11 клас. Урок 24.

Живопис і графіка України. 

(від давніх часів до епохи  класицизму) 

Вітаю на уроці мистецтва! Сьогодні я розпочну цикл уроків, присвячений мистецтву живопису та графіки на теренах України.

Ще древніх філософів захоплювала людська здатність творити. Одні вважали її даром Божим. Іншим така особливість здавалася прокляттям. Не було лише байдужих. Справжнім художникам завжди є що сказати світові. З глибин своєї свідомості вони являють на світло оригінальні думки, які вражають, захоплюють і надихають оточуючих, зайвий раз нагадуючи про творчий потенціал, закладений в кожній людині.

Тут збереглося понад три тисячі петрогліфів — зображень богів, людей, тварин, орнаментів, солярних знаків, дерева життя, обрядів, танців.

Так, саме на території сучасної України знаходиться найдавніший храм Планети. Принаймні, таку думку відстоює цілий ряд учених вже багато років. Це Кам`яна могила – таємничий комплекс у запорізькому степу, який вважають колискою української цивілізації – приховує безліч загадок та відповідей, які ще треба прочитати.

Коли вчені вперше заглянули під камені величезного пагорба посеред степу неподалік Мелітополя – були просто шоковані знайденим. Зображення на плитах складали цілий архів древності, а вік деяких з них міг сягати доби палеоліту. Не просто лінії і малюнки, а й первісні букви. Ймовірно, це була перша писемність на Землі. На думку багатьох дослідників, саме тут, у Кам`яній могилі була написана найдавніша абетка і вже звідси перенесена у Єгипет та інші культури. Насправді Кам`яна Могила не є могилою. Це створений природою пагорб. Та в уявленнях давніх людей такі кам`яні насипи, гори, у формі курганів у степах вважалися могилами пращурів. У давні часи існував навіть релігійний культ гори як місця, звідки приходять боги.

Фрески Софійського собору в Києві (майже 3000 м2) присвячено релігійним і світським темам. Мозаїки (260 м2) не мають собі рівних у світовому мистецтві. Найвідоміша з них — Богоматір Оранта.

При Софійському соборі князь Ярослав Мудрий заснував бібліотеку. Найдавніша рукописна книга — «Остромирове Євангеліє», на її сторінках зображено орнаменти, заставки, ініціали, фігури євангелістів. Книжкова мініатюра започаткувала мистецтво графіки, а ікона — станковий живопис.

Остромирове Євангеліє – це унікальна літературна пам’ятка ХІ століття нашої ери. Євангельський текст виконано у  формі великого уставного письма. В написаних  рядках прослідковується розчинене золото. Книга художньо оздоблена, її прикрашають малюнки з євангелістами, заставки, величезні ініціали зооморфного стилю. Книга містить післямову дяка – писаря  Григорія, що розташована наприкінці із поставленою датою, коли власне була написана. Відтак маємо Остромирове Євангеліє, мова написання котрого класична старослов’янська. Вона є єдиним джерелом вивчення. З впевненістю можемо стверджувати і про використання її матеріалів у створенні граматики та словника старослов'янською мовою. Ще однією особливістю Остромирового Євангелія є його близькість з живою українською мовою. Шедевр внесено до реєстру ЮНЕСКО 2011 року як найбільший  світовий  культурний спадок людства. На жаль, зараз пам’ятка знаходиться в росії (була вивезена в часи радянської окупації).

Мистецтво іконопису майстри Київської Русі опановували спочатку за візантійськими зразками.

Вишгородська ікона Божої Матері вважається однією з найголовніших православних святинь. За церковними переказами, намалював цю славетну ікону євангеліст Лука у I столітті на дошці від столу, за яким обідали Спаситель, Божа Матір та Йосип. Проте дослідники датою її створення називають кінець 11-го – початок 12-го століття. У наші землі ікону було привезено з Константинополя. Можливо, саме там її і було написано візантійськими майстрами-іконописцями. З Вишгорода святиню викрав син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський, який мав манію величі і хотів з допомогою образу проголосити своє суздальське князівство. До цього часу ікона знаходиться на території росії. У Вишгороді є її точна копія.

