Мистецтво далекосхідного культурного регіону. Живопис. Декоративно-ужиткове мистецтво.
Вітаю на уроці мистецтва. Продовжуємо мандрувати далекосхідним регіоном. Сьогодні ми познайомимось детальніше із його мистецтвом живопису.
Визнання східними народами високої естетичної цінності природи як безмежного космосу, мізерною частинкою якого є людина, зумовило появу пейзажного живопису. Він набув розквіту в епоху династій Тан і Сун і став провідним у китайському малярстві. Визначальна ознака цього виду творчості у східній культурі — мистецький синтез, у якому гармонійно поєднані зображення, поезія, каліграфія і друк. Ієрогліфи — назви твору, вірша або афоризму — доповнюють картину, «озвучують» її, розшифровують прихований символічний смисл.
Засновник китайського пейзажного живопису, поет, художник і музикант Ван Вей (699—759) першим став писати тільки чорною тушшю. Він настільки зближував образи живопису і поезії, що сучасники зазначали: «Його вірші подібні картинам, а його картини подібні віршам». Малюнок тушшю на папері чи шовку неможливо ні виправити, ні стерти, що потребувало неабиякої майстерності. Штрих мав бути легким, як хмара, чи сильним, як дракон. Брак кольорів компенсували безліч нюансів, які відображали деталі природного довкілля.
Ван Вей (китайська мініатюра)
Ван Вей. Пейзаж.
Ван Вей. Гори під снігом.
Ван Вей. Після снігопаду.
Ван Вей за роботою.
Ван Вей. Краєвид.
Ван Вей. Пейзаж.
Ван Вей. Портрет ученого Фу Шена. VIII ст.
У китайському живописі встановилися такі жанри: «гори і води» (шань-шуй), «квіти і птахи» (хуа-няо), «люди» (жень-у-хуа), «тварини» (анімалістика).
У пейзажах «гори і води» гори уособлювали активний чоловічий початок (ян), а води — жіночий (інь). У композиціях немає лінійної перспективи, її замінила розсіяна, повітряна. Складається враження, що гірські верхівки злітають до небес, а хатинки, самотні фігурки мандрівників на крутих стежках чи групи вершників губляться, мов піщинки, у цій грандіозній панорамі. Це ще більше загострювало відчуття безкрайності Всесвіту у творах епохи Тан і Сун, зокрема на картинах основоположника «зеленого пейзажу» Лі Сисюня (651—716).
Лі Сисунь. Пейзаж.
Лі Сисунь. Пейзаж.
Як співвідносяться візуальний образ, поезія і каліграфія в пейзажних композиціях?
Доберіть до неї вірш Ван Вея, суголосний за настроєм. Розтлумачте вислів: «Не піднявшись на високу гору, не пізнаєш висоти неба. Не зазирнувши в глибоку гірську прірву, не дізнаєшся про товщину землі».
Китайські живописці винайшли оригінальний спосіб відтворення передачі безмежності простору та часу на сувої — горизонтальному і вертикальному. Горизонтальні розкручували поступово, неспішно занурюючи глядача в сюжет. Вертикальні розвішували на стінах, застосовували в ширмах (меблевих перегородках).
Поміркуйте, які художні можливості відкриває видовжена форма сувою. Запропонуйте власні варіанти співвідношення зображення і каліграфії в такому форматі.
У жанрі «квіти і птахи» переважають чотири благородні образи: орхідея (втілення чистоти і благородства), хризантема (символ самотності, безсмертя), квітка дикої сливи мейхуа з п’ятьма пелюстками (уособлює п’ять першоелементів, непохитність), стрункий бамбук (символ стійкості і мудрості).
Хуан Цюань. Начерки рідкісних птахів.
Певній рослині відповідала конкретна пташка: фенікса, павича, півня і фазана зображували разом з півонією; качку — з лотосом; лелеку — із сосною. Засновниками цього жанру вважають Сюй Сі (886—975) та Хуан Цюаня (900—965).
Сюй Сі. Метелики та квіти гліцинії (зліва). Ні Цзань. Бамбук (справа)
Поцікавтеся самостійно іншими китайськими квітами-символами, порівняйте з українською народною квітковою символікою.
Жанр «люди» охоплював портрети, історичні та міфологічні сюжети, сцени палацового життя. Відомими майстрами цього жанру стали Янь Лібень (600—673) і Чжоу Фан (730—810). Створені живописцями образи імператорів і придворних красунь відтворювали ідеали чоловічої і жіночої краси епохи Тан.
В анімалістичному жанрі тварин зображували реалістично, часто в русі, у характерних позах. Вишуканими й точними лініями без попередніх замальовок художники відтворювали хутро кішки чи рухи мавп.
Корейський живопис на шовку і папері має свої особливості, він більш камерний.
Імітуючи спочатку китайських митців, корейські художники виробили власну манеру письма. Свідченням цього є творчість основоположника реалістичного живопису Чон Сона (1676—1759) і майстра побутових сцен Кім Хон До (1745—1806).
Що незвичного в композиції картини Чон Сона, який ракурс він обрав?
Чи можна назвати танцювальну сцену Кім Хон До реалістичною? Чому?
Шлях японського мистецтва можна схарактеризувати як вічний пошук Краси, який приводить до осягання Істини. Мистецтву притаманне одухотворення природи, яка є джерелом натхнення і засобом вираження почуттів.
