9 клас. Урок 1.

Стилі та напрями мистецтва.

Вступ. 

Минуле XX століття увійшло в історичний літопис людства як століття стрімкого технічного прогресу і небачених наукових відкриттів, що змінили традиційні уявлення про простір і час. Воно позначилося виходом людини в космос і проникненням у таємниці підсвідомості. Проте це був час двох світових і багатьох регіональних війн, революцій і соціальних конфліктів, техногенних катаклізмів і екологічних катастроф. У цей період загострилися національні й релігійні протиріччя між народами, що по-різному сприймають цей світ. 

Здатність людини створювати мистецькі образи, утілювати пережите на полотні, в камені чи звуках яскраво виявилася в мистецтві, сповненому суперечностей і відкриттів, пошуками нових засобів художньої виразності. Мистецтво минулого століття суттєво відрізняється від попередніх періодів, начебто між ними лежить прірва. Воно здається занадто складним для розуміння, неймовірно напруженим. Насправді ж, воно, як і в усі часи, відображає й виражає дух своєї епохи, втілює внутрішній світ сучасників, які активно висловлюють протест проти дійсності, що руйнує індивідуальність або намагаються відгородитися від життєвих проблем іронією, гротеском. Добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, урбанізація середовища і незаймана природа, що надавала натхнення, — діапазон тем сучасного мистецтва, яке відіграє роль своєрідного «барометра» цивілізації. 

Протягом усього існування людства його супроводжувало мистецтво. Кожна епоха створювала власний неповторний стиль у мистецтві, що через поєднання різних художніх засобів і прийомів відбивав та узагальнював типові для цієї епохи теми, ідеї, світогляд людей.

У мистецтві на зламі століть не було єдиного панівного стилю, воно ознаменувалося спалахом цілої низки новаторських художніх стилів, які згодом об’єднали загальною умовною назвою — модернізм. Цей найцікавіший і наймасштабніший рух панував протягом першої половини XX ст. у вигляді багатьох нових форм творчості, у яких взяв гору вільний погляд і творча інтуїція митця, що змінює світ на свій розсуд, дотримуючись особистих вражень, ідей, уявлень, а не класичних традицій. Він був настільки багатий на мистецькі шедеври, що розділився на окремі художні течії за певними характерними ознаками. У вузькому сенсі модернізм розглядається як ранній щабель авангардизму, початок перегляду сталих академічних традицій і час появи нових тенденцій у мистецтві. У широкому сенсі модернізм — це «інше мистецтво», яке має програмний антитрадиційний характер, головною метою якого стає створення оригінальних творів, заснованих на внутрішній свободі та особистісному баченні світу митцем, який відкриває принципово нові виразні художні засоби. У радянській критиці поняття «модернізм» застосовували до всіх течій мистецтва XX ст., які не відповідали канонам офіційно проголошеного соціалістичного реалізму. До сукупності стилів і течій модернізму належать такі його прямі попередники, як символізм, імпресіонізм і модерн, авангардні явища — нео- і постімпресіонізм, експресіонізм, фовізм, кубізм, футуризм, а також пізніші новації — абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. 

Щоб уникнути плутанини, необхідно розрізняти два поняття «модернізм» і «модерн». 

На відміну від точного відображення навколишнього життя, притаманного попереднім епохам, модернізм базується на ідеях про неможливість пізнання й відтворення сучасного світу засобами класичного мистецтва. Попри стильові відмінності між собою, модерністи зазвичай зображували дійсність як царство абсурду, хаосу. Вони не прагнули того, щоб їхня творчість була зрозумілою для всіх, а навпаки свідомо ставили собі за мету створювати елітарне «мистецтво для митців». Модернізм характеризується безперервним пошуком нових оригінальних ідей, оновленням художніх форм, затвердженням їхнього пріоритету над змістом. А змістом художнього твору стає формоутворення, яке викликає естетичні почуття й емоційні переживання. Це був своєрідний бунт проти реалістичного сприймання світу. 

Чому модернізм зміг завоювати любов глядачів і дати старт для розвитку нових цікавих течій?

Тому, що це була революція в мистецтві. Він виник як протест проти застарілих традицій. Творчі люди шукали нові способи самовираження і відображення дійсності. Зрозуміло, що багатогранну творчість будь-якого видатного митця важко «затиснути» в рамки певного стилю чи напряму. Наприклад, такі знакові постаті мистецтва XX ст., як художник Пабло Пікассо, скульптор Олександр Архипенко, композитор Ігор Стравінський, створювали шедеври мистецтва, що належали до різних напрямів і стилів. Чимало модерністів за життя реалізувалися в різних стильових координатах і творчих іпостасях. Прикладом цього є, зокрема, автопортрети П.Пікассо. 

Отже, кредо модернізму — новизна художніх ідей і засобів у мистецтві. 

Мистецтво авангардистів увібрало в себе динамізм життя, інноваційні устремління епохи. Його часто називають елітарним, незрозумілим. Інколи ми дивуємося - ну що ж зображено на картині, до чого тут ці лінії та плями, де закони перспективи? А де в цій музиці мелодія, де зрозумілі кожному емоційні образи? Чому слів вокального твору подекуди зовсім неможливо розібрати, а якщо й можна - їх зміст несила усвідомити? «Незрозумілість» цього мистецтва пов’язана не так зі свідомим прагненням його творців писати композиційно складні твори, сенс яких не лежить на поверхні, як з бажанням передати в них складність сучасного життя. 

З кінця 1950-х рр. у світовому мистецтві виникає тенденція заперечення новаторства модернізму. Його змінив постмодернізм, що передбачав повернення до використання традиційних форм і стилів, але це вже відбувалося за інших епохальних умов і вимірів. Старі засоби вираження (тобто традиційні види живопису, графіки, ліплення і т.д.) ввійшли в безпрецедентно щільне спілкування з новими технічними засобами творчості (крім фотографії і кінематографа, відеозапис, електронні звуко-, і світло- і цветотехніка), проявивши насамперед у поп-арті і кінетизмі. Цей електронно-естетичний синтез досяг особливих складності в «віртуальних образах» комп’ютерних пристроїв останнього покоління.

Мистецтво хеппенінга відновило взаємозв’язок образотворчих мистецтв із театром. Нарешті, концептуальне мистецтво як найважливіший поряд з поп-артом етап постмодерну, ставши творчістю «чистих» ідей, відкрило нові можливості діалогу зорових і словесних форм художньої культури. У відношенні до стилів минулого установилася принципово полістилістична чи історично-багатомірна позиція: архаїчна стародавність і суперсучасність невимушено тут співіснують.

Марія Приймаченко — українська народна художниця, представниця «наївного мистецтва»; лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1970, народна художниця України. Твори Примаченко свідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура народу. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості є феноменом дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого, коли відчиняється «будиночок чаклунки» і звідти виходять у світ її небувалі, часом химерні образи. 

Цікаві завдання для повторення

Пригадайте європейські мистецькі стилі, які вивчали у 8 класі, з іграми

Отже, протягом 1 семестру ми будемо знайомитися із стилями мистецтва ХХ століття. Нас чекають надзвичайно цікаві теми. А на сьогодні - все. Я дякую вам за співпрацю і чекаю наступної зустрічі!