8 клас. Урок 16.

Вітчизняні архітектурні пам'ятки епохи Ренесансу.

Підсумковий урок.

Ренесанс в українській культурі став наслідком складного й тривалого процесу взаємодії вітчизняної та європейської культур. Він мав своєрідний характер і як історичний етап хронологічно не збігався з європейським. Українське ренесансне мистецтво відобразило в собі всю складність тогочасного суспільного життя, у ньому втілились високі гуманістичні ідеали та віра в людину.

Вплив містобудівної та архітектурної практики європейського Відродження позначився на українських землях уже на початку XVI ст. Оскільки архітектура як вид мистецької творчості відігравала визначальну роль у розвитку культури того часу, саме в ній найшвидше та найяскравіше проявилися нові тенденції, пов’язані з діяльністю приїжджих європейських будівничих (в основному — італійців: Петра Барбона, Петра Італійця, Павла Римлянина та ін.). Кращі умови для цього склалися в західноукраїнських землях, де відбудовували старі та закладали нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці: Броди, Жовква, Бережани, Тернопіль та інші. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Кам’янця-Подільського.

Архітектурні пам’ятки України цієї доби можна поділити на такі групи: оборонні та міські споруди, споруди-замки, церковні будівлі.

Містобудівельна справа найкраще розвивалася на територіях давніх історичних міст. Прикладом можуть бути фортифікаційні споруди, розташовані в м. Броди на Львівщині, які активно оновлювалися в другій половині XVI ст.

На другу половину XVI — першу половину XVII ст. припадає період бурхливого будівництва укріплених замків та реконструкції старих фортець. До найяскравіших зразків належить замок у м. Жовква (Львівська область), зведений як оборонна споруда у стилі ренесанс на замовлення польського державного та військового діяча С. Жолкевського.

Замок у Жовкві (Львівська обл.)

Замок у Золочеві (Львівська обл.)

У Львові в цей час було проведено значну роботу з відновлення міських фортифікацій, у ході якої збудовано Порохову вежу та Міський арсенал. У другій половині XVI — першій половині XVII ст. значного поширення набуло світське муроване будівництво в містах. Тут на перший план виступає Львів з його ренесансною забудовою Ринкової площі.

Чорна кам’яниця — житловий будинок на площі Ринок у Львові, унікальна пам’ятка ренесансної архітектури. На думку багатьох дослідників, споруду будували відомі італійські зодчі Петро Барбон і Павло Римлянин. Тоді кам’яниця була двоповерховою. Через кілька років за проєктом архітектора Петра Красовського добудували третій поверх, а четвертий з’явився вже у XIX ст. Фасад і пілястри будівлі були вкриті тесаним білим каменем. Існують різні версії, чому з часом камінь почорнів, але жодна з них досі не підтверджена.

Розгляньте зображення та відеопанораму Підгорецького замку, побудованого в стилі ренесанс. Які риси, притаманні архітектурі того часу, ви можете виділити? Обґрунтуйте свою думку.

Справжньою перлиною ренесансної архітектури на українських теренах є чудово збережений ансамбль Успенської церкви з каплицею Трьох Святителів і вежею Корнякта у Львові. Спорудження цього величного комплексу тривало впродовж 1591—1629 років. Проєкт церкви Успіння Пресвятої Богородиці розробив знаний будівничий Павло Римлянин. До зведення храму також долучилися Войцех Капінос та Амвросій Прихильний. Вежу Корнякта споруджували як дзвіницю Успенської церкви під керівництвом того ж таки Павла Римлянина і Петра Барбона, а каплиця Трьох Святителів побудована, найімовірніше, за проєктом відомого львівського архітектора Петра Красовського.

В архітектурі Успенської церкви гармонійно поєднано традиції італійського ренесансного будівництва та власне українського зодчества. Ренесансний стиль простежується в типі споруди (тринавна базиліка) й архітектурному декорі, а українські тенденції — в купольному завершенні. Церква має багато цінних пам’яток мистецтва: ікони вівтаря XVII ст., срібний хрест, виготовлений львівським майстром Андрієм Касяновичем, бронзові свічники роботи гданських майстрів XVII ст. тощо.

Вежа Корнякта — пам’ятка архітектури національного значення, побудована на кошти львівського купця грецького походження К. Корнякта, від імені якого й походить її назва. Вежа-дзвіниця, квадратна у плані, споруджена з ламаного каменю. По вертикалі фасади прикрашені пілястрами з червоними видовженими арочними нішами та невеликими віконними прорізами. Висота ярусів поступово зменшується, а ретельно вивірені пропорційні співвідношення надають дзвіниці стрункості та витонченості. Загальна висота вежі 65 метрів.

У самому центрі історичного Львова поруч з кафедральним собором, на катедральній площі, розташувалась перлина західного Ренесансу – каплиця Боїмів. Майже чорна будівля завжди привертає увагу гостей та мешканців міста Лева. Її темний колір та безліч скульптур на фасаді разом нагадують іконостас. Подібних будівель більше немає не тільки в Україні, а й по всій Європі. Львівська каплиця Боїмів – збереглася єдина з шести інших каплиць, які існували при римо-католицькому костелі до кінця XVIII століття. Зводили її як родинну усипальницю на замовлення львівського купця Георгія Боїма, що приїхав до Львова з Угорщини на запрошення короля Стефана Баторія. Загалом упродовж XVII – початку XVIII століття тут було поховано 14 членів родини Боїмів.

