6 клас. Урок 26.

Славетні імена в мистецтві

Вітаю на уроці музичного мистецтва. 

Минулого року ми ознайомились із музичними інструментами, на яких виконують фортепіанну музику. Серед них — сучасні піаніно, роялі, електронні цифрові піаніно, синтезатори тощо. Раніше подібні музичні інструменти називали клавірами.

Клавесин — 

Старовинний клавішно-струнний щипковий музичний інструмент, металеві струни якого защипують плектром із пера або шкіри. 

У XVI—XVIII ст. був поширений клавесин із двома клавіатурами, під час гри на якому струни защипували пальцями. 

Клавесин мав певні особливості: 

Проте поява фортепіано, яке значно переважало клавесин за силою звуку, поступово витіснила його із широкої музичної практики.

Сьогодні ми побуваємо в кількох країнах Європи, аби більше дізнатися про жанр сонати в мистецтві. Спочатку вирушимо в Італію, потім — в Іспанію.

Соната — це, мабуть, найпопулярніший жанр серед виконавців класичної музики. Всім, хто цікавиться музикою, звичайно, знайоме слово «соната». По радіо, телевізору часто звучать найбільш улюблені, популярні твори цього жанру – «Місячна» та «Патетична» сонати Бетховена для фортепіано, соната Шопена з траурним маршем, віолончельна соната Шуберта «Арпеджіон».

Що ж являє собою жанр музичної сонати? 

Перші зразки старовинних сонат виникають в Італії, в XVII столітті. Цей факт не випадковий.

Італія вже в епоху Відродження славилася надзвичайно цікавим, різноманітним розвитком всіх областей мистецтва. Музика «не відставала» від живопису, скульптури, архітектури. І в наступні два століття – XVII-XVIII – сюди спрямовувалися музичні генії інших країн – послухати, повчитися і спробувати власні сили. 

Доменіко Скарлатті — 

Знаменитий італійський композитор і клавесиніст XVIII ст. Близько 25 останніх років життя провів у Мадриді, де написав понад 500 сонат для клавіру. Сонати Доменіко Скарлатті протягом століть посідали значне місце в репертуарі піаністів та клавесиністів, і не втратили популярності й донині.

В Іспанії надзвичайно популярним музичним інструментом є гітара. Тож не дивно, що чимало творів, зокрема й сонати, виконують на гітарі.

Подорожуємо до Відня, де жив і творив відомий композитор Йозеф Гайдн, а також  геніальний композитор Людвіг ван Бетховен.

Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)

Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. 

Творча спадщина композитора – величезна. Це близько 1000 творів у всіх жанрах і формах, що існували в музиці того часу (симфонії, сонати, камерні ансамблі, концерти, опери, ораторії, меси, пісні і ін.). Великі циклічні форми – 104 симфонії, 83 квартети, 52 клавірні сонати – складають основну, найдорогоціннішу частину творчості композитора, визначаючи його історичне місце.

Саме слово «соната» в різні часи мало неоднакове значення. На початку XVII ст. утворилося два типи сонат: церковна (sonata da chiesa) та камерна (sonata da camera). До камерних сонат належить створена Й. С. Бахом соната для скрипки з чітко прописаною партією клавіру.

Зараз нам більш відомий «класичний» тип сонати. Він встановився в епоху музичного класицизму, до середини XVIII століття, у творчості видатних віденських композиторів Й. Гайдна та В. А. Моцарта. 

Людвіг ван Бетховен (1770-1827)

Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.

До його творчого доробку в перші десять років перебування у Відні належить переважно фортепіанна та камерна музика. У 1792-1802 роки були створені 3 фортепіанних концерти і 20 сонат. З них тільки Соната № 8 («Патетична») має авторську назву. Сонату №14, що носить підзаголовок соната-фантазія, назвав «Місячною» поет-романтик Л. Рельштаб. Ця соната була присвячена коханій Бетховена – юній графині Джульєтті Гвіччарді. 

Стійкі найменування збереглися також за сонатами № 12 («З траурним маршем»), № 17 («З речитативами») і більш пізніми: № 21 («Аврора») і № 23 («Аппассіоната»). У цей період крім фортепіанних, були також написані 9 (з 10-ти) скрипкових сонат (у тому числі № 5 – «Весняна», № 9 – «Крейцерова»; обидві назви також неавторські), 2 віолончельні сонати, 6 струнних квартетів, декілька ансамблів для різних інструментів.

Композитори, які жили й творили у XVIII-XIX століттях (Фредерік Шопен, Людвіг ван Бетховен, Ференц Ліст, Роберт Шуман, Йоганес Брамс, Едвард Ґріґ та інші) збагатили й розвинули жанр сонати. Наприкінці XIX-початку XX століття сонати з'являються у творчості французьких композиторів Ґабріеля Форе, Поля Дюка, Моріса Равеля, Клода Дебюссі. У XX столітті соната залишається одним із провідних жанрів музики. 

Клод Дебюссі — 

Відомий французький композитор, піаніст, диригент, критик, основоположник музичного імпресіонізму. Один із найвизначніших французьких композиторів та одна з найзначніших фігур на рубежі 19-20-го століття. Писав камерні музичні твори для флейти, скрипки, віолончелі, фортепіано в жанрах сонати, квартета, ноктюрну, прелюдії та ін.

Пригадаймо, що першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната Максима Березовського та фортепіанні сонати Дмитра Бортнянського. Пізніше до цього жанру звертались Микола Лисенко, Віктор Косенко, Борис Лятошинський, Юрій Щуровський та інші.

Вокальна робота

Підсумовуємо вивчене

Дякую за співпрацю. До зустрічі!