11 клас. Урок 19.

Архітектура України. 

Польсько-литовський період. 

Бароко в Україні. Класицизм.

Вітаю на уроці мистецтва! Я продовжую розповідати вам про архітектуру України. Пригадайте, які періоди розвитку цього мистецтва на території України ми вже розглянули? Відгадайте ребуси, що нас очікує сьогодні?

Сьогодні ми попрямуємо далі по стрічці історії мистецтва і познайомимось з архітектурою польсько-литовського періоду (риси Відродження), добою бароко в Україні і класицизмом.

У польсько-литовський період (ХІV—ХVІ ст.) культурний центр України перемістився до Галицько-Волинського князівства. Деякі фахівці називають цей період східнослов’янським Відродженням (стосовно Польщі, Литви, України, Білорусі) за аналогією з північним Відродженням, що продовжило ідеали італійського Відродження. На розвиток українського мистецтва впливали насамперед ренесансні традиції, що змінили візантійські, нерідко перемішуючись із романськими й готичними. Цьому сприяла географічна близькість до країн Центральної Європи. Ідеї Ренесансу відкривали нові обрії для вітчизняного мистецтва, якому вдалося зберегти й продовжити самобутні досягнення попередньої епохи Київської Русі.

Покровська церква-фортеця у селі Сутківці на Хмельниччині була зведена як оборонний храм у 1476 р. коштом тогочасного дворянина, власника цих земель Федора Сутківецького та поєднує особливості готичного та барокового стилю. У своєму архітектурному вирішенні ця мурована церква – хрестоподібна у плані, з двома поверхами, товщина її стін становить 1,5м., тетраконхового типу (квадратний центральний зал із прилеглими, як пелюстки, чотирма напівциліндричними баштами), такі храми в епоху Середньовіччя були поширені у Грузії та Вірменії. Загалом, концепція споруди, конструкція її перекриттів та склепінь, а також окремі архітектурні деталі засвідчують особливості готичного стилю ексклюзивної пам'ятки архітектури. Унікальністю церкви-фортеці є поєднання тетраконхового типу з оборонною функцією, а також – центральний стовп-колона, яка підпирає склепіння.

По суті, за своєю планувальною схемою храм не має аналогів в Україні. Дослідники навіть висловлюють припущення, що у минулому фортифікаційна споруда виконувала роль донжону, хоча сам замок, який скоріш за все, був дерев'яним, так і не зберігся, однак сліди його валів можна відстежити ще і сьогодні. Видатний витвір українського зодчества поєднує особливості сакральної споруди та фортеці, для нього притаманна сувора аскетична зовнішність. У ХVІ ст. інтер'єр було розписано фресками на релігійну тематику. Дослідники вважають, що аналогом Покровської церкви-донжону є подібний донжон у Етампі (Франція).

Як і в Європі, на теренах України будували замки: в Хотині, Кам’янці-Подільському, Меджибожі, Олеську, Мукачеві та ін. Найстарішим є Луцький замок (сер. ХІV ст.). Усі споруди, навіть церкви, будували як фортеці.

Хотинська фортеця – нереально фантастичне місце! Тут ти можеш відчути дух середньовіччя. Відчути, як минуле і теперішнє сходиться в одному місці. Це надзвичайна атмосфера, яка зможе тебе перенести в ті часи і ти відчуєш силу і незламність духу тих людей, які відстоювали нашу землю. Побувавши хоча б раз у Хотинській фортеці, завжди хочеться повернутись сюди ще. Хотинська фортеця – одне з семи чудес України.

Уявіть собі! У далекому 15 столітті у жителів фортеці була система водопроводу та каналізації. Це досить незвичайна ситуація для того часу. Вода підводилася прямо з річки.  Але тільки “пани” користуються туалетами з підведеною водою.  При княжому палаці у фортеці був побудований, вірніше, видовбаний в скелі колодязь, який ви побачите в центрі двору на фото нижче. Уявіть собі – глибина колодязя – 68 метрів, а ширина 2,5 метра! І до сих пір воду використовують для пиття.

Багатьом силует фортеці буде знайомим. Адже вона героїня багатьох улюблених нами фільмів - “Три мушкетери”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”, “Тарас Бульба”.

Провідну роль у розвитку мистецтва тієї доби відігравав Львів. Нові західні ідеї митці творчо поєднували з національними традиціями. Приміром, кам’яниця заможного купця Костянтина Корнякта нагадує палац (архітектор Петро Барбон).

Архітектурний ансамбль православного Львівського братства об’єднує Успенську церкву, монументальну вежу Корнякта та каплицю Трьох Святителів. У спорудах помітні риси української народної дерев’яної архітектури. Декоративний рельєф фасаду каплиці Боїмів і статуї святих у нішах між колонами — зразок синтезу архітектури й скульптури. Стеля поділена на квадрати, в кожному з яких розміщено погруддя святого або ангела. Ця пам’ятка свідчить, що мистецтво України, попри всю його національну своєрідність, належить до європейського культурного регіону.

