11 клас. Урок 21.

Скульптура України 

від доби  палеоліту до Київської Русі.

Вітаю на уроці мистецтва! Сьогодні ми розпочинаємо тематичний цикл уроків про мистецтво скульптури  на території України. Актуалізуйте свої знання:

·       Що таке «мистецтво скульптури»?

·       Пригадайте види і засоби виразності скульптури.

Має свої засоби художньої виразності і скульптура. Головний серед них – об'єм. Саме він відрізняє скульптуру від інших видів мистецтва. Адже графіка та живопис можуть передати об'ємність предмета лише ілюзорно, тобто не насправді. Скульптура ж насправді може це зробити.

Мистецтво скульптури на теренах України виникло дуже давно. Як і в інших регіонах світу, археологи до цього часу знаходять тут невеличкі за розмірами фігурки жінок — «палеолітичних Венер» із кістки, каменю, глини. Серед артефактів трипільської культури чимало жіночих фігурок, пов’язаних із культом Богині-матері — покровительки роду та землеробства. Ці глиняні статуетки використовували в магічних ритуалах.

• У чому полягає незвичність форм ритуальної скульптури трипільців?

До скарбниці нашої стародавньої культури належать зразки пластичного мистецтва скіфів та античних міст Північного Причорномор’я — древнього коріння нашого народу. Статуї, які прикрашали міста, на жаль, не збереглися, але віднайдені витвори декоративного мистецтва є показовими щодо становлення мистецтва рельєфного зображення в наших пращурів. Перегляньте відео про мистецтво скіфів, на яких можете побачити надзвичайно яскраві, витончені скульптурні зображення. Зверніть увагу: переважно це зображення воїнів, поряд з тим зустрічається багато анімалістичних рельєфів чи мініатюрних скульптур (коні, леви, змії, птахи).

Головний археологічний скарб України, шедевр світового мистецтва, найбільша знахідка ХХ-го століття – так називають унікальну скіфську пектораль, знайдену в кургані Товста Могила у Дніпропетровській області у 1971 році. Самій прикрасі 2400 років, вона чоловіча і, найімовірніше, належала комусь із царського роду. Щодо того, що її власником був сам скіфський цар, у вчених існують сумніви, бо курган, в якому її знайшли, не відповідав розмірам, які притаманні царським курганам. У Музеї історичних коштовностей у Києві виставлена копія скіфської пекторалі. Її вважають найкращою копією. Вона виконана із бронзи й покрита позолотою, в той час як оригінал повністю із золота 958-ї проби.

Зрозуміти, як була зроблена пектораль, допомогло лише спеціальне дослідження із рентгенографією. Усі тварини і люди відтворені анатомічно точно. В цій символіці стать відігравала важливу роль. Пектораль розказує нам про  загальне уявлення того, як скіфи розуміли світ. Перегляньте цікаву розповідь науковців про цю дивовижну прикрасу:

Перегляньте відео про найбільшу колекцію скіфських баб в Україні:

Дрібніші скульптурні вироби теж знаходять археологи по всій Україні; ці вироби також із різних часів і належать до пам’яток різних народів, що або жили на території України, або мали тут свої колонії, або кочували чи переходили через Україну.

Майдани й центральні вулиці Ольвії, найважливішої грецької колонії в Нижньому Побужжі, вимощені кам'яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв, різьбленими в камені портретами заслужених містян та мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. Власну монету в Ольвії мали вже у 6 ст. до н. е. На відміну від інших давньогрецьких міст — держав, ольвіополіти виготовляли місцеві монети не карбуванням (чеканкою), а виливали в особливих формах-матрицях у вигляді стріл, дельфінів та рибок. Використовували дешеву мідь, а не срібло. Монети Ольвії — досить великі за розмірами, на аверсі — голова Афіни у шоломі (або Медузи-Горгони). Зворотний бік прикрашали орел та дельфін. Зворотний бік цієї монети використано для логотипа Ольвії на сучасній кам'яній стелі при вході до музею-заповідника. Разом з монетами мав попит і місцевий грошовий еквівалент — «рибка». «Рибки» відливали з бронзи і вони слугували за дрібну монету. На деяких грошах — «рибках» навіть карбували імена місцевих посадовців, за термін керування якого виготовляли цей грошовий еквівалент.

• Чому, на вашу думку, на монеті з Ольвії розмістили рельєфне зображення птаха?