Якщо на Сході України меценатством та любов’ю до мистецтва славився Мазепа, то на заході велику роль відігравав Ян Собеський, польський король, який отримав Жовкву в  спадщину від свого діда Жовкевського і зробив місто своєю резиденцією. Саме тут в епоху ренесансу і пізніше бароко – процвітало мистецтво архітектури, іконопису, скульптури.

Ікона – жанр дуже специфічний, притаманний передовсім східному християнству. Середньовічний художник в Англії чи Франції писав сцени з Біблії за тією самою технікою, що й пригоди Карла Великого чи хрестові походи. Коли почався Ренесанс, і картини набули надзвичайної реалістичності, а художники змогли відтворювати на полотні цілий спектр людських емоцій, ті самі зміни торкнулись і релігійного мистецтва. Леонардо чи Мікеланджело, Тиціан чи Сандро Ботічеллі писали Мадонн та святих з тих самих натурщиків і в такому ж стилі, як і язичницьких богів чи італійських купців та сеньйорів.

Проте у Візантії чи Русі образи святих чи біблійні сцени завжди писали за чіткими канонами. Насамперед, на відміну від звичайної картини, ікона не мала відображати людські риси – почуття, емоції, думки. Зображені на іконах постаті статичні, а обличчя – переважно спокійні й виражають лише образ Божий – не людський. Щоправда, образи, подібні до ікон, були поширені в Італії (фра Беато Анжеліко) та Польщі, але це ставалося саме під православним впливом – з Греції та Русі. Своєю чергою, українські маляри не оминали увагою нові європейські віяння – портрети або жанрові сцени волинські чи галицькі митці писали в європейських чи «сарматських» традиціях, мало чим відрізняючись за стилістикою від майстрів Польщі чи Європи. Так само маляри Лівобережжя писала портрети козацьких старшин у чисто «сарматському» стилі, наслідуючи вже чинним західним традиціям.

Отже, Руткович працював не сам, а створив цілу майстерню – з помічниками, учнями, підмайстрами. Не дивує, що майстерня ця стала справжньою школою для молодих художників наступного покоління – Йова Кондзелевича, Василя Петрановича та інших. Кажучи про спадщину Івана Рутковича, важко встановити, які образи належать саме його пензлю, а які створювали його учні та помічники. Традиційно головний майстер писав найважливіші частини образу чи картини, а менші деталі довіряв учням. Отже, можемо говорити про школу (вона ж майстерня) Рутковича та її спадщину, до якої належать твори учнів та помічників жовківського майстра. Сьогодні твори школи Рутковича прикрашають собою музеї Львова. Національний музей ім. Шептицького пишається іконостасом, що писався для жовківської церкви Різдва Христового. З усіх шедеврів майстра цей – найвеличніший: заввишки він сягав 12 метрів, а завширшки – 10 метрів. Також в тому самому залі музею висить образ Рутковича «Моління» з с. Потелича. А ще - іконостас Кондзелевича.

• Проаналізуйте теми, образи, композиції, колорит ікон.

Поява книгодрукування спричинила революцію в мистецтві графіки. У Львові Іван Федоров надрукував «Граматику» та «Апостол» (1574), згодом в Острозі — «Острозьку Біблію». Книги ілюстрували гравюрами. Найбільшим центром книгодрукування стала друкарня Києво-Печерської лаври. В епоху бароко гравюру на дереві поступово замінює гравюра на міді, яка відкривала нові художньо-технічні можливості для відтворення дійсності.

Значні досягнення мали майстри портретного живопису. 

За межами України, у Петербурзі, жили й працювали видатні художники-портретисти Дмитро Левицький (1737—1822) і Володимир Боровиковський (1757— 1825) — нащадки відомих українських художніх династій. Портретна галерея митців сприяла становленню стилю класицизм у мистецтві живопису.

Повторимо вивчене з іграми "З'єднай пару" та онлайн-пазлами.

Наступна вправа містить твори з переліку візуальних пам'яток на ЗНО (НМТ)

Дякую за співпрацю. До зустрічі!