В Україні близько трьох тисяч дерев’яних культових споруд, що збереглися з XV— XVIII ст. Більшість церков розміщені в західному регіоні. За формою ці храми унікальні: візуально вони нерідко нагадують тризуб або свічник-трійцю. Форми деяких храмів інші, що пояснюється впливом готичного римо-католицького стилю архітектури. Здебільшого ці споруди не перебудовували десятиліттями, багато з них з різних причин було втрачено. Дзвіниці розміщували окремо від церков. Імовірно, колись вони відігравали роль сторожових веж. Кілька пам’яток дерев’яної архітектури нашої країни внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (2013). Це 16 українських церков карпатського регіону (8 із них розташовані у Польщі, 8 — в Україні).

На розвитку мистецтва козацько-гетьманської доби та становленні стилю українського бароко позначилися як вітчизняні традиції, зокрема народного мистецтва, так і нові явища західноєвропейської культури.

Українському бароко притаманний демократизм, орієнтація на всі верстви населення. Це відрізняє його від європейського бароко, зорієнтованого на придворних аристократів. На відміну від віртуозності та чуттєвих перебільшень італійського бароко, трагічного драматизму і помпезності іспанського, містицизму і химерності німецького, рафінованої декоративності французького, в Україні цей стиль утверджував ідеали світла як основи світогляду. Звідси — домінування золотих відтінків у храмовій архітектурі і живописі (куполи, ікони). Бароко — перший універсальний художній стиль, що виявився в усіх видах мистецтва: образотворчому, музичному, театральному.

Центром культури України знову стає Київ. Під керівництвом митрополита Петра Могили у стилі бароко було відновлено Софійський собор, споруди Києво-Печерської лаври. Чимало нових соборів, церков, монастирів, а також світських споруд звели в Центральній Україні та на Лівобережжі. У золотий літопис української культури увійшли архітектори Степан Ковнір (1695—1786) — творець дзвіниць Києво-Печерської лаври та Кловського палацу в Києві; Іван Григорович-Барський (1713—1791) — автор церкви та дзвіниці Кирилівського монастиря, Покровської церкви в Києві, собору Різдва Богородиці в Козельці. Значний внесок в архітектуру України німця Йоганна Шеделя (1680—1752), який створив дзвіницю Софійського собору, браму Заборовського; італійця Бартоломео Растреллі (1700—1771), за проектами якого збудовано Андріївську церкву та Маріїнський палац у Києві (нині — резиденція Президента України).

Чимало пам’яток барокової архітектури західноєвропейського зразка збереглося у Галичині: Домініканський собор у Львові за проектом архітекторів Яна де Вітте (1709—1785) і Мартина Урбаніка (невід.—1764), собор Святого Юра у Львові та ратуша в Бучачі за проектами архітектора Бернарда Меретина (невід. —1759) тощо. Ці шедеври зодчества Галичини пов’язані з католицькою культурою, відмінною від козацького бароко, поширеного на Придніпров’ї та Лівобережжі. На західноукраїнських землях в оздобленні фасадів та інтер’єрів широко використовували скульптуру.

Просвітництво — період панування культури Нового часу, коли в Україні інтенсивніше почало розвиватися світське мистецтво. Воно належало до європейського стилю класицизм, що змінив динамічну художню картину світу, притаманну бароко, на гармонійну врівноваженість і простоту форм.

У Полтаві на Круглій площі було споруджено архітектурний комплекс із адміністративних споруд у стилі класицизм (архітектор Андріян Захаров). Він утворив неповторну інфраструктуру центру міста. За проектом шотландського архітектора Чарльза Камерона зведено палац гетьмана Кирила Розумовського в м. Батурин. Також на Чернігівщині виникли палацово-паркові ансамблі в с. Качанівка та с. Сокиринці. Двоповерховий палац у Сокиринцях є типовим зразком класицизму (архітектор Павло Дубровський). У парках поєднано ознаки класицизму та романтизму (гроти, арки, альтанки).

Палац Потоцьких у Тульчині з 10 колонами й заокругленими галереями збудований за проектом французького архітектора Лакруа. Він є центральним приміщенням величного класичного ансамблю у формі літери «П».

У Києві у стилі класицизму збудовано: університет Святого Володимира та Інститут шляхетних дівчат (архітектор В. Беретті), Музей старожитностей та мистецтв (архітектори В. Городецький, Г. Бойцов, В. Ніколаєв; нині — Національний художній музей України). В Одесі — Воронцовський палац, Стару біржу, Потьомкінські сходи на Приморському бульварі.

У стилі неовізантизму зведено Володимирський собор у Києві (архітектори І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, К. Маєвський, В. Ніколаєв), який нагадує давньоруський храм. У Західній Україні будують костели. Одна з найцікавіших культових споруд — костел Святого Антонія в Рівному (архітектор К. Войцеховський). Базиліка в червоно-цегляному вбранні зачаровує неоготичними рисами та розкішним годинником у центрі.

У дусі еклектики наприкінці ХІХ ст. створено архітектурно-пластичні образи споруд оперних театрів у Львові (архітектор З. Горголевський), Одесі (архітектори Ф. Фельнер, Г. Гельмер), Києві (архітектор В. Шретер).

Грандіозний архітектурний ансамбль резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях (нині — корпус Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича) комітет ЮНЕСКО вніс до списку об’єктів Світової спадщини. Також резиденція є одним із 7 чудес України. Проект ансамблю виконав чеський архітектор Йозеф Главка. У споруді органічно переплетені елементи візантійської та романської архітектури, місцеві народні традиції. Завітай на віртуальну екскурсію до резиденції буковинських митрополитів у Чернівці.