Ще одна знаменита історико-архітектурна пам’ятка Львова — комплекс костелу Святого Андрія і монастиря бернардинів. Автором проєкту костелу вважають Павла Римлянина, а після його смерті будівництво продовжили Амвросій Прихильний та Андрій Бемер. Саме тому цій споруді з чітко вираженими рисами італійського ренесансу притаманні ознаки інших архітектурних стилів. Фасад храму прикрашають статуї святих, яким поклонялися ченці бернардинського ордену; у нішах другого ярусу — скульптурні зображення Богоматері й апостолів Петра та Андрія. Частина дерев’яних вівтарів, виготовлених на початку XVII ст., збереглася донині.

Попри поширення новітніх досягнень європейського оборонного будівництва в Україні зберігалося й традиційне дерев’яне зодчество.

Церква Святого Юра в Дрогобичі внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО як одна з найкраще збережених пам’яток галицької дерев’яної архітектури кінця XV — початку XVI ст. Найбільшою цінністю храму є повністю збережений іконостас та розписи XVII ст., виконані народним маляром Стефаном Медицьким.

Церква Святого Юра в Дрогобичі

Декілька споруд ренесансної архітектури збереглися в невеликих містах і селах: костел Святого Лаврентія в Жовкві (Львівщина), церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі коло Галича (Івано-Франківщина) та ін.

Жовква під Львовом: могила лицаря, що завоював Москву. Чутки про гетьмана Жолкевського рознеслися по Московії, і практично вся країна присягнула польському королевичу Владиславу на вигідних умовах: держава зберігала фактичну незалежність, католицька проповідь заборонялася, лише для короля та війська дозволялося звести костел у Москві. Полководець Станіслав Жолкевський - засновник містечка Жовква неподалік Львова. Про його пригоди тут нагадує передовсім замок, зведений за останнім словом тодішньої фортифікації, та костел святого Лаврентія - ренесансний храм, закладений Жолкевським у 1606 році.

Зовнішній декор костелу одразу дивує і вражає - на фризі костелу замість "традиційних" сцен з Біблії чи історій про святих красуються рельєфні лицарські герби, зброя, обладунки. Серед гербів - французька лілія і герб молдавських воєвод у вигляді бичачого черепа (який необізнані в історії туристи часто приймають за символіку тамплієрів або масонів). Але найбільше вражають славнозвісні крилаті гусари - без крил, але з ретельно відтвореними обладунками та зброєю (навіть з палашем під сідлом). В гусарських обладунках показано і святого Юрія-Змієборця, і Гектора, що прощається з Андромахою перед останньою битвою.

Не менш захоплює й інтер'єр храму. Тепер там завершуються реставраційні роботи, відновлюється декор купольної частини. Ідеально відреставрований головний вівтар, бічні вівтарі, хори з органом, пам'ятні дошки, підлога та склепіння. У вівтарній частині - надгробок самого Жолкевського. На стінах - рожеві прямокутні плями 8х10 метрів з вікнами для вентиляції. Це сліди від картин, які колись прикрашали костел. Картини ці вихваляли славетні військові перемоги Станіслава Жолкевського та його правнука - короля Яна Собеського. І костел цей король оздобив як пантеон лицарської слави - на честь свого славетного прадіда.

Вплив ренесансного стилю простежується і в українському декоративному мистецтві XVI ст., зокрема в різьбі по дереву, що широко застосовувалась в архітектоніці іконостасів (церква Св. Параскеви П’ятниці у Львові, церква Святого Духа в Рогатині, Спасо-Преображенський собор у Путивлі тощо).

Іконостас Церкви Святої Параскеви п'ятниці (Львів)

Іконостас Спасо-Преображенського собору в Путивлі

Іконостас Церкви Святого Духа в Рогатині

Шедевром архітектурно-декоративного різьблення доби Ренесансу є портал каплиці Трьох Святителів у Львові (каплиця є частиною ансамблю Успенського собору, який ми вище розглядали).Ця святиня, будівництво якої тривало до 1591 року, очевидно, якийсь час виконувала функції храму (будівництво Успенської церкви закінчилося у 1629 році). Каплицю було зведено за сприяння і фінансової підтримки вихідця з остова Крит, львівського міщанина Костянтина Корнякта. Того самого, який збудував поруч вежу, а також володів розкішною кам’яницею на площі Ринок (№6). Корнякт уклав угоду про будівництво каплиці з львівським майстром Андрієм Підлісним. Так з’явилась унікальна пам’ятка архітектури Ренесансу, одна з небагатьох, де можна відчитати грецький “слід” в історії Львова.

Святиня має риси італійського Ренесансу. Водночас, її верхня частина, три куполи, нагадують бані українських дерев’яних церков. Отож маємо підстави, аби говорити про унікальне поєднання західних архітектурних форм з місцевими традиціями храмового будівництва.