Embedded Files
Дата публікації допису: Aug 23, 2012 11:36:31 PM
Вісник Любачівщини №11,
Львів – 2004. – 96 стор.
Наступного року виповниться 55 років від дня страти у Варшаві легендарного повстанського командира УПА на Закерзонні Мирослава Онишкевича.
Полковник Мирослав Онишкевич народився 26 січня 1911 року в Угневі Рава-Руського району, вчився в українській гімназії у Львові, яку не закінчив у зв'язку з захворюванням.
У 1929-1931 роках навчався, був арештований польською поліцією та засуджений на один рік за співпрацю з ОУН. Після тюрми служив у польському війську, звідки знову потрапив на два роки до тюрми. Співпраця М. Онишкевича з УПА розпочалася 1943 р., коли його було включено до першого військового штабу ОУН у Галичині. Він відповідав за організацію військових структур УПА в чотирьох округах Львівщини.
У січні 1944 р., після загострення українсько-польських стосунків на Волині Мирослава Онишкевича відряджено на Сокальщину та Равщину для вишколювання нових підрозділів УПА, в чому йому допомагав його рідний брат, сотник УПА Тарас Онишкевич («Галайда»).
У жовтні 1945 р. його призначено командиром VІ Воєнної округи «Сян», тобто командиром УПА на Закерзонні. Фактично він розпочав виконувати ці функції лише на початку грудня 1945 р. після зустрічі з провідником ОУН на Закерзонні Ярославом Старухом («Стягом»).
Після розпуску відділів УПА у листопаді 1947 р. проживав на Західних землях Польщі разом зі своїми краянами з Угнева, які були депортовані туди під час операції «Вісла», а потім переховувався в селі Тоновіще Вроцлавського воєводства.
У березні 1948 р. був арештований польською поліцією, а вже в травні 1950 р. Військовий районний суд у Варшаві засудив М. Онишкевича до кари смерті.
Згідно з протоколом, М. Онишкевича було вбито 6 липня 1950 р. Його тіло закопали в безіменній могилі, ймовірно, на військовому комунальному цвинтарі на варшавських Повонзках.
Ось що він сказав під час допиту на судовому процесі у Варшаві: «Зачитаний акт мого засудження я зрозумів, до звинувачень признаюся повністю, але не вважаю себе винним, оскільки я виконував волю своїх патріотичних переконань і обов'язок українця, який боровся за створення Незалежної української держави. Радянський Союз і Польща – це вороги українського народу, і єдиним способом для створення власної Української держави була збройна боротьба...»
У 2000 р. в Угневі на будинку, де народилися брати Онишкевичі, відбулося відкриття та освячення пам'ятної таблиці братам Онишкевичам, яку виконав скульптор П. Дзиндра.
(У публікації використано інформацію зі статті Євгена Місила, яку надруковано у «Віснику Закерзоння» № 7-8-9, 2002 р., головний редактор Богдан Гук.)
Шана Героям України
В літературі вже неодноразово було підкреслено, що далеко не всі вояки УПА, які віддали своє життя за волю України, записані чи згадані в літературних джерелах. Це особливо стосується Закерзонського краю, оскільки українське населення в 1945-1947 роках було депортовано й усі культові споруди, в тому числі й цвинтарі та могили вояків УПА залишилися без догляду. Тільки після того, як Україна стала незалежною державою, розпочато роботи з впорядкування могил і встановлення пам'ятників воїнам УПА. В даному номері «Вісника» подаємо інформацію про поховання воїнів УПА в селах Молодич і Цетуля на Ярославщині, яку переслав Ілля Лихач із Жапалова (РП).
с. Молодич
У липні 2002 р. після збору пожертв встановлено гарний пам'ятник (див. фото),
яким увіковічнено місце спочинку вояків УПА та цивільного населення – жертв свавілля польських шовіністів. Пам'ятник виготовлено в Івано-Франківську, скульптор Андрій Ожехівський. На лівій стороні пам'ятника подано прізвища вояків УПА, полеглих у 1945-1947 роках, і на правій – молодецьким парафіянам, що трагічно загинули в 1945-1947 роки. Серед 38 вояків УПА вісім зовсім невідомі (і прізвища, і псевдо), сімох відомі лише псевда, шістнадцятьох невідомий рік народження (див. таблицю). Серед цивільного населення с. Молодич (права сторона) вражає факт убивства двох хлопців – Степана Балу та Дмитра Зейла, яким було всього по 14 років, а ще більше дивує вбивство Івася Кріля, якому було лише чотири місяці.
