8 клас. Урок 15.
Музичне, театральне та декоративно-прикладне мистецтво епохи Ренесансу
Вітаю на уроці мистецтва! Продовжуємо знайомитись з мистецтвом епохи Відродження (Ренесансу). Пригадайте, які види мистецтв цієї епохи ми розглянули на попередніх уроках?
🎶🎼Музичне мистецтво епохи Ренесансу🎼🎶
Музика Ренесансу, як і все мистецтво цієї епохи, характеризується відновленням інтересу до античної культури, прагненням відобразити багатоманітність світу, втілити ідеї гармонії та благозвучності.
Популярними жанрами світської музики доби Відродження були мадригал, канцона, пісня.
Прослухайте мадригал нідерландського композитора Орландо ді Лассо та розгляньте зображення собору Святого Петра у Ватикані. Надайте характеристику цьому вокальному твору і спробуйте співвіднести музику з архітектурою.
За бажанням у вільний час перегляньте відеоуроки
Всеукраїнської школи онлайн.
🎭 Театральне мистецтво епохи Ренесансу 🎭
На межі XV—XVI ст. почався новий період розвитку європейського театру. Ренесансне театральне мистецтво багато в чому відрізнялося від середньовічного, і перш за все — світським характером. Інтерес до культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, що був характерний для цієї епохи загалом, призвів до відродження форм античного театру, зокрема таких жанрів, як комедія і трагедія.
Доволі популярною в Італії була так звана наукова комедія, п’єси якої писали вчені-гуманісти, художники, політичні діячі та поети. Першу таку комедію створив Лудовіко Аріосто; для неї були характерні яскраві, живі сцени та колоритні деталі. Найкращими зразками даного жанру є твори відомого політичного діяча і письменника Нікколо Макіавеллі, зокрема сатирична комедія «Мандрагора», побудована на сюжеті сімейних колізій.
Національне італійське сценічне мистецтво, створене акторами-коміками і блазнями, стало основою для виникнення комедії дель арте — комедії масок з елементами фарсу та пародії. Кожен персонаж мав свою маску-характер і справжню маску — частину костюма. Остання вказувала на особливі якості героя: професійну приналежність, соціальний стан тощо. Одна і та ж маска закріплювалася за актором раз і назавжди. Кількість масок, які були присутні в такій комедії, досягала сотні.
Спектаклі цього театру представляли акторські імпровізації на основі короткого, схематичного сценарію зі вставними музичними і танцювальними номерами. Одним із авторів комедії масок був П’єтро Аретіно, який критикував у своїх п’єсах папство, а образи героїв для творів брав із реального життя.
У XVI ст. сформувався театр в Іспанії, засновником якого став відомий драматург, поет, новеліст Лопе де Вега. Він створив класичний тип іспанської драми, поєднавши у своїх п’єсах елементи комічного і трагічного («Учитель танців», «Собака на сіні» та ін.). Життєрадісні поетичні комедії Лопе де Вега вселяли віру й оптимізм, утверджували — в дусі ідей Відродження — здатність людини до героїзму та самопожертви незалежно від її походження. Вагомий внесок у розвиток іспанського театру цього періоду зробили також Хуан дель Енсіна, Лопе де Руеда, Мігель де Сервантес Сааведра та інші.
Мігель де Сервантес Сааведра
Вершиною театрального мистецтва доби Відродження
став англійський театр, розквіт якого нерозривно пов’язаний з іменем славетного поета, актора і драматурга
Вільяма Шекспіра.
У його п’єсах перед глядачем розігрувались історії боротьби за владу та зради («Король Лір»), усепереможного кохання і жагучої ненависті («Ромео і Джульєтта»), кривавих злочинів, безумства і покаяння («Макбет»). Перу Шекспіра також належать життєствердні комедії («Приборкання норовливої», «Багато шуму з нічого») і філософські п’єси («Гамлет») тощо.
У шекспірівському театрі не було декорацій: на сцені розміщували лише найнеобхідніші предмети (столи, крісла тощо). Велике значення у сценічному мистецтві мала музика: актори грали на різноманітних інструментах, наприклад, гобоях, скрипках, барабанах, лютнях. У театральне дійство входили також спів і танці, які прикрашали спектаклі, надавали їм своєрідності та створювали відчуття свята.
