Дата публікації допису: Jun 25, 2012 6:33:43 PM
Вісник Любачівщини №6, Львів – 2002. –112 стор.
Боротьба українського народу за своє повне політичне самовизначення в 40-х роках 20-го століття – це жертва всіх суспільних шарів нашого народу. Велична мілітарна епопея боротьби УПА показала всьому світові, що український народ повернувся до давніх засад своєї історії, які викладені в короткій аксіомі гетьмана Ів. Мазепи «Бо през шаблі маєм права».
Саме тому під революційні прапори боротьби українського народу стали не якісь там «класові елементи», але весь український народ, передовсім його передові найкращі люди. В мундирі рядового солдата в окопі, чи в упівській землянці стояв не лише хлопець із всіми забутого сільського хутора, але й український інтелігент, робітник і польовий духівник нашого вояцтва.
Коли на лісових галявинах, на скору руку спорудженому престолі, відправляв Богослужіння для вояцтва УПА польовий духівник, то це був символ ідеї «З хрестом проти диявола».
Таку роль виконував і польовий духівник, капелан УПА отець доктор Адам Слюсарчик, псевдо «Роман».
Отець Адам Слюсарчик, родом із Лемківщини, прийшов у Чесанівщину зі званням доктора філософії кілька літ перед останньою світовою війною як працівник дочерньої церкви в с. Люблинець Старий. Була це дуже скромна людина. У свої душпастирські обов'язки вкладав він своє серце. Вже в короткому часі встиг заслужити собі повне довір'я парохіян.
Отець доктор Адам знав досконало кілька чужих мов, зокрема французьку, англійську, латинську. Це людина великого серця, незвичайної людської доброти та великий український патріот.
Чесанівщина, а з нею зокрема Люблінці, випили дуже гірку чашу горя в роках 1944-47. Польські банди зі сіл Руди Ружанецької, Сусьце та Гути безперебійно нападали на населення Люблинців. Вони палили, жорстоко по-звірськи мордували беззахисне українське населення. У такій небезпечній ситуації отець доктор Слюсарчик одного ранку вбирає свою рясу, іде в ліс на присілок Тепили. Там зупиняють його вояки з Армії Крайової. Отець Адам заявляє їм рішуче:
– А я священик з Люблинця Старого. Заведіть мене до свого коменданта.
Так почалися переговори Теренового Проводу УПА і Польською Армією Крайовою на відділку Чесанів-Любачів навесні 1946 р. Ходив о. Адам терпеливо на ці переговори з поляками, тішився, що може відверне від сіл не одне лихо цього непевного часу. Та коли переговори застряли на мертвій точці, сказав:
– З такими людьми переконливо може говорити лише наша міцна зброя. У поляків не було доброї волі та за злочинними бандитськими діями польської сторони виразно стояв більшовицький енкаведист.
Коли напади польсько-більшовицьких банд на Чесанівщину стають ще дошкульніші, отець доктор Адам стає повністю до послуг відділів УПА, виконуючи тяжкі обов'язки духовного опікуна вояцтва. Щонеділі відправляє Службу Божу в лісах, своїми запальними проповідями підносить дух і кріпить надію тих, хто взяв на себе тяжкий обов'язок оборони прав населення української Чесанівщини.
Крім цього, о. Адам працює як активний член Видавничого Осередку УПА-Північ. Впродовж 1946 року цей Видавничий Осередок УПА видав близько сорока листівок і циклостильних одноднівок. Зокрема, замітні є такі видання, як: «За наші землі», «Хто ми такі?», що написані англійською та французькою мовами.
Отець доктор Адам невтомно працював над пропагандистською літературою УПА, друкував все терпеливо на машинці, готуючи друковане слово для чужинців і для всього вояцтва УПА-Північ Чесанівського відтинку.
Коли білгорайські ліси під натиском ворога стали небезпечними, о. Адам із членами Видавничого Осередку в вересні 1947 року переходить знову в Чесанівщину, яка в той час судорожно та геройськи борсалася з нерівним силою ворогом.
Загинув о. Адам Слюсарчик героїчною смертю разом із іншими трьома вояками в криївці «Цигана». Залишившись в оточенні ворогів, вони не здалися. Короткий глухий вибух міни в землянці навічно поховав їх після майже двогодинного бою з переважаючими силами ворога.
Свій нищівний удар польсько-більшовицький займанець скеровував завжди проти Церкви та свідомого українського священства.
Отець доктор Адам Слюсарчик не сам. Як воїни на своїх місцях впали ще о. Мирон Колтунюк в Жукові, о. Кнейчук у Белзці, а дальше від чесанівського фронту застелили своїми трупами бойові стежки: о. Плахта, о. Ярка, о. Гучко, о. Стиранка, о. Заворотюк та багато інших.
Вони віддали своє життя за Велику Ідею, щоб жила Україна!