Embedded Files
Дата публікації допису: Jan 02, 2013 9:9:9 PM
Книга пам’яті. м. Львів, 1994. – стор. 75.
На спомин трагедії сіл:
Берестя, Сагриня, Модриня і всім замученим катами польських бузовірів Армії Крайової на Холмщині, Підляшші, Любачівщині, Перемишильщині, Ярославщині та Лемківщині.
Села наші в «Закерзоні»,
Як цвіт розцвітали.
Історично і культурно
Народ наш єднали.
Церкви наші, мов писанки,
Тай по середині
Величаві та духовні,
Мов небеса сині.
Рідна хата, рідна пісня,
Рідна мова в школі,
Що ще може бути кращим,
Ніж життя на волі.
Люди мирні, господарні,
Милі всі, привітні,
Всі веселі, працьовиті,
Звісно ж – українці.
Українці – добрі люди
Нічого казати.
І ворога в своїй хаті
Будуть все вітати.
То ж вітали, зустрічали
Із хлібом і сіллю,
І подяка від ляхів
За це ніж у спину.
Ой зібрались ляхи кляті
В березневу днину
І почали мордувати
Всю нашу родину.
Ні дитини не лишили,
Різали, стріляли,
Мов скаженні
«Rźnąć ich wszystkich do kołyski»
(Різати усіх до колиски.)
Кричали, кричали.
Боже милий, яку треба
Мабуть, польську душу мати,
Щоб ножа у серце
Дитині запхати.
Боже милий, яка мати
На світ, вас вродила?
В душі ваші ту жорстокість;
З ганьбою вложила.
Ляхи-ляхи «християни»
До чого дожились
Руки в крові по рамена
Крові вже напились.
Почорніло небо синє,
Хмарами повите,
Земля наша українська
Була трупом вкрита.
Час минає невблаганно,
Пам'ять мусить жити:
Бо ж не можна кривди наші
По вітру пустити.
Ні могили нині,
Ні хреста на полі,
І кладовище зруйноване,
Немов у пустелі.
Прийде колись неодмінно
Такая година,
Господь мусить покарати
За вашу провину.
Цей вірш присвячую
Загиблій родині
І ним нагадую
Трагічні події.
Нехай пам'ять наша
Повік не зітреться,
Нехай доля наша
До нас усміхнеться.
Усім мученикам нашим
Я вінок сплітаю,
Вічну пам'ять я щоденно
Для них всіх співаю.
«Закерзоння» – українська земля, яка належить тепер до Польщі.
Віталій Процюк 17 січня 1994 року, м. Львів.
Перелік людей, які загинули 21 березня 1944 року в селі Бересті Грубешівського повіту від польських бандитів Армії Крайової
Перелік людей, які загинули від польських бандитів в різний період до 21 березня та після 21 березня 1944 року в с. Бересті
У селі Бересті 21 березня 1944 року від польських шовіністичних банд загинуло біля 300 чоловік. За збігом часу згадати їх імена неможливо, бо людей, які пам'ятали це лихоліття, не має вже в живих
Нехай ці трагічні дні ще раз нагадають нам лиху долю нашого народу, про Холмську землю, рясно политу кров'ю та потом нашими предками.
Вічна їм пам'ять!
Ще один випадок співпраці поляків з німцями мав місце у с. Бересті Грубешівського повіту на Холмщині. В цей час в гміні Молодятичі був війтом українець Ярош Євграф з с. Берестя. Це польській поліції зв'язувало руки в її антиукраїнській діяльності. Літом 1942 року на Яроша був організований напад поляками і його вбито. Після проведеного слідства комендант польської поліції Шипульсвкий зумів переконати гестапо, що війта вбили комуністи і подав списки мешканців с. Берестя, які колись були членами КПЗУ
Німецька жандармерія окружила село, а польська поліцій показувала, де мешкають «комуністи». Тоді забрали самих свідомих та політично активних селян і біля церкви розстріляли. Після проведеної «акції» прийшли поляки до жінки Яроша Євграфа і сказали, що «помстилися» за смерть її чоловіка.
Подаю прізвища цих загиблих:
Прізвища загиблих людей с. Берестя від німецьких окупантів в 1942-1944 рр.
Page updated
Report abuse