Театр "Глобус" часів Шекспіра
Театр Глобус. Сучасний вигляд.
Театр Глобус. Сучасний вигляд.
Театр Глобус. Сучасний вигляд.
Театр епохи Ренесансу став невід’ємною частиною національної англійської культури.
Перегляньте у вільний час уривок із театральної вистави «Ромео і Джульєтта». Зверніть увагу на особливості гри акторів, костюмів, декорацій.
🌳🌼🌷Декоративні сади епохи Відродження 🌷🌼🌳
У XV столітті в Італії значної популярності набуло садово-паркове мистецтво. У невеликих, відокремлених мурами садах доби Відродження людина намагалася показати свою владу над природою, здатність її змінювати й поліпшувати. У таких садах були тераси, партери, водні ресурси.
Вілла Мадама.
Вілла Кастелло.
Природу підпорядковували геометричним фігурам (наприклад, стригли кущі під конус, кулю, стіну), ставки оформлювали у вигляді дзеркал, русла річок перетворювали на прямі канали тощо. Нові римські палаци та заміські помешкання князів ставали чудовими зразками палацово-паркових ансамблів (вілла Мадама, вілла Кастелло та інші).
🧵🧶🎁 Декоративне мистецтво 🎁🧶🧵
Медальєрне мистецтво
Мистецтво виготовлення монет і медалей, яке занепало в Середні віки, знову відродилося в епоху Ренесансу. У цьому виді творчої діяльності було задіяно велику кількість ювелірів, художників і скульпторів. В Італії спостерігалось активне формування медальєрних центрів, зазвичай навколо князівських дворів — у папському Римі, в Неаполі, Пармі, Мантуї, Венеції тощо. Медальєрне мистецтво цього періоду мало яскраво виражений аристократичний характер.
Кераміка
В епоху Ренесансу італійська кераміка здійснила стрімкий перехід від стадії грубого середньовічного ремесла до високопрофесійного мистецтва розписної майоліки.
Популярними керамічними центрами, вироби яких вирізнялися індивідуальними формами та декором, стали Флоренція, Сієна, Урбіно, Дерута, Савона та ін. У цих містах виготовляли побутовий і високохудожній парадний посуд, весільний посуд з умовними портретами наречених тощо. У розписах переважали сюжетні сцени, східні орнаменти, італійські герби та рослинні візерунки.
👗👔👕Мода Ренесансу 👕👔👗
Ренесансна мода, пов’язана з усебічним розвитком людини й усвідомленням нею своєї індивідуальності, зародилася в Італії. Жінки носили сукні двох видів: спідню з довгими вузькими рукавами і верхню, схожу на халат. Спідниці мали широкі симетричні складки й були доволі об’ємними. Елементами декору слугували різні види шнурувань, дорогі тканини, узори на рукавах, вишивка, коштовності тощо.
Жіноча мода Ренесансу відрізняється простотою, але витонченістю, та її головна особливість — прагнення досконалості форм. Якщо одяг Середніх віків був грубим і безформним, а готичний стиль відрізняється драматичною багатошаровістю, то мода епохи Ренесансу підкреслювала еталони жіночої краси. На той час ними вважалася статність фігури, широкі плечі, пишні форми та вражаючий бюст. Останнє зумовило наростання популярності глибоких декольте із вільною формою.
У перукарському мистецтві домінували витонченість і вишуканість. Зачіски різних видів поєднувалися з крутою завивкою на папільйотки. В якості прикрас використовували перли, вуалі, стрічки, квіти тощо.
У чоловічій моді епохи Ренесансу панували короткі костюми з античною тунікою та облягаючі штани, пошиті з кольорової тканини. Сорочка найчастіше була з тонкого білого полотна довжиною до середини стегон; її носили заправленою у штани. Чоловічий плащ спадав із плечей до самої землі, мав ушиті рукави й широкий комір.
Підсумуємо вивчене:
Поділіться своїми враженнями від уроку.
Які особливості притаманні музичному мистецтву Ренесансу?
Чим характеризується театральне мистецтво цієї епохи?
Що вам відомо про декоративне мистецтво Ренесансу?
Розкажіть про моду епохи Відродження.
Дякую за співпрацю. До зустрічі.