6 клас. Урок 21. 

Мистецтво країн Балтії.

Вітаю на уроці музичного мистецтва, мої юні друзі. Чи відомо вам щось про такі держави, як Латвія, Естонія, Литва? А чи знаєте ви, чому саме їх називають країнами Балтії?

Сьогодні я запрошую вас помандрувати зі мною в ці чудові, дружні нам, українцям, країни і познайомитись із масовим народним музичним мистецтвом в Литві, Латвії та Естонії. Чому масовим? Тому що ми зможемо побачити і почути, як танцюють і співають водночас понад 10-20 тисяч людей у своїх національних костюмах. Балтійське свято пісні й танцю — національне свято, що проводиться в столицях цих країн кожні п’ять років (у Литві — кожен четвертий рік); із 2003 року визнане ЮНЕСКО шедевром усної та духовної спадщини людства. 

На свято з’їжджаються найкращі хорові, оркестрові й танцювальні колективи, які перемогли в регіональних конкурсах. Урочистим завершенням святкового дійства є виступ на Співочому полі зведеного хору, коли диригентській паличці підвладні десятки тисяч голосів хористів і приблизно стільки ж голосів глядачів, які підспівують піднесено й зворушливо. Багатотисячні танцювальні колективи демонструють свою майстерність на просторих стадіонах. У кожній країні це свято символізує єдність народу, який зумів не тільки створити і зберегти свою державу, а й пам’ятає про свої витоки.

Латвійський фестиваль пісні і танцю — багаторічна традиція в суспільному і культурному житті латиського народу, що була започаткована 1873 року. Протягом свята, яке триває понад тиждень, на вулицях, площах і в парках Риги відбуваються різноманітні масові заходи. До слова, повсюди лунає не лише народна, але й академічна музика, написана на основі фольклору. Зокрема, виразні національні мотиви звучать в рок-опері Зігмарса Лієпіньша «Лачплесіс», створеній за мотивами однойменного народного епосу. Автор лібрето — Мара Заліте.

"Колективне виконання пісень і музики є надзвичайно дієвим інструментом для стимулювання і пробудження національного духу" – вважав естонський поет, журналіст та лідер національного руху в Естонії ХІХ століття Йохан Яннсен (Johann Jannsen) (1819-1890). Разом з донькою, поетесою Лідією Койдулою (Lydia Koidula) у 1865 році вони заснували співочу спілку “Ванемуйне”, а через кілька років ініціювали загальноестонські співочі свята. 

Історія естонського Свята пісні налічує вже понад 150 років, адже зародилося воно 1869 року в місті Тарту. В той час участь у святкуванні могли брати лише чоловічі хори (жінки тільки розпочинали боротьбу за своє право) і духові оркестри. Відтак півсотні чоловічих хорів та оркестрів з усієї Естонії загальною кількістю понад 800 учасників впродовж трьох днів на різних локаціях міста дали духовні і світські концерти, розпочавши таким чином традицію естонських співочих свят. Із першої чверті XX століття й донині це величне дійство відбувається на талліннському Співочому полі, що вміщує 35 тисяч співаків! Свято танцю, започатковане на 65 років пізніше, з кінця XX століття проводиться водночас зі Святом пісні.

Трав’яне поле талліннського футбольного стадіону може вмістити водночас 60 колективів, кожен з яких налічує 16 осіб. Тобто в одному танцювальному номері може бути задіяно до тисячі людей. А на заключний танець на поле виходять понад 700 колективів, що разом складає понад 11 тисяч учасників!

Йохан Яннсен та його донька Лідія Койдула не тільки організаційно розпочали співочий рух в Естонії, а й стали духовними провідниками усіх майбутніх пісенних свят. Пісня на слова Й.Яннсена “Mu isamaa, mu õnn ja rõõm” (укр. “Моя батьківщина, моє щастя та радість”), виконана на першому Святі пісні у 1869 році, стала зрештою національним гімном Естонії, а Л.Койдула стала автором двох естонських пісень «Sindsurmani» і «Muisamaaonminuarm», які досі входять в репертуар пісенних свят. 

Програма святкувань складається з багатьох яскравих і цікавих подій, але найважливішими з них є гала-концерт танцювального свята (стадіон «Калев»), гала-концерт пісенного свята (Співоче поле) й урочиста хода містом, під час яких панує атмосфера загального щастя, любові, поваги.

Останніми роками на Талліннському Співочому полі відбуваються не лише Свята пісні, а й масштабні світлові шоу. Темою зимового фестивалю 2022–2023 років став чарівний світ «Аліси в Дивокраї» Л. Керролла. Завдяки світловим та звуковим технологіям відвідувачі отримали можливість потрапити в іншу, неймовірну реальність.

Цікаво знати: Наприкінці XIX – впродовж XX століть пісенне свято відіграло вирішальну роль у становленні естонської нації та її боротьбі за незалежність. Свого часу Йохан Яннсен був правий – через трішки більше як століття, в тому числі завдяки систематичності проведення співочих свят, національний дух через пісню таки пробудився. Відновлення незалежності Естонії розпочалося з мирних акцій протесту 1988 року, які отримали назву “Співоча революція”: учасники багатолюдних зібрань не виголошували політичних промов, а вдень і вночі співали давні народні пісні. В якісь моменти кількість учасників сягала кілька сотень тисяч людей. А вже за кілька років Естонія здобуває незалежність. Вважається, що естонці володіють однією з найбільших у світі збірок народних пісень, що налічує понад 130 000 фольклорних творів.

Литва славиться фестивалями класичної, хорової та джазової музики, що відбуваються у Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді.

Ви знаєте, що в нашій країні також є дуже давні пісенні і танцювальні традиції, і я  - з великої любові до народної творчості, до народних пісень - всіляко заохочую вас вивчати, досліджувати свою культуру і хочу передати вам часточку своєї любові і свого захоплення. Мрію, щоб ми брали участь у таких величних, масових фестивалях. А поки що  - пропоную репетицію, заспівати в нашому класі. Тож, нумо, берімося до вокальної роботи і розвиваймо свої таланти.  Нас чекає патріотична вокальна розспівка та нова пісня  "Співаєм я, і ти, і Україна".