Музично-танцювальна магія африканців
Вітаю на уроці мистецтва! Продовжуємо нашу подорож до Африки і знайомство з мистецтвом африканців.
Своїм корінням африканська музика і танці сягають сивої давнини. Свідченням цього є стародавні наскельні малюнки із зображенням танцюючих фігур.
В африканській музиці розрізняють дві великі гілки:
музика Північної Африки (Єгипту, Марокко, Лівії, Алжиру, Тунісу), де поєдналися музичні традиції корінних народів Африки з музичними досягненнями багатьох інших країн;
етнічна музика африканців, що живуть на південь від пустелі Сахара (вона має низку самостійних гілок).
Практично всі північноафриканські народи прийняли іслам, унаслідок чого їхня культура зазнала арабо-мусульманського впливу.
Традиційна музика Тропічної Африки формувалася серед народів негроїдної раси в центрі, на півдні й заході. Отже, утворився своєрідний сплав, у якому превалюють традиційні елементи — складна ритмічна структура (поліритмія).
У багатьох країнах континенту набули популярності гріоти — професійні співці і музики, які писали й виконували музику та вірші. Ті, кого запрошували до родин вождів, мали оспівувати благородні справи предків, а також подвиги і мудрість господарів. Інші ж мандрували, співаючи і граючи на святах.
Музичні інструменти народів Африки
А знаєте, який інструмент ще донедавна нігерійцям заміняв радіо, телефон і телеграф? Відповідь у ребусі:
Інструментарій народів Африки вирізняється різноманітністю. Основу традиційної музики Африки становить група ударних, в якій центральне місце відведено різним за формами й розмірами барабанам. Від мініатюрного брязкальця до гігантів заввишки у два метри й більше. «Мову» знаменитих там-тамів туземці засвоюють із раннього дитинства. Для африканців звуки цього інструмента супроводжують усе життя: барабани звучать при народженні дитини, на весіллі, під час спілкування з духами, вони скликають людей племені до праці, на полювання, сигналізують про початок війни. Поширений у багатьох регіонах континенту джембе — барабан у вигляді кубка — має поверхню з натягнутої козячої шкіри, на якій грають долонями.
Цікаво, що удари барабанів не лише супроводжують спів і танці, а й використовують для комунікації, наприклад, щоб скликати збори племені. Склалися своєрідні «фрази», які означають «народження», «небезпека», «смерть» тощо. На великі відстані ця ритмічна інформація надходить за допомогою естафети.
Найдавнішою і найпоширенішою після барабанів є калимба, що, як і там-там, має в різних племен численні різновиди й відповідні назви. Характер звука залежить від форми і розмірів інструмента: великим — притаманний низький гул (рокіт басів), маленьким — абсолютно прозоре, крихке звучання, схоже на музичну шкатулку. Калимбу називають «африканське ручне фортепіано».
У музичній культурі Африки, особливо на півдні, існує близько 50 різновидів балафонів. До групи ударних інструментів належать також брязкальця, виготовлені з голок дикобраза, металеві дзвіночки, тріскачки, надто популярні в музичних ансамблях країн Південної Африки.
Не менш багата і струнна група традиційних музичних інструментів. Одним з найдавніших в Африці є музичний лук — гнучка палиця, до кінців якої кріплять струни. Багато народів континенту використовують кору. На сході Африки поширена ефіопська ліра (крар). Різноманітні також духові інструменти Африки: роги, флейти, труби.
Пісні й танці народів Африки
Пісні африканських племен різноманітні за жанрами: колискові, трудові, ліричні, релігійні тощо. У період боротьби за незалежність у багатьох країнах набули поширення героїчні пісні, у яких славили батьківщину, звучали заклики до боротьби за її свободу. У часи європейської колонізації музика була чи не єдиною формою вираження національної самосвідомості африканців. Навіть під час богослужіння використовували традиційні народні інструменти.