Світоглядні уявлення східних слов’ян були анімістичними, вони вірили в духів — мавок, русалок, лісовиків, чортів тощо. На капищах вони ставили статуї богів — «ідолів» у вигляді стовпів із дерева або каменю. У річці Збруч на Тернопільщині знайдено триметрову статую Святовида (ІХ ст.), яка відображає язичницькі вірування слов’ян. На трьох рівнях стовпа викарбувані зображення, що символізують три світи: вищий — небесний з образами богів, середній — земний із фігурками людей і нижній — підземний, де бог тримає Землю. Об’єднує зображення чотирьох сторін стовпа спільна шапка.

Як ми вже з вами вивчали раніше, в часи Київської Русі роль мистецтва була дуже тісно пов’язана із будуванням і прикрашанням храмів. Тому скульптура мала здебільшого  прикладне значення. Це були рельєфи та скульптури у храмах. Значну роль у внутрішньому оздобленні Софійського собору в Києві (окрім фресок і коштовних мозаїк) відігравали різьблені панелі-рельєфи. Як сировину використовували шифер та мармур. Найближчі поклади каменю, легкого в обробці, знайшли поблизу міста Овруч, звідки везли пірофілітовий сланець (шифер). Овруцький камінь йшов на тесані архітектурні деталі (карнизи), підлоги з мозаїками, парапети галерей центральної нави собору та кам'яні саркофаги князів. На хорах храму збереглося десять панелей з овруцького каменю, а дві відсутні — створені з дерева.

Чільні боки панелей, повернуті у простір головної нави, прикрашені складним плетивом. Геометричний центр панелей зазвичай відведено заокругленій розетці, облямованій плетивом чи вінком з листям. Розетка — або орнаментальна, або з зображенням орла. Плетиво стрічки не має кінців, утворюючи складний візерунок хвилястих ліній, кілець, складних симетричних вузлів. Одна з панелей має стрічку, що утворює математично правильні дванадцять ділянок, схожих на ділянки східних арабських килимів.

Рельєфні зображення риб та кипарисів, лози з гронами винограду і хрестів спрощеного малюнку знайдені на князівських саркофагах. Руйнації і пограбування Києва 1240 року, занепад храму в 14-15 століттях мало сприяли збереженню як мозаїк і фресок храмів, так і оздоб-рельєфів. Були пограбовані і князівські саркофаги. Так, саркофаг, знайдений в Михайлівському Золотоверхому соборі, втратив кам'яну кришку і був порожнім. Другий кам'яний саркофаг був знайдений під час розкопок зруйнованої Десятинної церкви, створення якого датують 10 століттям. Найбільш збереженим виявився мармуровий саркофаг, який пов'язують з похованням Ярослава Мудрого. 

Зовні саркофаг нагадує давньогрецький храм з двосхилим дахом. Площини «даху» розділені на окремі прямокутні ділянки, тло який займають хрести з лозами винограду, птахи біля басейну і стилізованих дерев. Один з боків цього саркофагу підніс сюрприз — його площина несе лише графічний малюнок майбутнього рельєфу, який не встигли створити. Це ще одна вказівка на те, що саркофаги та різьблені парапети виготовляли саме в Києві, а не привозили здалеку. Здалеку могли запросити лише майстерного митця — різьбяра. Довжина мармурового саркофагу дорівнює 236 см, а висота разом з кришкою — 181 см.

Унікальним експонатом Музею Михайлівського Золотоверхого собору стала панель з червонувато-фіолетового шиферу з рельєфом святого воїна-вершника, ім'я якого не встановлене. Рельєф знайдено під час розкопок на території давнього Михайлівського монастиря в Києві.

Це вже саме по собі свідчить про широке розповсюдження в Україні скульптурної творчості в давнину в різних технічних засобах, бо техніка скульптури з металу є ліплення та відливання, іноді карбування; особливо складного знаряддя й великого ремісничого уміння вимагає техніка відливання скульптури з металу, — те ливарницьке ремесло, що в давнину називалося людвісарством або конвісарством. Скульптура з глини вимагає тільки ліплення та обпалювання, що, очевидно, значно простіше. Дрібні ж вироби з металу, особливо з шляхетних металів, вимагають або карбування, або детальної сніцерської (ювелірної) обробки. Всі ці різновиди скульптурної творчості на теренах України напевно вже процвітали в XI ст. і пам’ятки їх дійшли до нашого часу.

Дякую за співпрацю. До зустрічі!