9 клас. Урок 9.

Лабіринтами художньої абстракції

Вітаю на уроці мистецтва, мої юні друзі. Продовжуємо знайомитись зі стилями мистецтва у XX столітті. Відгадайте у ребусі, який стиль ми сьогодні вивчатимемо:

На початку XX ст. світ був здивований модерністськими інноваціями митців-абстракціоністів, які відмовилися від реалістичності в живописі, проголосили втечу від буденності й внесли в художній простір ідеї нефігуративності. Вони вважали, що мистецтво само по собі є реальністю, тому завдання митця — не наслідувати дійсність, а конструювати її. Абстракціонізм свідомо відкинув художній образ. Це стало поворотним моментом для всієї історії мистецтва. Безпредметні композиції втілювали сміливість думки і фантазії художників, викликали вільні асоціації глядачів. 

Абстракціонізм виник одночасно в декількох європейських країнах. Його засновниками й натхненниками стали Василь Кандинський, Казимир Малевич, Піт Мондріан. Різних за поглядами художників єднала ідея необхідності розвитку художньої творчості у формах, властивих тільки мистецтву, тобто «звільнених» від копіювання реалій і спрямованих на передачу духовності. 

З моменту появи абстракціонізму в ньому викристалізувалися дві основні течії: лірико-емоційна абстракція і геометрична абстракція. 

Василь Кандинський

Василь Кандинський

Кандинський. Без назви

Кандинський. Козаки

Кандинський. Поперечна лінія.

Лірико-емоційну (або психологічну) абстракцію репрезентує творчість видатного художника Василя Кандинського (1866-1944), якому притаманні прагнення до імпровізаційного виразу емоційних станів, орієнтація на експресію кольору, вільні форми й ритми. Лідер і теоретик абстракціонізму вважав головним у мистецтві його духовний зміст, а засобом його вираження — комбінації безпредметних форм. В. Кандинський тонко відчував виразність і символізм кольору. 

Кандинський зазначав, що різні кольори викликають у глядача різні емоційні реакції. Червоний символізує мужність, білий — народження, а чорний — згасання життя. Лінії також стають своєрідними символами: горизонталь уособлює пасивне начало, вертикаль і діагональ, навпаки, — активне, енергійне. Для творчості В. Кандинського характерна синестезія, сприйняття кольорів як звукових стимулів. Митець створював композиції (імпровізації) подібно до музичних симфоній, шукаючи гармонію в поєднанні кольорів, ліній і форм. При цьому орієнтувався на голос душі, внутрішній зір, що спрямовували його фантазію, підказували форми й «звучання» кольорів. 

У геометричній абстракції (або інтелектуальній, «холодній») художній простір створюють шляхом поєднання різних геометричних форм, кольорових площин, прямих і ламаних ліній. Ця течія абстракціонізму виросла з пошуків кубістів, які першими деформували натуру в пошуках «нової реальності». Вона мала такі розгалуження, як неопластицизм Піта Мондріана, орфізм Робера Делоне, супрематизм Казимира Малевича. 

Піт Мондріан

Піт Мондріан. Композиція з Червоним, Жовтим, Синім і Чорним 

Дизайн за мотивами Мондріана

Піт Мондріан

Живопис нідерландського художника Піта Мондріана (1872-1944) — це осмислення гармонії світобудови в чітких структурах. Неопластицизм утверджував ясність і простоту геометричних форм, звільнених від природи. У прагненні «денатуралізувати» живопис П. Мондріан відмовляється від фігуративності в ім’я естетики абстракції або «мистецтва чистої пластики». Квадратні й прямокутні площини він тонує трьома основними кольорами — червоним, синім, жовтим та ахроматичними — білим і чорним. Такими лаконічними засобами виражена гармонія світобудови. 

Піт Мондріан. Композиція з Червоним, Жовтим, Синім і Чорним 

Піт Мондріан. Буги-вуги на Бродвеї 

Дизайн за мотивами Мондріана

Робер Делоне і Соня Делоне

Для характеристики абстрактного мистецтва Робера Делоне (1885- 1941) поет, художник та критик Гійом Аполлінер віднайшов термін «орфізм». Поет, мабуть, намагався наголосити на музикальності малярства французького авангардиста, на ритмічності його оригінальних кольорових дисків. Термін закріпився стосовно стилю Р. Делоне і його дружини — Соні Терк-Делоне (1885-1979), яка була родом з України. У прагненні повернути вільну експресію кольору первісного мистецтва подружжя створило стиль, який побудовано на геометрії яскравих круглих форм. 

