблих повстанців. 14 березня 2006 р. митрополит Іван Мартиняк призначив о. Івана перемиським деканом.

Усюди, де тільки він виступає, Його проповіді завжди є змістовні та глибоко продумані, старанно підготовлені і добре обґрунтовані, а тому викликають у слухачів глибокі духовні рефлексії. Тому заслужено о. Івана Тарапацького люблять, поважають і трактують його, як зразкового і доброзичливого пастиря.