Дата публікації допису: May 29, 2013 7:15:42 PM
Вісник Любачівщини №20, Львів – 2012. – 96 стор.
Ми не лелеки, ані не журавлі,
Ми всі вигнанці тяжкої долі.
Птахи вертають до рідної землі –
А ми не маємо такої волі.
Краю наш, прадідівщино,
Серцю мила Любачівщино,
Земле праотча ще з княжих часів!
Скільки жить будемо,
Тебе не забудемо,
Й ти пам'ятай своїх дочок, синів.
Ми пам'ятаєм: мчали ешелони,
Нас всіх на Схід – в незнаний світ везли.
Були темницею товарняки-вагони,
Де ми до Бога молитви несли.
Краю наш, прадідівщино,
Серцю мила Любачівщино,
Земле праотча ще з княжих часів!
Скільки жить будемо,
Тебе не забудемо,
Й ти пам'ятай своїх дочок, синів.
Ми не забудем, як горіли села,
Як з рідних хат нас гнали вояки...
О земле рідна – пісне невесела,
В серцях правнуків будеш жить віки,
Ми не лелеки, ані не журавлі,
Ми всі вигнанці тяжкої долі.
Вона несе на зламанім крилі
Болючих споминів доволі.
Краю наш, прадідівщино,
Серцю мила Любачівщино,
Земле праотча ще з княжих часів!
Скільки жить будемо,
Тебе не забудемо,
И ти пам'ятай своїх дочок, синів.