Про командира VI Воєнної округи УПА-Захід «Сян» Мирослава Онишкевича (автор: Герасимович Михайло)
Дата публікації допису: Aug 23, 2012 11:36:31 PM
Вісник Любачівщини №11,
Львів – 2004. – 96 стор.
Наступного року виповниться 55 років від дня страти у Варшаві легендарного повстанського командира УПА на Закерзонні Мирослава Онишкевича.
Полковник Мирослав Онишкевич народився 26 січня 1911 року в Угневі Рава-Руського району, вчився в українській гімназії у Львові, яку не закінчив у зв'язку з захворюванням.
У 1929-1931 роках навчався, був арештований польською поліцією та засуджений на один рік за співпрацю з ОУН. Після тюрми служив у польському війську, звідки знову потрапив на два роки до тюрми. Співпраця М. Онишкевича з УПА розпочалася 1943 р., коли його було включено до першого військового штабу ОУН у Галичині. Він відповідав за організацію військових структур УПА в чотирьох округах Львівщини.
У січні 1944 р., після загострення українсько-польських стосунків на Волині Мирослава Онишкевича відряджено на Сокальщину та Равщину для вишколювання нових підрозділів УПА, в чому йому допомагав його рідний брат, сотник УПА Тарас Онишкевич («Галайда»).
У жовтні 1945 р. його призначено командиром VІ Воєнної округи «Сян», тобто командиром УПА на Закерзонні. Фактично він розпочав виконувати ці функції лише на початку грудня 1945 р. після зустрічі з провідником ОУН на Закерзонні Ярославом Старухом («Стягом»).
Після розпуску відділів УПА у листопаді 1947 р. проживав на Західних землях Польщі разом зі своїми краянами з Угнева, які були депортовані туди під час операції «Вісла», а потім переховувався в селі Тоновіще Вроцлавського воєводства.
У березні 1948 р. був арештований польською поліцією, а вже в травні 1950 р. Військовий районний суд у Варшаві засудив М. Онишкевича до кари смерті.
Згідно з протоколом, М. Онишкевича було вбито 6 липня 1950 р. Його тіло закопали в безіменній могилі, ймовірно, на військовому комунальному цвинтарі на варшавських Повонзках.
Ось що він сказав під час допиту на судовому процесі у Варшаві: «Зачитаний акт мого засудження я зрозумів, до звинувачень признаюся повністю, але не вважаю себе винним, оскільки я виконував волю своїх патріотичних переконань і обов'язок українця, який боровся за створення Незалежної української держави. Радянський Союз і Польща – це вороги українського народу, і єдиним способом для створення власної Української держави була збройна боротьба...»
У 2000 р. в Угневі на будинку, де народилися брати Онишкевичі, відбулося відкриття та освячення пам'ятної таблиці братам Онишкевичам, яку виконав скульптор П. Дзиндра.
(У публікації використано інформацію зі статті Євгена Місила, яку надруковано у «Віснику Закерзоння» № 7-8-9, 2002 р., головний редактор Богдан Гук.)
Шана Героям України
В літературі вже неодноразово було підкреслено, що далеко не всі вояки УПА, які віддали своє життя за волю України, записані чи згадані в літературних джерелах. Це особливо стосується Закерзонського краю, оскільки українське населення в 1945-1947 роках було депортовано й усі культові споруди, в тому числі й цвинтарі та могили вояків УПА залишилися без догляду. Тільки після того, як Україна стала незалежною державою, розпочато роботи з впорядкування могил і встановлення пам'ятників воїнам УПА. В даному номері «Вісника» подаємо інформацію про поховання воїнів УПА в селах Молодич і Цетуля на Ярославщині, яку переслав Ілля Лихач із Жапалова (РП).
с. Молодич
У липні 2002 р. після збору пожертв встановлено гарний пам'ятник (див. фото),
яким увіковічнено місце спочинку вояків УПА та цивільного населення – жертв свавілля польських шовіністів. Пам'ятник виготовлено в Івано-Франківську, скульптор Андрій Ожехівський. На лівій стороні пам'ятника подано прізвища вояків УПА, полеглих у 1945-1947 роках, і на правій – молодецьким парафіянам, що трагічно загинули в 1945-1947 роки. Серед 38 вояків УПА вісім зовсім невідомі (і прізвища, і псевдо), сімох відомі лише псевда, шістнадцятьох невідомий рік народження (див. таблицю). Серед цивільного населення с. Молодич (права сторона) вражає факт убивства двох хлопців – Степана Балу та Дмитра Зейла, яким було всього по 14 років, а ще більше дивує вбивство Івася Кріля, якому було лише чотири місяці.
