Наш герой – Василь Андрусяк. (автор: Арсенич П.)

Дата публікації допису: May 10, 2013 7:27:50 PM

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга ІІ. Документ № 143

Василь Андрусяк («Грегіт», «Різун») 1912 – 24.11.1946 р. Сотенний, полковник, командир тактичного відтинку УПА «Чорний Ліс», ч. 22. З молодих років проявив себе як організатор молоді Снятинщини, залучав до спортивного товариства «Сокіл» та юнацької сітки ОУН. За перших совітів був заарештований, але якось удалося йому вирватися на волю. Брат Василя в 1940 р. теж був заарештований. Згодом їхнього батька і сестру вивезли. За іншими даними, всю родину Андрусяків замордували енкаведисти в Станіславові.

Василь Андрусяк вступив до загону «Нахтігаль», а по розпуску його восени 1941 року повернувся до Снятина. Ходив у Коломиї на матуральні курси, а після здачі екзаменів записався в 1942 році на медичний факультет до Львова. Але на заняття х­див рідко, бо займався підпільною працею як член ОУН.

Влітку 1943 року на Снятинщині Андрусяк, як член окружного проводу ОУН, почав формувати один з перших відділів УПА під назвою Української Народної Самооборони (УНС). У склад відділу входили: булавний Яструб із Буковини, булавний Сірко з-за Дністра та добровольці, члени ОУН із Снятинщини і Коломийщини. У 1943 році відділ Різуна мав 46 чоловік. Спочатку Різун очолив Підкарпатську сотню, до якої приєднує для спільних дій сотні «Месники», «Смертоносці», «Гамалії» під назвою «Чортоліський курінь».

У серпні 1944 року сотня налічувала приблизно 200 вояків. Андрусяк творив все нові і нові відділи і стає командиром Станіславського тактичного відтинку УПА «Чорний ліс», ч. 22. Сюди входили курені «Дзвони», «Довбуш», «Месники», «Прикарпатський курінь», «Сивуля», «Смертоносні» і видавництво журналу «Чорний ліс».

Зорганізований відділ під командуванням Різуна вирушив у рейд і здійснив наскоки на німецькі гарнізони в Городенці (де здобули вагон цукру), в Тисмениці, на «Лігеншафт» в Марківцях, на станцію Тисменичани. Згодом відділ отаборувався в Чорному лісі і проводив військовийй вишкіл з тими, хто по дорозі вступив в УПА.

Далі був бій з 80 мадярами, напад на міст біля Старої Гути, який охороняли татари під командою одного німця. Німця і одного татарина було вбито, а троє татарів здалися у полон і перейшли на бік УПА. Спіймані ковпаківці – українець Юрко і грузин Олексій, що був кухарем Ковпака, після щирих розмов з Андрусяком теж перейшли на бік повстанців і разом воювали проти ворогів України.

У квітні 1944 року Різун вів бойові сутички із совітськими партизанами під керівництвом Кулагіна, які в с. Грабівці розстріляли 16 невинних жителів.

У червні 1944 року три сотні під керівництвом Різуна вибралися в рейд на Бойківщину. 6-7 липня 1944 року в селі Кам'янка і на горі Лопата, біля Сколего, його відділи вели бої з німецькими і мадярськими частинами. Ворог втратив 150 убитими а ще більше пораненими. Відділи УПА здобули велику кількість зброї і амуніції. Українська старшинська школа УПА, що мала свої стежі в цих околицях, забезпечила відділам Грегота належне прохарчування.

Вночі 10 липня відділи УПА зірвали на залізничному мості Зелемянка-Брошнів ворожий військовий транспорт. 14 липня відділи Грегота дісталися в майданські ліси, щоб їх очистити від радянських партизанів, які плюндрували навколишні села.

Відділи УПА під проводом командира Грегота понад два роки вели нерівну боротьбу з більшовиками, здобувши ворожі районні центри: Отинію, Лисець, Богородчани, Солотвино, Єзупіль та інші.

28 жовтня 1944 року повстанці вели бої з більшовицькими частинами в районах сіл: Гута, Пороги, Манява. 6 січня 1945 року курінь Різуна зліквідував більшовицькии загін у Рип'янці. Загинуло 126 енкаведистів, а потім був бій у селі Глибоке.

На початку зими 1945 року Різун перебував у Грабівцях, квартирував у Майдані. Безстрашний командир Андрусяк 35 разів водив вояків УПА у бій з німцями, мадярами, більшовиками, поляками. Він керувався девізами: все здобудеш, або згинеш; воля народам і людині.

У звіті за липень 1945 року Різун повідомляв про успішні бої з більшовиками куренів: «Дзвони» (командир «Хмара»), «Сивуля» (командир «Іскра»), «Бескид» (командир «Довбуш»), «Смертоносні» (командир «Черник»), про бомбардування 12 більшовицькими літаками Чорного лісу та його блокаду, в якій брало участь до 10 тисяч енкаведистів.

Постановою Української Головної Визвольної Ради сотник Грегіт був підвищений до ступеня майора (від 22.1.1946), а від 24.11.1946 – до ступеня полковника. За виявлені в боях мужність і героїзм, за видатні заслуги у керуванні боротьбою відділів Української Повстанчої Армії проти окупантів полковник Грегіт був нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-ої кляси.

Відділи НКВД застосовували різні підступні методи, щоб знищити відважного командира відділу УПА «Чорний ліс», і, він був вбитий більшовицьким агентом у Чорному лісі. За неперевіреними даними, його тіло виставили на пострах населенню навпроти драмтеатру імені І. Франка в Станіславові.

Так трагічно обірвалося життя відважного борця за Самостійну Україну.