Нижче подаємо псевда та прізвища вояків УПА, які викарбовано на лівій частині пам'ятника в с. Молодич.
«Гайдамака» 1946
8 вояків 1946
«Дубина» 1946
«Смерека» 1946
«Степовий» 1946
«Вишня» 1946
«Сич» 1946
«Клен» 1946
Іван Доскач – «Забутий» – 1913-1946
Микола Мозіль – «Байда» – 1916-1946
Іван Красуляк – «Смук» – 1919-1946
Василь Пука – «Зубатий» –1923-1946
Дмитро Шабат – «Грім» – 1925-1946
Іван Пилипець – «Птах» – 1914-1946
Владислав Величко – 1924-1946
Теодор Онишко – «Точило» – 1917-1946
Михайло Захарко – 1920-1945
Мирослав Тилявський – «Степовий» – 1916-1945
Григорій Денека – «Довбуш» – 1922-1945
Дмитро Блавацький – «Горошко» – 1925-1946
Роман Головатий – «Горошко» - 1924-1946
Стеан Пецюх – 1921-1946
Євстахій Куровський – «Кучма» -1913-1946
Дмитро Мацько – «Вітер» - 1925-1946
Теодор Тимець – «Грач» – 1915-1946
Володимир Максисько – «Вітер» – 1925-1946
Роман Матусяк – «Орел» –1946
Василь Сокіл – «Січевський» -1924-1946
Іван Кубах – «Левчук» –1919-1947
Григорій Ярмола – «Зорян» – 1947
Іван Фігура – «Галузь» –1919-1947
Вічна їм Слава!
Права сторона пам'ятника в с. Молодич
Цивільне населення
Ілля Губач – 1905-1945 Теодор Бохно – 1913-1945
Михайло Лубик – 1925-1945 Павло Підпірка – 1922-1945
Іван Заросо – 1903-1945 Ілля Бохно – 1895-1945
Марія Бохно – 1945 Микола Галас – 1891-1945
Михайло Бохно – 1945 Юрій Галас – 1890-1945
Анна Кріль – 1910-1945 Олександр Бохно – 1906-1945
Івась Кріль – 1945-1945 Володимир Бохно – 1927-1945
Марія Лихач – 1928-1945 Олександр Заставний – 1916-1946
АннаМачуга – 1928-1946 Дмитро Зейло – 1932-1946
Юрій Пискір – 1928-1945 Іван Губач – 1891-1946
Іван Терешкю – 1945 Петро Колода – 1927-1945
Василь Бунько – 1894-1945 Іван Пискір – 1889-1945
Марія Бунько – 1888-1945 Михайло Пискір – 1889-1945
Ілля Гвузьдзь – 1875-1945 Михайло Пискір – 1925-1945
Іван Ценкий – 1886-1945 Михайло Варцаба – 1924-1946
Іван Заставний – 1886-1946 Степан Бала – 1932-1946
Анастасія Гаван – 1922-1946 Семен Мілян – 1910-1946
Михайло Міль – 1946 Степан Оранський – 1946
Анастасія Вітик – 1923-1946 Дмитро Бунько – 1886-1946
Вічна їм пам'ять
с. Цетуля
На цвинтарі в с. Цетуля в липні 2002 р. відбулося посвячення нагробних хрестів воїнам УПА. Після посвячення і Богослужіння на цвинтарі цитуляни щиросердечно дякували всім присутнім, а особливо жертводавцям і українцям с. Жапалова (РП) за допомогу з впорядкування могил і патріотичного оформлення нагробних хрестів.
Нижче наводимо прізвища та роки поховання воїнів УПА на цвинтарі в с. Цетуля.
Поленик Іван, 1945 Білозір Владислав, 1947
Поленик Андрій, 1946 Дунович Іван, 1947
Загребельний Андрій, 1946 Іляш Тадей, 1947
«Вектор», псевдо, 1946 Маречко Василь, 1946
Яремко Левко, 1947
Page updated
Report abuse