Делоне. Марсове поле. Червона вежа

Р. Делоне. Ейфелева вежа

Р. Делоне. Ейфелева вежа

Робер Делоне. Португалка.

Р.Делоне. Дань поваги Блеріо 

Р. Делоне. Ейфелева вежа

Смисловим стрижнем нового стилю став симультанізм (єдність світла, кольору, руху). У разі зіставлення контрастних кіл (дисків), що створювали глибину простору (без світлотіні), виникав ефект руху. Багатство палітри, нефігуративна геометрична пластика і «музикальність» ритміки — ось основні риси орфізму. Згодом художниця застосувала безпредметність і в декоративному мистецтві, дизайні одягу. Також вона цікавилася «синхронним живописом», співвіднесеним з музикою. Соня Терк-Делоне — перша жінка, що мала персональну виставку в Луврі. 

Соня Делоне. Ритм

Соня Делоне. Архітектори кольору

Соня Делоне. Співак фламенко.

Соня Делоне. Танцівниця фламенко. 

Володимир Баранов-Россіне 

Камуфляж, плямиста військова форма (хамелеон-метод) було винайдено й запатентовано у 1939 році нашим земляком із Запорізької області Володимиром Барановим-Россіне. Він винайшов і прилад для вимірювання чистоти дорогоцінного каміння – хромофотометр і удосконалив символ щасливого радянського дитинства – автомат для виготовлення та розливу газованих напоїв. Та все це були забавки дозвілля талановитого художника, картини якого знаходяться у найбільших музеях світу. 

Баранов-Россіне. Автопортрет.

Баранов-Россіне. Автопортрет.

Баранов-Россіне. Автопортрет.

Одним із послідовників орфізму став художник, скульптор і винахідник з України, вихованець Одеської художньої школи Володимир Баранов-Россіне (1888-1944). Експериментування в царині різних стилів і напрямів від імпресіонізму і кубізму до абстракціонізму сприяли пошуку власного живописного почерку. Згодом вони привели митця до новаторства у скульптурі й створення перших рухових композицій. Під впливом ідей синтезу мистецтв він досліджує взаємодію звуку і кольору, створює оптофон (тип піаніно), який під час програвання музики проектував на екран багатобарвні зображення. 

Баранов-Россіне. Пейзаж з церквою.

Баранов-Россіне. Портрет жінки.

Баранов-Россіне. Пейзаж.

Баранов-Россіне. музичне капричіо.

Казимир Малевич

В історії світового мистецтва немає, напевно, твору з гучнішою славою, ніж «Чорний квадрат» Казимира Малевича (1879-1935). Чи не найзнаменитіша після «Джоконди» картина художника-авангардиста українсько-польського походження стала своєрідною іконою абстракціонізму. Існують як мінімум 4 версії картини. 

Засновник супрематизму, різновиду геометричної абстракції, Казимир Малевич, народився в Києві. Тут він учився малювати в мистецькій школі у М. Пимоненка, а згодом певний час викладав у Київському художньому інституті. Багатофігурні супрематичні композиції К. Малевича складаються з різнокольорових площин різних форм. Художник вважав, що мистецтво не повинно копіювати природу, з цим може впоратися фотографія, а завдання митця — створювати «новий живописний реалізм». 

Малевич. Автопортрет.

Малевич. Спортсмени.

У конструктивній єдності ліній, кольорів, об’ємів, фактур криється справжня краса безпредметного мистецтва. «Зародком усіх можливостей» К. Малевич називав квадрат — форму, вільну від будь-якого змісту. Одночасно з «Чорним квадратом» художник створив «Чорне коло» і «Чорний хрест» — три основні елементи супрематичної системи. Згодом він намалював ще два квадрати — червоний і білий. 

Малевич. Жниварка.

Малевич. Жниварка.

Ігрова сторінка

Про мистецтво абстракції ми продовжимо з вами говорити на наступному уроці. А на сьогодні - все. Дякую за співпрацю. До зустрічі!