Дата публікації допису: Mar 03, 2015 7:9:32 PM
Журнал «Республіканець», №1-2, 1995 рік
Взаємовідносини між ОУН-УПА і Армії Крайової на Закерзонні у 1945-1947 рр.
Питання стосунків УПА, ОУН і АК"ВІН" (польська підпільна організація Армії Крайової , "Вольносць і неподлеглосць") на Закерзонні в 1945-1947 рр. з відомих причин практично не досліджено як в Польщі так і в Україні. Всі документи, що могли пролити світло на цю проблему, були сховані в спецсховах і науковці до них не допускалися. В останні роки з'явилась можливість прослідкувати цю сторінку історії українсько-польських зв'язків, пов'язану з боротьбою проти більшовизму за національне визволення обох народів.
Територія Закерзоння охоплювала Холмщину, Надсяння, Підляшшя і Лемківщину, на яких споконвіку проживало українське населення. Внаслідок договору СРСР з Польщею, підписаного 16 серпня 1945 року про встановлення українсько-польського державного кордону по "лінії Керзона", ця територія була приєднана до Польщі, а до українців застосовано терор та примусове виселення в УРСР та північні і західні землі Польщі. Територію Закерзоння незабаром перетворено в безлюдну пустелю.
Відомо, що вже з 1942 р. прослідковувалося вороже ставлення до українців на цій території з боку польських військових формувань – "Армії Крайової", "Армії Людової", "Народних Сил Збройних" та "Баталіонів Хлопських". Цілком очевидно, що українсько-польська ворожнеча не йшла на користь ні українському, ні польському народам. Тому головний Провід ОУН в Україні вирішує "дійти до порозумінь із польським підпіллям на теренах, що є під контролем УПА,… уникати непорозумінь і збройних сутичок між двома організаціями та нав'язувати співпрацю між собою". Це розв'язало руки місцевим відділам УПА для переговорів з польським підпіллям.
Вже у квітні 1945 р. зав'язуються перші контакти між боївками УПА і АК в Перемишльському і Бжозівському повітах. 29 квітня 1945 р. в селі Скдліско Бжозівського повіту відбувається перша зустріч представників УПА і АК, що завершилась підписанням вступного протоколу. В ньому були такі пункти:
- припинення будь-яких акцій обох сторін одна проти одної з 29 квітня 1945 р.;
- спрямування усіх акцій і сил до боротьби зі спільним ворогом (СРСР);
- повідомлення і застереження один одного перед загрозою небезпеки зі сторони комуністів;
- тісна співпраця і взаємодопомога у акціях проти радянських військ, а особливо ж – НКВД;
- гарантій цілковитої безпеки цивільного населення тощо.
Встановлювався також постійний зв'язок між УПА і АК. Договір цей охопив ряшівську, перемишльську і прилеглі до кордону СРСР території.
Більш представницька зустріч відбулася 21 травня 1945 р. в Руді Ружанецькій. Тут насамперед піднімалося питання кордону. Поки його не вирішено, керівники ОУН запропонували тимчасово "існуючу лінію", тобто "лінію Керзона". Обидві сторони визнали необхідність співпраці польського і українського підпілля, доки ще не підписаний офіційний союз. Було вирішено припинити взаємну боротьбу і не робити реквізиції продуктів та інвентаря у населення. Відразу ж встановлювався пароль і зв'язок між відділами УПА і польським підпіллям в Любачівському, Грубешівському та Холмському повітах. По розмові Івана Лопатинського з Мар'яном Голембовським, Я. Старух "Стяг" (керівник ОУН на Закерзонні) видав наказ округам ОУН, щоб вони не нападали на відділи АК. Наслідком цих переговорів було нав'язання зв'язку на рівнях Район ОУН – Команда Округу ДСЗ (Делегатура Сил Збройних).
Незабаром до безпосередніх розмов і контактів між місцевими керівниками ВІН і УПА дійшло на теренах Холмського, Владавського і Білоцерківського повітів. Одним з ініціаторів їх був командир відділу УПА " Крига".
Літом та восени 1945 р. тривали обміни кореспонденцією між представниками УПА і ВІН з Перемишля, Бжозова і Ряшева. Контакти з УПА підтримували керівник розвідки в Перемишльському повіті Юзеф Шумовський "Строгі", керівник розвідки команди Ряшівського підокругу Антоній Слабодаш "Павел", "Старий" – командир Перемишльського обводу майор Антіцкій.
Відбулася зустріч 27 жовтня 1945 р. в східній частині повіту Біла-Підліска в колонії Горошівка. Під час зустрічі обговорювалися питання, що торкалися конкретної співпраці, харчування, квартирування, боротьби з інформаторами і шпигунами польських органів державної безпеки, бандитизмом, обміну даними розвідки і пропагандистськими матеріалами, надання українській стороні ліків та медикаментів і т.д. Відбувся обмін пресою. З українського боку у зустрічі взяли участь: "Крига" – командир УПА з загону полковника Острожського з УПА Північ, "Григор" – командир загону УПА. З польської майор Ян Шатинський-Шатовський "Дзірит" – інспектор району N3 ВІН, майор Владислав Вавчак "Жук", "Пайяк" – керівник розвідки і контррозвідки району N3 ВІН, Вижовський "Зенон", "Подб'ял" керівник Обводу ВІН Біла Підліска.
Про ставлення ОУН-УПА до ворожнечі, яка була поміж двома народами, свідчить лист, який був надісланий українським командуванням на польські постерунки МО (Міліції Обивательскої). В ньому говориться, що ця ворожнеча між українцями і поляками спеціально спровоковувалась німецькою політикою. "Сьогодні ми дивимося іншими очима на ці справи. Якщо поляки хочуть сильної і незалежної Польщі, то нехай об'єднуються з українцями. Просимо про ліквідацію всіх постерунків міліції. Якщо ні, то самі це зробимо".