Африканські мотиви і сьогодні надихають на створення за їхніми мотивами сучасних творів. один із них - пісня Шакіри. Спробуймо заспівати разом із зіркою і відчути магію африканської пісні:
Музика і танці — найважливіші елементи численних обрядів африканців. Наведемо приклад. Коли пігмеї, що живуть у тропічних лісах Африки, побачать веселку, вони зупиняють роботу чи полювання, дивляться на це небесне диво, що є символом Бога, і починають співати або, радше, тягти майже на одній ноті свою «Веселкову пісню». У країні, де там-там настільки красномовно передає звістки на відстані, відокремити музику від танцю доволі складно: звуковий ритм і ритм рухів мають виразність однакової сили. Танцювати африканці вчаться так само безпосередньо, як говорити. Для них танець — не спосіб розважитися, а засіб самовиразитися, висловити свої переживання за допомогою рухів тіла, тобто способом, не менш виразним, ніж мовлення. Коли африканські племена ритмічно тупають ногами, здається, що їхні рухи несвідомі. Тіло танцівника, легке і гнучке, як ліана, наслідує політ птахів чи трепет квітки, передаючи рухом не лише емоції, а й думки та вчинки. Танець наближає до природи, до потаємних сил.
Танці, пов’язані з різними обставинами життя, настільки ж численні й різноманітні, як самі ці обставини. Наприклад, на початку сезону дощів усі родини на заклик там-таму збираються на обрядове свято першої оранки. Повернення із вдалого полювання або примирення вождів святкують у танцювальному екстазі під ритми барабанів. Аби зцілити хворих, африканці виконують пісні-заклинання і «цілющі» танці, адже, за твердженням знахарів, вони здатні лікувати хвороби. Своєрідні африканські музичні й хореографічні традиції, привезені рабами з Африки в Новий cвіт, вплинули на культуру країн Північної і, особливо, Латинської Америки (Бразилії, Гаїті, Куби). Трансформація цих традицій у новому середовищі, насамперед ритмічно-імпровізаційних, спричинила появу у США блюзу, джазу.
Спробуємо виконати ритмічні послідовності, і також поімпровізувати.
Кіномистецтво Африки
Нігерійська кіношкола має назву Ноллівуд (за аналогією з Голлівудом). Ймовірно, сюрпризом для багатьох стане той факт, що молодий кінематограф Нігерії за кількістю щорічних прем’єр обігнав США і став другою кіноіндустрією світу після Індії. Малобюджетні фільми знімають без репетицій, отже, актори змушені імпровізувати. Африканські митці довели, що сила кіно не в бюджеті, а в сюжеті — актуальному і захопливому.
Про міжетнічний конфлікт кінця XX ст. знято історичну драму «Готель Руанда» (реж. Т. Джордж, 2004). Фільм «Королева Катве» (реж. М. Наїр, 2016) оповідає про дівчинку Феону з багатодітної сім’ї з міста Катве в Уганді. Волею випадку в неї виявилися здібності до шахів, і вона стає переможцем міжнародних олімпіад. Рекордну кількість відвідувань зафіксовано щодо кінокомедії про плем’я бушменів «Напевно, боги зійшли з розуму» (реж. Дж. Ейс, 1980), знятій у Південній Африці й Ботсвані. Тільки у Франції було продано 6 млн квитків! Міжнародні премії «Оскар» і «Золотий глобус» отримав фільм «Цоці» (реж. Г. Худ, 2005).
У вільний час перегляньте згадані фільми. Створіть сценарій кліпу про музику і танці народів Африки.
Ігрова сторінка:
Підсумуємо вивчене:
Назвіть особливості музики Північної Африки. Які культурно-історичні явища вплинули на її розвиток?
Які музичні інструменти поширені в народів Тропічної Африки?
Розкажіть про значення музики і танцю в житті африканців.
Проведіть дискусію на тему: «Африканський танець — думки й почуття, виражені в русі», висловіть і поясніть власне ставлення до музично-танцювального мистецтва народів Африки.
Подумайте, які танці можна застосовувати як релаксацію у разі перевтоми.
Мистецький практикум:
Виконайте приспів пісні «Хафанана» Афріка Сімона (караоке) — це зарядження позитивними емоціями.
2020-го року в рамках Всесвітнього дня культурної різноманітності, який відзначається щороку 21 травня, корпорація Google випустила черговий інтерактивний дудл. Цього разу присвятила його стародавньому африканському музичному інструменту – Калимбі. Дудл не тільки знайомить користувачів інтернету з цим інструментом, а й в ігровій формі допомагає освоїти музику на ньому. Зіграйте на віртуальній калимбі з дудлом від Google.
На цих чарівних звуках калимби наш урок - подорож в Африку завершується. До зустрічі!