8 клас. Урок 17.

Вітаю на уроці мистецтва. Сьогодні ми помандруємо в минуле, щоб познайомитись з одним із найзагадковіших і найхимерніших стилів мистецтва:

Наприкінці XVI ст. спочатку в Італії, а потім і в інших країнах Європи розпочав формуватися стиль бароко, що виражав нову концепцію природи та світу, взаємин між людьми і ролі мистецтва в суспільстві. 

Рим, Венеція, Флоренція - вважаються батьківщиною цього стилю. Необхідно відразу ж акцентувати те, що епоха бароко з самого початку різко протиставила себе класицизму і раціоналізму.

Італійська знать, не маючи грошей на будівництво дорогих палаців, які б демонстрували її міць і велич, вирішила звернутися в "царство" мистецтва, щоб з його допомогою створити видимість багатства, сили і процвітання. Саме в цей момент зародилася епоха бароко, яка стала одним з найважливіших етапів у розвитку світового мистецтва.

Бароко виникло на хвилі кризи гуманізму й зародження маньєризму (художньої течії в мистецтві, що відзначалася манірністю, примхливістю, зловживанням певними прийомами). Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення способу життя й зовнішнього вигляду людини. 

Цікаво, що в цей час почало кардинально змінюватися життя людей. В епоху бароко люди не прив'язували себе до часу. Городяни надавали перевагу прогулянкам на конях та грі в карти, замість лицарських турнірів; обирали паломництва – а не гуляння в парку, містерії – замість театрів. 

В першу чергу мистецтво бароко виділяється неймовірною пишністю форм, оригінальністю сюжетів і динамізмом. В мистецтві переважає помітна барвистість.  Можна з упевненістю сказати, що ця епоха подарувала світові багатьох геніїв, які назавжди вписали своє ім'я в історію. Творчістю багатьох з них досі прикрашають кращі музеї різних країн. 

Розглянемо детальніше характерні риси бароко у різних видах мистецтва.

Архітектура, виконана в стилі бароко, відрізняється просторовим розмахом і складними криволінійними формами, багатством скульптурного декору, характерними деталями якого є теламон (атлант), каріатида (статуя одягненої жінки) і маскарон (скульптурна прикраса у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти). Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри; колони замінюються чотиригранною опорою. 

В епоху бароко форми куполів стають все складнішими, часто вони мають кілька ярусів. Прекрасний приклад - купол в соборі Святого Петра в Римі, архітектором якого був Мікеланджело Буонарроті. 

Бароковим будівлям притаманні великомасштабні стелі, вкриті фресками, продумане використання світла або контрастів світла і тіні, численні орнаменти (рельєфи з дерева, часто позолочені, гіпсу або штукатурки, штучного мармуру тощо). Зовнішні фасади часто мали ефектні центральні виступи. Значного поширення в цей час набули архітектурні ансамблі та садово-паркові споруди. 

• Головними архітектурними творами епохи бароко вважаються Версальський палац і будівля Французької Академії в Парижі. 

• До найбільших у світі ансамблів бароко відносять Версаль, Петергоф, Цвінгер, Аранхуес і Шенбрунн. 

Версальський палац - символ Франції і розкоші. Він знаменитий своїми інтер'єрами, великими творами мистецтва і садами. Понад три мільйони туристів щорічно відвідують його. Він був побудований в 1623 році для короля-сонця Людовіка XIV. Історія Версаля сповнена легенд, частину з яких ми сьогодні згадаємо. Можна уявити собі, скільки витрат пішло на створення цього чудового палацу, який став предметом заздрості багатьох. Заздрість тут ключове слово. Саме це почуття погубило мешканців Версаля. Народ Франції був не надто задоволений такою розкішшю.

Церква Сан-Карло алле Кваттро Фонтане — еталон химерної барокової криволінійності. 

Площа Святого Петра в Римі (Лоренцо Берніні)

Простір перед храмом архітектор перетворив на ансамбль із двох площ: перша, у формі трапеції, обрамлена галереями, що відходять від собору; друга, овальної форми, обернена до міста й оформлена двома колонадами. У симетричних точках цього овалу розміщені фонтани, а між ними — обеліск, який є своєрідним орієнтиром величезної площі. 

Віденський палац Шенбрунн 

Віденський палац Шенбрунн був в основному літньою резиденцією імператорської родини Габсбургів. Це одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко (архітектор — Йоганн Бернгард Фішер фон Ерлах). Окрім власне палацу, до комплексу Шенбрунн входить французький парк, прикрашений численними скульптурами міфологічних персонажів і увінчаний біля підніжжя пагорба фонтаном Нептуна. 

Однією з характерних рис барокової архітектури є палацово-паркові комплекси. Палацово-парковий комплекс — цілісна архітектурна композиція, в якій гармонійно поєднано будівлі, садово-паркові споруди та зелені насадження. У таких комплексах використовують рельєф, рослинність та інші природні елементи як основні компоненти при створенні певних художніх образів. 

Палацово-парковий комплекс Версалю

Дрезденський Цвінґер  

Дрезденський Цвінґер — історичне місце в Дрездені, ансамбль із чотирьох будівель. Назва походить від його розташування — у середні віки «цвінґером» називали частину фортеці між зовнішньою і внутрішньою фортечними стінами. Перший варіант Дрезденського Цвінґера був створений саме між фортечними мурами міста. 

Цвінґер — це майже квадратний двір розмірами 106 на 107 метрів, оточений з трьох боків двоповерховими павільйонами, які з’єднані галереями із заскленими арками. Перлиною комплексу є фонтани, зокрема Німфенбад (Купальня німф). Серед численних скульптур увагу привертає фігура Геракла, який підтримує земну кулю. Зараз у Цвінґері розташовані унікальні музеї, серед яких і всесвітньовідома Дрезденська картинна галерея. 

Гет-Лоо — найбільший серед палацово-паркових ансамблів Нідерландів, побудований у стилі стриманого голландського бароко кінця XVII ст. 

Ансамбль мав чітку осьову побудову, яку використовували ще з часів італійського Відродження. Вісь симетрії проходила через середину палацу і продовжувалась у регулярному парку за ним. Друга тераса була більш парадною. Її прикрашали три фонтани і вісім мережевних партерів. 

Підсумуємо вивчене

Дякую за співпрацю. До зустрічі.