Нижче подаємо псевда та прізвища вояків УПА, які викарбовано на лівій частині пам'ятника в с. Молодич.
«Гайдамака» 1946
8 вояків 1946
«Дубина» 1946
«Смерека» 1946
«Степовий» 1946
«Вишня» 1946
«Сич» 1946
«Клен» 1946
Іван Доскач – «Забутий» – 1913-1946
Микола Мозіль – «Байда» – 1916-1946
Іван Красуляк – «Смук» – 1919-1946
Василь Пука – «Зубатий» –1923-1946
Дмитро Шабат – «Грім» – 1925-1946
Іван Пилипець – «Птах» – 1914-1946
Владислав Величко – 1924-1946
Теодор Онишко – «Точило» – 1917-1946
Михайло Захарко – 1920-1945
Мирослав Тилявський – «Степовий» – 1916-1945
Григорій Денека – «Довбуш» – 1922-1945
Дмитро Блавацький – «Горошко» – 1925-1946
Роман Головатий – «Горошко» - 1924-1946
Стеан Пецюх – 1921-1946
Євстахій Куровський – «Кучма» -1913-1946
Дмитро Мацько – «Вітер» - 1925-1946
Теодор Тимець – «Грач» – 1915-1946
Володимир Максисько – «Вітер» – 1925-1946
Роман Матусяк – «Орел» –1946
Василь Сокіл – «Січевський» -1924-1946
Іван Кубах – «Левчук» –1919-1947
Григорій Ярмола – «Зорян» – 1947
Іван Фігура – «Галузь» –1919-1947
Вічна їм Слава!
Права сторона пам'ятника в с. Молодич
Цивільне населення
Ілля Губач – 1905-1945 Теодор Бохно – 1913-1945
Михайло Лубик – 1925-1945 Павло Підпірка – 1922-1945
Іван Заросо – 1903-1945 Ілля Бохно – 1895-1945
Марія Бохно – 1945 Микола Галас – 1891-1945
Михайло Бохно – 1945 Юрій Галас – 1890-1945
Анна Кріль – 1910-1945 Олександр Бохно – 1906-1945
Івась Кріль – 1945-1945 Володимир Бохно – 1927-1945
Марія Лихач – 1928-1945 Олександр Заставний – 1916-1946
АннаМачуга – 1928-1946 Дмитро Зейло – 1932-1946
Юрій Пискір – 1928-1945 Іван Губач – 1891-1946
Іван Терешкю – 1945 Петро Колода – 1927-1945
Василь Бунько – 1894-1945 Іван Пискір – 1889-1945
Марія Бунько – 1888-1945 Михайло Пискір – 1889-1945
Ілля Гвузьдзь – 1875-1945 Михайло Пискір – 1925-1945
Іван Ценкий – 1886-1945 Михайло Варцаба – 1924-1946
Іван Заставний – 1886-1946 Степан Бала – 1932-1946
Анастасія Гаван – 1922-1946 Семен Мілян – 1910-1946
Михайло Міль – 1946 Степан Оранський – 1946
Анастасія Вітик – 1923-1946 Дмитро Бунько – 1886-1946
Вічна їм пам'ять
с. Цетуля
На цвинтарі в с. Цетуля в липні 2002 р. відбулося посвячення нагробних хрестів воїнам УПА. Після посвячення і Богослужіння на цвинтарі цитуляни щиросердечно дякували всім присутнім, а особливо жертводавцям і українцям с. Жапалова (РП) за допомогу з впорядкування могил і патріотичного оформлення нагробних хрестів.
Нижче наводимо прізвища та роки поховання воїнів УПА на цвинтарі в с. Цетуля.
Поленик Іван, 1945 Білозір Владислав, 1947
Поленик Андрій, 1946 Дунович Іван, 1947
Загребельний Андрій, 1946 Іляш Тадей, 1947
«Вектор», псевдо, 1946 Маречко Василь, 1946
Яремко Левко, 1947