10 клас. Урок 7.

Музично-танцювальні ритми Америки. 

Вітаю на уроці мистецтва, мої юні друзі. Продовжуємо мандрувати американським континентом. І сьогодні ми познайомимось ближче з музично-танцювальним мистецтвом Північно-Американського регіону.

У діалозі культур XX ст. значущості міжнародної мови набули джаз, рок- і поп-музика, що передають пульс бурхливої епохи. За своєю природою ці явища інтернаціональні. Своєрідним маніфестом музичної самостійності Америки у світовій культурі став джаз, що сформувався на зламі ХІХ—XX ст. на основі таких американських жанрів: спірічуел, блюз, регтайм та ін. 

Картина витоків джазу буде неповною, якщо не згадати негритянські менестрельні театри. Репертуар складався з пародій-карикатур на афроамериканців і мав усі складові мюзиклу: гумористичні сценки і діалоги, пісні і танці під банджо або ансамблі, циркові трюки. 

Специфічним явищем культури Америки були численні духові оркестри, так звані «бенди». Виконавці, переважно аматори, грали на слух танцювальну та маршову музику під час свят і вечірок, на парадах і карнавалах. Чимало подібних маршових капел було в Новому Орлеані — на батьківщині американського джазу. Новий музичний напрям виник у середовищі креолів, культура яких істотно відрізнялася від культури афроамериканців-пролетарів. 

До видатних представників класичного джазу належать «король труби» Луї Армстронг (1900—1971) та композитор, піаніст і аранжувальник Дюк Еллінгтон (1899—1974). 

Душа джазу — імпровізація. Кожний із виконавців змінює тему, демонструючи свій смак і фантазію, експресію «брудного» (неточного) інтонування та ритмічного розгойдування — свінгування. 

З оркестром Дюка Еллінгтона, а також із багатьма симфонічними оркестрами виступала джазова співачка Елла Фіцджеральд (1917—1996). Вона створила безліч першокласних джазових хітів. 

Джаз породив величезне розмаїття стилів і жанрів: диксиленд, бі-боп, хот- і кул-джаз, симфоджаз (синтез джазу та професійної музичної техніки). Він захопив у полон своєї експресії й енергетики багатомільйонну аудиторію й за впливом перевершив оперно-симфонічну музику. Однак після Другої світової війни епоха панування джазу закінчилася. 

Начебто полярні світи легкої та серйозної музики поєдналися у творчості композитора Джорджа Гершвіна (1898—1937) — автора першої національної американської опери «Поргі і Бесс», що втілила трагедію афроамериканців і мала грандіозний успіх. Джазові елементи — імпровізаційність, синкоповані ритми й інтонації, синтезовані з європейською класичною технікою, надають музиці Дж. Гершвіна особливу чарівність і неповторність. 

Рок — це осмислення актуальних проблем життя і ролі в ньому людини, це поштовх до критичних роздумів і активних дій. В Америці рок-музика стала не просто стильовою течією, вона відігравала роль «учителя життя» кількох поколінь. Від часу народження й до сьогодення рок-музика є компонентом так званої молодіжної субкультури (або контркультури). Про взаємовпливи легкої і серйозної музики свідчать композиції арт-року, в яких використано твори класиків Баха, Генделя, Вівальді, Моцарта, Бетховена та інших. 

Сучасна масова музична культура Америки — це грандіозний шоу-бізнес. Вирішальну роль відіграло в ньому виникнення нових технічних можливостей. Завдяки відеокліпам небувалого злету популярності досяг Майкл Джексон (1958—2009) — найуспішніший сольний вокаліст, справжня «легенда епохи». Його альбом «Трилер» увійшов до Книги рекордів Гіннеса: тираж сягнув 35 млн! Не останню роль у популярності співака відігравали його емоційність та своєрідна естетика сценічного руху, зокрема його неповторна «місячна хода». В артистичній кар’єрі культового співака визначальними були не стільки художні та людські якості, акторська самовідданість, скільки професіонально створений імідж, який підтримували візуальними ефектами, трюками — необхідними атрибутами естетизованого маскульту. 

У комерційному музичному бумі сучасності жіночий вокал вельми успішно репрезентує американська співачка, танцівниця і кіноактриса Мадонна (повне ім’я Мадонна Луїза Вероніка Чикконе, нар. 1958). Мільйонними тиражами розійшлися пісні з її альбомів, що здебільшого культивують «солодке життя». Створений для співачки секс-імідж, що руйнує стереотипи портретів актрис естради й усуває традиційні табу, затьмарює в її кліпах головне — музику, проте це зовсім не заважає суперпопулярності найбагатшої співачки у світовому шоу-бізнесі.