В 1946 р. співпраця між УПА і АК продовжувалася. 1 квітня 1946 р. відбулася зустріч в колонії Сагринь Грубешівського повіту. Українську сторону репрезентував Теодор Герасим'юк "Равіч", "Дунайський" – референт пропаганди ІІІ Округу ОУН, польську – капітан Станіслав Ксьонжик "Вирва" (від січня 1946 р. – керівник Замойського Інспекторку ВІН). Було обговорено питання спільної боротьби УПА і ВІН з противником у Грубешівському, Томашівсько-Любельському і Замойському повітах.
Важливе місце у зміцненні стосунків між українським і польським підпіллям відіграла конференція, що відбулася 18 травня 1946 р. у фільварку Ментке Грубешівського повіту. У цій нараді переважала політично-військова проблематика. Зі сторони ОУН-УПА в конференції взяли участь: "Дунайський" Т.Тарасюк – референт пропаганди ІІІ Округу ОУН, "Явір", "Певний" (прізвище невідоме – заступник "Дунайського"), "Хмурий" Захарчук – посада невідома, офіцер УПА, "Шейк" Іван Лопатинський – представник УГВР. З польської сторони: капітан "Остоя" (прізвище невідоме) – керівник пропаганди Любельського Округу ВІН, капітан "Вирва" С.Ксьонжек – керівник Замойського Інспекторату ВІН, капітан "Азія" Ян Домбовський – командир Грубешівського Обводу ВІН, також два представники з Томашів-Любельського повіту, прізвища та звання – невідомі. Конференцію охороняв 100-й особовий загін ВІН і 20-й особовий відділ УПА На ній розглядалися такі питання:
- політична ситуація у світі;
- ідея фронту поневолених народів і українсько-польська співпраця;
- військові справи;
- новини з місцевостей Владави і Білгораю;
- господарські справи.
Конференція вирішила, що відділи УПА можуть воювати і квартируватись на теренах опанованих польським підпіллям, але попередньо узгодивши це з місцевим підпіллям. Вирішено також, що на теренах, де перебувають українські відділи, не повинні діяти відділи ВІН, хіба що коли б вони діяли спільно з УПА. Прийнято було рішення про спільну військову акцію на місто Грубешів і залізничну станцію Вербковичі. ВІН зобов'язувалась забезпечувати потреби УПА всім необхідним. Встановлено також, що поранених та хворих членів УПА, можна буде переховувати на теренах, де діяло польське підпілля і там отримувати санітарну допомогу. Рішення конференції активізували спільні українсько-польські дії.
Вже 27 травня 1946 р., в Теренбінському лісі, відбувається спільна нарада керівників відділів ВІН і УПА, щодо спільного нападу на місто Грубешів.
Наступного дня при співпраці відділів УПА і ВІН цю спільну військову акцію на м. Грубешів було здійснено. В результаті розгромлені управи МО, УБ, комітет ПОПР (ПЗПР), НКВД і в'язниця. 150 в'язнів було звільнено. Цією акцією керував капітан "Вирва" (Станіслав Ксьонжек) – керівник Замойського Інспекторату ВІН. З української сторони взяли участь в операції 1200 чол. Це вже був не перший випадок спільних нападів на ворога. Ще 15 вересня 1945 р. українські і польські загони з 1000 осіб атакували місто Ковель, де захопили багато продуктів і відступили з міста. Також спільно УПА і АК атакували село Бірче, що біля Перемишля.
В серпні-вересні тісні контакти з УПА підтримували майор Ян Шатовський-Шатинський "Дзітир" інспектор району N3 ВІН та Мар'ян Голембовський "Стер".
Якщо підсумувати, то за 1945-1947 рр. підтримували контакти між собою:
- районовий провідник ОУН "Борис" з командиром відділу АК "Дражов" в м.Седліска Бжозівського повіту;
- референт організації II Округу ОУН "Вир" з комендантом ДСЗ Любачівського повіту;
- командир сотні УПА в Пермишльському повіті з командиром відділу АК капітаном "Піратом";
- районовий провідник "Заруба" з командиром ВІН Томашівського повіту "Бжозем";
- референт пропаганди ІІІ Округу ОУН "Дунайський" Теодор Герасим'юк з керівником Замойського інспекторату ВІН капітаном "Вирва", комендантом Грубешівського округу ВІН "Азія" і командиром відділу "Млотем";
- надрайоновим провідником "Ярим" і командиром сотні "Чаусом" з керівником групи розвідки ВІН "Корабем".
У 1947 р. зафіксований судовий процес над цілим керівництвом Любельського округу ВІН, де основним пунктом звинувачення стали факти співпраці цієї організації з УПА. З захопленого польськими органами державної безпеки архіву Округу ВІН, на щастя, неповного, вилучено частину документів, які ілюстрували майже повністю етапи зустрічей і рішень керівників ВІН з УПА в Біло-Підліського, Владавського, також Замойського повітів.
Капітан Мар'ян Голембовський "Стер" (керівник Замойського інспекторату ДСЗ в 1944-1945 рр., що просидів у тюрмі 15 років (основним звинуваченням була співпраця з УПА), заявив у сучасній польській пресі:
"... Незалежно від оцінки трагічної боротьби і польсько-українських стосунків підчас війни, треба підкреслити факт, що на переломі 1944-1946 рр. і пізніше стосунки між нашими народами діаметрально були змінені: з боротьби поміж собою перейшли до повної співпраці. Поляки і українці, бійці АК і ВІН та УПА і УГВР уклали порозуміння, яке принесло спокій, а також допровадило до повної співпраці і взаємодії незалежних чинників наших народів".