6 клас. Урок 26.

Жанр соната.

Вітаю на уроці музичного мистецтва. Сьогодні ми познайомимось із жанром соната. Це, мабуть, найпопулярніший жанр серед виконавців класичної музики. Всім, хто цікавиться музикою, звичайно, знайоме слово «соната». По радіо, телевізору часто звучать найбільш улюблені, популярні твори цього жанру – «Місячна» та «Патетична» сонати Бетховена для фортепіано, соната Шопена з траурним маршем, віолончельна соната Шуберта «Арпеджіон».

Що ж являє собою жанр музичної сонати? 

Саме слово «соната» в різні часи мало неоднакове значення. Зараз нам більш відомий «класичний» тип сонати. Він встановився в епоху музичного класицизму, до середини XVIII століття, у творчості видатних віденських композиторів Й. Гайдна та В. А. Моцарта. Більш ранні зразки цього жанру прийнято називати «старовинною сонатою». 

Перші зразки старовинних сонат виникають в Італії, в XVII столітті. Цей факт не випадковий.

Італія вже в епоху Відродження славилася надзвичайно цікавим, різноманітним розвитком всіх областей мистецтва. Музика «не відставала» від живопису, скульптури, архітектури. І в наступні два століття – XVII-XVIII – сюди спрямовувалися музичні генії інших країн – послухати, повчитися і спробувати власні сили. 

Саме тут вперше з’явилася і досягла високого розквіту опера, тут вже до середини XVII століття народилися видатні досягнення в галузі інструментального виконавства – органного і скрипкового. В останній третині XVII століття в культурному місті Італії Болоньї кілька композиторів створюють нові твори для скрипки – сонати. 

Це був перший важливий етап на шляху до майбутньої класичної сонати. У сонатах болонських майстрів ще не встановилося певної кількості частин, немає строгого порядку в їх дотриманні, проте в них намітилися три найбільш яскраві образні сфери, які контрастно відтіняють один одного, – попередники майбутніх трьох частин класичної сонати. 

Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)

Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. 

Творча спадщина композитора – величезна. Це близько 1000 творів у всіх жанрах і формах, що існували в музиці того часу (симфонії, сонати, камерні ансамблі, концерти, опери, ораторії, меси, пісні і ін.). Великі циклічні форми – 104 симфонії, 83 квартети, 52 клавірні сонати – складають основну, найдорогоціннішу частину творчості композитора, визначаючи його історичне місце.

Людвіг ван Бетховен (1770-1827)

Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.

До його творчого доробку в перші десять років перебування у Відні належить переважно фортепіанна та камерна музика. У 1792-1802 роки були створені 3 фортепіанних концерти і 20 сонат. З них тільки Соната № 8 («Патетична») має авторську назву. Сонату №14, що носить підзаголовок соната-фантазія, назвав «Місячною» поет-романтик Л. Рельштаб. Ця соната була присвячена коханій Бетховена – юній графині Джульєтті Гвіччарді. 

Стійкі найменування збереглися також за сонатами № 12 («З траурним маршем»), № 17 («З речитативами») і більш пізніми: № 21 («Аврора») і № 23 («Аппассіоната»). У цей період крім фортепіанних, були також написані 9 (з 10-ти) скрипкових сонат (у тому числі № 5 – «Весняна», № 9 – «Крейцерова»; обидві назви також неавторські), 2 віолончельні сонати, 6 струнних квартетів, декілька ансамблів для різних інструментів.

Композитори, які жили й творили у XVIII-XIX століттях (Фредерік Шопен, Людвіг ван Бетховен, Ференц Ліст, Роберт Шуман, Йоганес Брамс, Едвард Ґріґ та інші) збагатили й розвинули жанр сонати. наприкінці XIX-початку XX століття сонати з'являються у творчості французьких композиторів Ґабріеля Форе, Поля Дюка, Моріса Равеля, Клода Дебюссі. У XX столітті соната залишається одним із провідних жанрів музики. 

Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната Максима Березовського та фортепіанні сонати Дмитра Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались Микола Лисенко, Віктор Косенко, Борис Лятошинський, Юрій Щуровський та інші.

Вокальна робота

Підсумовуємо вивчене

Дякую за співпрацю. До зустрічі!