Палітра стилів і жанрів музичного мистецтва: поєднання традицій і новаторства.

Вітаю на уроці мистецтва! Сьогодні ми з вами розпочнемо цикл уроків, присвячений музиці – мистецтву, яке не тільки розважає, прикрашає наше життя і дає естетичну насолоду, але навіть вміє лікувати! Отож, відкриваємо світ європейського музичного мистецтва! 

Музичне мистецтво європейського культурного регіону складається зі своєрідних і неповторних національних шкіл. У творчості композиторів різних країн втілюються риси загальноєвропейських стилів, використовуються різноманітні жанри та форми.

Розповідь про музику Європи буде не суто хронологічною, хоча й дотримуватимемося принципу історичної послідовності. Розглянемо країни цього культурного регіону. Кожну з них буде представлено найвидатнішими митцями, чиї творчі досягнення змінили європейську музику і ввійшли до скарбниці світового музичного мистецтва. Тому чимало персоналій вам будуть знайомі, як і твори, що їх вже слухали в попередні роки.

Античні міфи, трагедії протягом століть надихали митців з різних країн світу. Сьогодні в музичній лексиці вживають грецькі поняття і терміни, що прийшли з античності. У Стародавній Греції зародилися наука про музику, музична естетика. Піфагор обґрунтував акустичні закони, теорію катарсису — очищення душі музикою і писав трактати про те, як лікувати музикою. 

Платон і Аристотель вважали музику художніми ліками, які сприяють гармонії в душі. 

Перегляньте відео і дізнайтеся 10 цікавих фактів про давньогрецький театр: 

На́зви  деяких складових будівлі театру вам можуть здатися відомими. Ось, наприклад, орхестра або скена. Як ви думаєте, що вони означали? Пригадайте свої улюблені театральні вистави. До якого з видів театрального мистецтва вони належать? 

За доби Середньовіччя церква з її хоровою музикою відігравала роль центру професійної музичної творчості у країнах, де панувало християнство. В епоху Відродження набуло поширення світське інструментальне музикування, виникло поняття «композитор». 

Вершинним досягненням європейського і світового мистецтва стала творчість музиканта-мислителя Йоганна Себастьяна Баха (1685—1750) — гордості і слави німецької культури. Зазвичай слова «поліфонія», «фуга», «орган» ми традиційно пов’язуємо з ім’ям Баха. Його спадщина охоплює різні жанри світської і духовної музики, вокально-хорову й інструментальну сфери. Бах служив у церкві органістом, віртуозно грав на цьому інструменті й написав для нього чимало творів.

Знаменита Токата і фуга ре мінор для органу Й.-С. Баха розпочинається потужною темою-заспівом, що виливається в лавину віртуозних пасажів-імпровізацій. Музика ніби малює в уяві слухача величний собор, що підноситься до небес. Великий майстер жив і творив в епоху бароко, проте його шедеври виходили за межі вузьких рамок цього стилю. Й.-С. Бах і сьогодні залишається неперевершеним і всеосяжним інтелектом у світовій музичній культурі. 

• І – навіть на бокалах!!!! Так вміло виконує музику Роберт Тісо. Перегляньте відео, і порівняйте обидва виконання.

А тепер – увага! Розгадайте ребус, щоб дізнатись, про що ми з вами будемо вести мову далі:       

У цей період у Німеччині та інших країнах Європи з давніми традиціями інструментального виконавства набув розквіту жанр симфонії — монументальний циклічний твір драматичного або героїчного характеру. Саме симфонічний розвиток став визначальною рисою творчості Людвіга ван Бетховена, яка складається з дев’яти симфоній, а також увертюр, концертів, квартетів, сонат тощо.

Творчість будь-якого видатного митця тією чи тією мірою завжди визначається історичною епохою і відображує її суспільні ідеали. Ідеї Великої французької революції: свобода, рівність, братерство, які зумовили кардинальні зміни в житті європейського суспільства наприкінці XVIII — на початку XIX ст., знайшли відгук у творчості геніального німецького композитора Людвіга ван Бетховена (1770—1827). 

Розгляньмо особливості стилю Л. ван Бетховена на прикладі симфонії № 5, яка є взірцем музики епохи класицизму.

Якщо порівнювати жанри сонати і симфонії з літературними жанрами, то найбільш вдалим буде зіставлення з романом або повістю. Подібно до них симфонія і соната мають кілька «розділів» — частин, які становлять єдиний цикл. У класичному варіанті таких частин три або чотири. Вони об’єднані наскрізним розвитком музичних тем, що втілюють загальну ідею твору. Перша частина, що зазвичай має сонатну форму, є найбільш драматичною, конфліктною. Друга і третя контрастують за темпом і характером, вони повільніші, спокійні. Для фіналу найчастіше характерні стрімкий рух, швидкий темп, він є підсумком музичного розвитку симфонії (сонати).

Симфонія № 5 Бетховена (до мінор) — це цикл із чотирьох частин, об’єднаних рішучою унісонною темою, про яку сам композитор сказав: «Так доля стукає у двері». Ця головна тема (лейтмотив) поступово змінюється завдяки широкому діапазону симфонічних засобів і набуває різноманітного емоційного забарвлення — тривоги, устремління, люті, перемоги тощо. 

Друга частина симфонії — це філософсько-драматична розповідь про сенс життя у формі варіацій на теми, які інтонаційно споріднені з лейтмотивом. Після танцювального скерцо — третьої частини циклу — симфонію завершує урочистий, святковий, переможний фінал. Симфонія № 5 Бетховена — це музична картина боротьби, подолання сумнівів і перешкод на шляху до щастя. 

Остання симфонія № 9 композитора мала грандіозний задум: втілення ідеї загального братерства і єднання людства у прагненні до щастя. Окрім великого складу оркестру, вона потребувала включення хору і солістів, які у фіналі співали гімн «Обніміться, мільйони» на вірші оди Шиллера «До радості» (до речі, це єдина у світі симфонія, яка включає вокальні номари). Ця тема бетховенської симфонії вже кілька десятків років виконується як гімн Європейського Союзу. 

У 2020 році виповнилося вже 250 років з дня народження Бетховена. Проте великий композитор-класик через багато літ після своєї смерті вривається у світ популярної музики.  Сучасні музиканти –  шанобливо або іронічно –  включають його теми і фрагменти класичних опусів у свої пісні та інструментальні п'єси.

Послухайте фінал 9 симфонії Бетховена в сучасній  вокальній версії Хуліо Іглесіаса та гумористично-іронічному виконанні британського актора  Роуена Аткінсона:

Уявіть собі, що композитор Бетховен та Андрій Розумовський потрапили у наш час і спілкуються через ґаджети. Чи можете передбачити, про що б вони розмовляли? Пропоную вам прочитати свою версію такої переписки: 

Дякую за співпрацю. До зустрічі!