Один із найяскравіших майстрів японського мистецтва гравюри укійо-е Кітагава Утамаро (1753—1806) створив галерею портретів красунь, зібраних у серії альбомів. На них ми бачимо витончених молодих японок у кімоно. Художника цікавили не лише зовнішність, а й характер персонажів. Зображуючи сцени з повсякденного життя, митець зумів виявити яскраву палітру людських емоцій і пристрастей. Колірна насиченість гравюр у поєднанні з пластичною лінією передає цілу гаму настроїв. Утамаро концентрує увагу на виразі обличчя, граційності жестів і поз.
Які художні деталі та нюанси характеризують граційність жінки, зображеної на гравюрі? Пригадайте особливості класичних жанрів японської поезії танка і хоку.
У творчості славетного поета-філософа Мацуо Басьо виражено душу Японії. У його тривіршах (хоку) відчувається ледь помітний сум:
На оголеній гілці
Ворона завмерла.
Осінній вечір!
Лише натяк на самотність, а мовби дотик до Вічності. Втім, саме в натяку полягає таємниця японського мистецтва, в основу якого покладено певні естетичні принципи: лаконізм, живописність, надзвичайна виразність лінії. Таким чином образи живопису і графіки далекосхідного регіону через художню символіку передавали широкий спектр почуттів, думок, ідеалів людей.
З історії шедевра
Мистецтву найвідомішого японського художника Кацусіке Хокусая (1760—1849) притаманні самобутність, невичерпна фантазія і новаторство в царині гравюри укійо-е. Застосування митцем кількох десятків псевдонімів свідчить про наполегливі пошуки власного стилю. Недарма багато своїх творів Хокусай підписував: «художник, одержимий малюнком». Витоки творчості митця — у надбаннях багатовікової культури Японії, досягненнях китайських і європейських майстрів, які він ретельно вивчав. Вершиною творчості майстра стала серія із 46 гравюр на дереві «Тридцять шість видів Фудзі», яку відкривала славетна «Велика хвиля в Канагаві».
Декоративно-ужиткове мистецтво
Декоративно-ужиткове мистецтво Далекого Сходу відоме оригінальними виробами з порцеляни, дерева, кістки, коштовного каміння, що ніби оживали під руками майстрів-віртуозів.
Китай — батьківщина порцеляни. Він дав світові неперевершені шедеври цього виду мистецтва, яке називали «білим золотом». Секрети ремесла передавалися від покоління до покоління. Які тільки поетичні порівняння не виникали для характеристики якостей давньої китайської порцеляни: «Блискуча, як гладь озера в безвітряний день, тонша за папір, мелодійна, як дзвіночок» або «Синь її близька до нефриту, чистота, як дзеркало, а звук подібний звучанню Цина». З порцеляни виготовляли фантастичні за формами і декором вази, чайники, тарілки, статуетки. Прикрашали барвистими розписами з мотивами символічних квітів, пташок, драконів тощо, також пейзажами і сценками, що копіювали жанри живопису.
Своєрідною візитівкою декоративно-ужиткового мистецтва Японії є нецке — мініатюрні статуетки, виготовлені переважно з дерева чи слонової кістки. У давнину їх використовували для прикріплення до поясів кімоно ключів, гаманців. Фігурки зображували богів, людей, тварин, кумедні сценки. Усі вони мали певне символічне тлумачення, тобто були символами щастя, добробуту, багатства, довголіття. Погладжуючи нецке, їх власник не тільки зосереджував увагу на естетичному предметі, що завжди цінувалося в японському суспільстві, а й набував душевної рівноваги. З часом ці вироби перетворилися на справжнє мистецтво зі своєрідною пластичною мовою. Нині нецке — джерело вивчення традицій і культури Японії, воно набуло популярності серед колекціонерів.
Отже, візуальне мистецтво Далекого Сходу, яке протягом століть досягало художніх вершин у багатьох видах і жанрах, мало значний вплив на розвиток світової художньої культури й набуло нового життя у наш час. Значущість досягнень митців Китаю, Японії, Кореї полягає в тому, що вони перетворили мистецтво на засіб духовного спілкування, морально-естетичного вдосконалення.
Підсумуємо вивчене:
Порівняйте зразки китайської, японської і корейської архітектури та визначте (замалюйте) національні своєрідні особливості й спільні риси.
Схарактеризуйте основні жанри китайського живопису.
Який внесок видатних майстрів японської гравюри у світове мистецтво?
Поясніть вислови: «Людина — міра всіх речей» і «Природа — міра всіх речей». Яка з цих світоглядних позицій притаманна митцям Далекого Сходу?
Проведіть конкурс ікебани, завершіть його церемонією чаювання у східному стилі.
Мистецький практикум
Намалюйте на папері або тканині у вертикальному видовженому форматі серію композицій у жанрі «квіти і птахи». Оберіть єдиний для групи східний мотив (лотос, орхідея, бамбук, хризантема).
Складіть із малюнків сувій або ширму (на вибір). Заздалегідь підготуйте конструкцію основи. Подаруйте кращу ширму інтернату для людей похилого віку.
За бажанням розмалюйте онлайн розмальовки за мотивами картин Коцусіко Хокусая. 1, 2, 3, 4, та картини Утамаро та іншими далекосхідними мотивами 1, 2, 3.
Дякую за співпрацю. До зустрічі!