Embedded Files
Живопис Ренесансу
"Це був найбільший прогресивний переворот
з усіх пережитих до того часу людством,
епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів
за силою думки, пристрасті і характеру,
по багатосторонності і вченості."
Вітаю на уроці мистецтва! Ми продовжуємо знайомитись із мистецтвом епохи Відродження (Ренесансу). І сьогодні наша увага спрямована на живопис.
Рафаель Санті. «Арістотель і Платон». Фрагмент фрески «Афінська школа». 1509 р.
Живопис Ренесансу як один із видів мистецтва цієї доби має свої характерні риси. Він відходить від статичних, застиглих схем у бік динаміки, з’являється нове розуміння простору і часу, в картинах присутні правдивість, достовірність і своєрідна чуттєвість, драматизм подій. Художники цього стилю зберігають традиції Візантії, але доповнюють їх психологізмом і емпіричними пошуками перспективи.
Ботічеллі. Весна.
Рафаель. Афінська школа.
На етапі раннього Відродження надзвичайно популярним був фресковий живопис. Більшість італійських художників цього періоду — саме фрескісти (Мазаччо, Джотто, Ф. Анжеліко, С. Боттічеллі та інші). Фресками прикрашали як церкви, так і палаци, церковні та домашні каплиці, суспільно значущі споруди. Значного поширення набув також станковий живопис.
Джотто ді Бондоне
Джотто ді Бондоне
Джотто. Оплакування Христа.
Живопис Ренесансу характеризується різноманітністю індивідуальних манер художників, формуванням місцевих шкіл. Велику роль у становленні та розвитку малярства відіграли творчість Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті, Рафаеля Санті, Тіціана, Паоло Веронезе, Донателло, Мазаччо, Альбрехта Дюрера, Ханса Хольбейна, Жана Гужона та ін.
Мазаччо. «Чудо зі статером». XV ст
П. Перуджино. «Христос передає ключі від раю апостолові Петру». 1480–1482 рр.
У ренесансну добу в мистецтві з’являються нові терміни та поняття.
Одним із них є техніка сфумато, введена в ужиток Леонардо да Вінчі.
Станковий живопис
Леонардо да Вінчі — італійський живописець, графік, скульптор, архітектор, учений та інженер.
Плідне поєднання наукової та художньої діяльності дозволило йому зробити відкриття, що випередили свій час, як у живописі, так і в анатомії, механіці, інженерії, оптиці тощо. Одним із його мистецьких досягнень є оновлення техніки малюнка за допомогою прийому сфумато. Живописні твори Леонардо да Вінчі втілили гуманістичний ідеал людини («Мадонна Літта», «Поклоніння волхвів», «Мадонна в скелях», «Джоконда» («Мона Ліза»)).
Цитати Леонардо да Вінчі
"Поганий той учень, який не перевершує учителя."
"Я віддаю перевагу смерті перед втомою. Я ніколи не втомлююсь служити іншим."
"Існує три типи людей: ті, хто бачить; ті, хто бачить, коли їм показують; і ті, хто не бачить."
"Де помирає надія, там виникає порожнеча."
"Залізо ржавіє, не знаходячи собі застосування, вода, яка стоїть — гниє, або на холоді замерзає, а розум людини, не знаходячи собі застосування — чахне."
Да Вінчі. Пані з горностаєм
На картині «Мадонна в скелях» зображена Діва Марія, яка стоїть на колінах і правою рукою обнімає дитину, що молиться, — Іоанна Хрестителя. Праворуч ангел притримує маленького Ісуса, який підняв руку в жесті благословення. Уся сцена сповнена ніжністю та спокоєм і дуже контрастує з пейзажним тлом, яке складається зі стрімких скель і великого грота. Композиція твору побудована у вигляді піраміди. Леонардо передає глибину простору не тільки за допомогою геометрії, але й завдяки розробленому ним прийому сфумато, коли обриси предметів пом’якшуються, ніби їх огортає легкий серпанок.
В жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери («сфумато») не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, але вона б довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В 1911 році «Мона Ліза» була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена до музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що «Мону Лізу» копіювали частіше за всі інші картини. Картина стала об'єктом поклоніння як шедевр світової класики.
Живописні полотна італійського художника й архітектора Рафаеля Санті сповнені гармонії та ліризму, поетичні й піднесені, відзначаються досконалістю побудови та виразною пластикою фігур.
Рафаель створив цілу галерею образів Мадонни — близько 45 картин, що відрізняються одна від одної композиційними прийомами і трактуванням. Тема материнства — головна в них.
