8 клас. Урок 13.

Епоха Ренесансу

Вітаю на уроці мистецтва! Сьогодні ми познайомимось із новою добою в історії та культурі Західної і Центральної Європи між епохою Середньовіччя і Новим часом (в Італії — XIV—XVI ст., в інших країнах — кінець XV—XVI ст.), яка  отримала назву Ренесанс. А ще її називають епохою: 

Світогляд цієї епохи базувався на принципах гуманізму — ідейної течії західноєвропейської культури, в основі якої — уявлення про гармонію, що існує в природі, про людину як її найдосконаліший витвір, про цінність кожної особистості, а також утвердження поваги до гідності та розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв почуттів і розвиток природних здібностей. 

Небувалого розквіту досягло мистецтво Ренесансу. В архітектурі утвердились переосмислені принципи античної ордерної системи, склались нові типи громадських споруд. Малярство збагатилось лінійною та повітряною перспективою, знанням анатомії та пропорцій людського тіла. Скульптура, яка раніше була тісно пов’язана з архітектурою, почала існувати самостійно. Стрімко розвивалися література та музика. В епоху Ренесансу були зроблені важливі відкриття в області географії, астрономії, анатомії та інших наук. 

Архітектура

В епоху Відродження відбулися радикальні зміни у принципах будівництва. Якщо середньовічна архітектура базувалась на колективному досвіді майстрів, то в ренесансній на перший план виступила індивідуальна творчість архітектора і художника, які активно зверталися до естетичних засад та принципів античної архітектури. 

У Венеції XV ст., яка була центром італійського Відродження (а згодом і в інших містах), почали створювати великі архітектурні ансамблі, що вражали цілісністю художнього задуму та багатством композиційних рішень. Основні зразки італійської архітектури епохи Ренесансу вирізнялися гармонійністю і величчю пропорцій, витонченістю деталей, орнаментацією карнизів, вікон, дверей, а також легкими, переважно двоярусними галереями на колонах і стовпах. 

Одним із видатних зодчих раннього Відродження був Філіппо Брунеллескі. Він першим створив архітектурні форми, які протягом наступних двох століть активно використовували і вдосконалювали італійські зодчі, а згодом почали застосовувати архітектори багатьох країн Європи. Відомим шедевром Ф. Брунеллескі, що цілком характеризує новаторство зодчого, є невелика церква у Флоренції — капела Пацці. 

Капела має колони коринфського ордера, які стоять на низькому п’єдесталі. У центральній частині будівлі зроблено арку, що позначає вхід. Над колонами нависає глуха стіна, прикрашена плоскими виступами — пілястрами. Над стіною проходить другий ярус колон абсолютно інших пропорцій. Завершується споруда незвичним дахом з конусним покриттям. 

Однією з ранніх блискучих робіт Брунеллескі був купол кафедрального собору Флоренції Санта-Марія дель Фйоре. Складність цього інженерного завдання полягала не тільки у зведенні купола, а й у створенні спеціальних пристосувань, які дозволили б перекрити його величезний просвіт (діаметр основи — 42 м) без спорудження риштувань. Архітектор побудував восьмигранний каркас із подвійною оболонкою. У результаті грандіозний купол, покритий темно-червоною черепицею та увінчаний біломармуровим ліхтарем, став величним образом Флоренції. 

Високе Відродження також залишило по собі багато споруд, які вважаються шедеврами світової архітектури. Автором багатьох із них був архітектор Донато Браманте. Він першим у своїх творах відродив величність і монументальність, що були властиві кращим будівлям Стародавнього Риму. Серед відомих його робіт — грандіозний палацовий комплекс у Ватикані, частина якого збереглася донині. 

В одному з римських монастирів Д. Браманте побудував невеличкий храм — Темп’єтто. Сучасники майстра вважали цю споруду шедевром за винятково врівноважену композицію, виразність екстер’єру і простоту архітектурних засобів. Кругла в основі будівля завершувалася куполом, образ якого в епоху Відродження виражав ідею ренесансної гармонії особистості з навколишнім світом. Стіни храму оточені колонадою доричного ордера, прикрашені пілястрами та нішами. У цій скромній за розмірами пам’ятці архітектури втілена ідея центричної купольної споруди. 

Головний храм Рима — собор Святого Петра — в плані, за задумом Браманте, являв собою грецький (тобто рівносторонній) хрест, вписаний у квадрат. Центром споруди був велетенський купол. Однак архітектор устиг звести храм лише до висоти могутніх арок. Після його смерті будівництво в різний час продовжували відомі архітектори, в тому числі й Мікеланджело, який вніс деякі зміни в первинний план собору. Храм було завершено в XVII ст. 

Уважно розгляньте зображення палаццо Канчеллерія та палаццо Дукале (палац герцогів Урбінських). Які риси архітектури епохи Ренесансу ви можете виділити в цих спорудах? 

Уявіть себе вельможею епохи Ренесансу. Продумайте в деталях, у якому палаці ви хотіли б жити, і створіть відповідний ескіз. За бажанням можете зобразити біля свого палацу парк і фонтани. 

Скульптура

В епоху Ренесансу скульптура досягла справжнього розквіту. Основним центром розвитку скульптурного мистецтва була Італія, а головним мотивом — орієнтація на античні зразки і звеличення фізичної та духовної краси людини. Скульптура здобула самостійне, незалежне від архітектури значення, у ній з’явилися нові жанри. 

Скульптура Відродження пройшла довгий і непростий шлях від несміливих спроб внести у свої роботи індивідуальність та нестандартність до блискучих і бездоганних робіт «творця Ватикану» Мікеланджело Буонарроті. Розгляньте ілюстрації та поділіться своїми враженнями від скульптурних робіт Мікеланджело Буонарроті. Які характерні риси скульптури епохи Ренесансу в них помітні? 

Рельєфна скульптура 

Скульптор Лука делла Роббіа прославився застосуванням у круглій скульптурі та рельєфі техніки глазурі — майоліки. Митець працював у головному соборі Флоренції Санта-Марія дель Фйоре, в якому створив мармурові рельєфи для хорів зі сценами співу. Цій роботі притаманні реалізм і точність зображень: при обмеженій висоті рельєфу автору вдалося передати перспективну глибину, використовуючи підмічені в житті деталі (наприклад, роздуті щоки трубачів). Чим ближча фігура, тим відчутніша гра світлотіні. Так скульптор вирішив проблему рельєфу, відновивши ідеальну цілісність форми. 

Дякую за співпрацю. До зустрічі!