На картині «Сикстинська Мадонна» зображені Божа Мати з божественним Немовлям в оточенні папи Сикста II, святої Варвари та двох ангелят, що дивляться знизу вгору на сходження Бога. Розкрита по боках завіса підкреслює геометричну продуманість композиції.
Вперше у творчості Рафаеля релігійний образ встановлює повний контакт з глядачем, що й визначає глибоку й хвилюючу людяність картини. Цей всесвітньовідомий шедевр уславлює велич людини, яка здатна в ім’я вищого обов’язку йти назустріч мукам і смерті. Красі цього подвигу відповідає внутрішня і зовнішня краса Мадонни.
1. Визначте, до яких стилів мистецтва належать подані твори.
2. Спробуйте знайти спільні та відмінні риси між цими творами.
3. Поміркуйте, як із плином часу змінювалися засоби виразності живопису.
Фресковий живопис
В епоху Ренесансу монументальний розпис вражав грандіозністю, величчю, багатофігурністю та гармонією. В основі фресок були сюжети зі Старого Завіту (наприклад, створення Адама), сцени з життя Діви Марії і страсті Христові, зображення алегоричних, міфічних персонажів (Геракл, сивіли), батальні сцени, події з життя папського двору тощо.
🎨«Таємна вечеря» — відома фреска Леонардо да Вінчі
Фреска виконана у 90-х роках XV ст. для трапезної монастиря Санта-Марія делла Ґраціє в Мілані. На величезній фресці (4,6 x 8,8 м) зображено драматичну мить останньої вечері Христа зі своїми найближчими учнями, коли Він промовив фатальні слова: «Один із вас зрадить мене».
Ці слова викликали в апостолів бурю різноманітних почуттів та емоцій: відчай, переляк, подив, гнів; дехто скочив з місця, хтось активно жестикулює. Образ Христа — не тільки просторовий, колористичний, а й духовний центр композиції.
Учитель самотній у своєму мудрому спокої та покірності долі. У цьому творі Леонардо проявив себе як великий живописець і тонкий знавець людських характерів.
Драматичне світовідчуття пронизує твори
Мікеланджело Буонарроті — італійського художника, архітектора, скульптора і поета.
Майбутній скульптор народився в 1475 році в сім’ї бідного дворянина Лодовіко Буонарроті. Батько віддав дитину в сім’ю його годувальниці, яка не могла мати дітей. Прийомні батьки художника жили в сусідньому селі і займалися гончарною справою. Ліпити з глини хлопчик навчився раніше, ніж читати і писати. На уроках він не слухав вчителя, вважаючи за краще замість цього малювати в зошитах.
Помітивши талант вихованця, батьки віддали його учнем в художню майстерню. За роки успішної роботи, майстер нажив собі не мало ворогів. Одного разу, навчаючись ще в школі скульпторів, один з викладачів так розгнівався на юне дарування, що зламав тому ніс. Кажуть, педагог не впорався з собою через заздрість до таланту Мікеланджело. Незважаючи на талант, який повинен був приносити майстру незліченні багатства, Мікеланджело часто скаржився на необхідність сильно економити, а його знайомі говорили про нього як про бідну людину.
Тондо "Мадонна Доні" – єдина збережена до наших днів картина Мікеланджело.
Створені Мікеланджело образи сповнені драматизму й експресії, пронизані ідеєю величі людського духу. Одним із живописних шедеврів Мікеланджело є фреска «Страшний суд» на торцевій стіні Сикстинської капели у Ватикані.
Одну зі своїх найграндіозніших робіт – склепіння Сікстинської капели – художник створював, не маючи ніяких попередніх ескізів і замальовок — він черпав ідеї прямо зі своєї уяви і відразу втілював їх у життя. За 4 роки, що знадобилися на створення розпису, майстер не впустив в приміщення, де йшла робота, нікого, навіть папу римського.
Художник ніколи не підписував свої роботи. Єдиний раз, коли його ініціали з’явилися на творі, стався на початку кар’єри майстра. Він тільки закінчив свою «П’єту» і виставив її в Соборі Святого Петра. До Мікеланджело дійшли чутки про те, що люди приписують його творіння авторству іншого скульптора, і тоді він пробрався в собор і на підставі скульптури вибив підпис: «Це зробив флорентієць Мікеланджело Буонарроті». Пізніше він шкодував за цей спалах марнославства.
Ігрова сторінка.
Підсумуємо вивчене
Дякую за співпрацю. До зустрічі.
Page updated
Google Sites
Report abuse