Австрія. Відень — центр музичної культури Європи.

Вітаю на уроці мистецтва! Продовжую вас знайомити детальніше з сторінками європейського музичного мистецтва. І сьогодні у нас мова піде про класиків. Тож завітаймо у музичну столицю – місто з давніми культурними традиціями, де жили водночас найвидатніші постаті мистецтва, геніальні композитори, архітектори, художники, філософи. Чи здогадуєтесь, що це за місто? 

Так, безперечно, це – Відень! Що ж притягувало видатних дарувань в цьому місті? На перший погляд, обставина досить проста і прозаїчна: щира прихильність, а відтак виявляння покровительства й меценатства австрійських можновладців, які всіляко сприяли музичним талантам. Габсбурзький двір демонстрував м'які звичаї, вишукані манери, любов до музики, концертів, балів. Австрійські правителі відчували потяг до музичного мистецтва. Так, ерцгерцогиня Марія-Терезія полюбляла співати, акомпануючи собі на клавесині (до речі, Гайдн присвятив їй месу, а Бетховен - септет), Франц I грав на скрипці, ерцгерцог Йозеф II також знався на музиці (до речі, вважається, що саме він сприяв тому, щоб Моцарт перейшов з італійської мови оперних лібрето до німецької. Та водночас саме йому приписують недолуге висловлювання про один із Моцартових творів, мовляв "Музика гарна, але занадто багато нот").

У другій половині XVIII ст. в Австрії виникла так звана «віденська класична школа», до якої належали Ф.-Й. Гайдн, В.-А. Моцарт і Л. ван Бетховен. Музика віденських класиків утілила головні ідеї епохи Просвітництва — оптимізм, устремління до кращого, світлого, віру в розум і гармонійність буття.

Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) — австрійський композитор із надзвичайно гармонійним світосприйняттям. Його спадщина охоплює опери, меси, ораторії, концерти для різних інструментів, тріо і квартети, фортепіанні сонати і понад 100 симфоній, які принесли митцю світову славу. Більшу частину життя Ф.-Й. Гайдн прослужив придворним музикантом в угорських князів Естергазі в містечку Айзенштадті. Заможні угорські землевласники були щедрими покровителями мистецтв. Вони утримували оркестр, який виконував новостворені симфонії композитора. В останні роки життя Гайдн працював у Відні. Дружні стосунки склалися у композитора з його молодшим сучасником В.-А. Моцартом. Оптимістична музика Гайдна, що відображала його просте і щасливе життя, стала символом музичного класицизму. 

Одним з дуже відомих творів Гайдна є Симфонію з ударами литавр або, як  її ще називають, "Сюрприз". Цікавою є історія створення цієї симфонії. Йозеф з оркестром періодично гастролював до Лондона, і одного разу він помітив, як деякі глядачі під час концерту засинають або дивляться красиві сни. Гайдн припустив, що таке відбувається через те, що британська інтелігенція не звикла слухати класичну музику і не має особливих почуттів до мистецтва, але англійці народ традицій, тому вони обов'язково відвідували концерти. Композитор, душа компанії та веселун, вирішив вчинити хитро. Не довго подумавши, він написав спеціальну симфонію для англійської публіки. Твір починався з тихих, плавних, практично заколисують мелодійних звуків. Раптом у процесі звучання лунав барабанний удар та грім литавр. Такий сюрприз повторювався у творі неодноразово. Послухайте цей твір і уявіть собі налякану спросоння гучними литаврами публіку)))

Виконайте ритмічну вправу на основі мелодії симфонії з сюрпризом Гайдна: 

Як я вже писала, Йозеф Гайдн мав дуже теплі дружні стосунки зі своїм молодшим колегою, другом, композитором Вольфгангом Моцартом, також видатним представником віденської класичної школи. 

Творчість Вольфганга Амадея Моцарта (1756—1791) спричинила переворот у традиційних поглядах на музичне мистецтво. Його музика унікальна за красою, яскрава і життєдайна за спектром почуттів. З ім’ям Моцарта традиційно пов’язують уявлення про феноменальну музичну обдарованість. Справді, він був вундеркіндом, йому притаманні рання зрілість і невимушена легкість у розв’язанні складних творчих завдань. Творам композитора властиві виразність мелодики, рідкісна досконалість, надзвичайна гармонійність і завершеність композицій. Коротке, але плідне життя композитора і його передчасна смерть за загадкових обставин породили чимало легенд. Остаточної розгадки таємниці геніальності, «формули» феномена Моцарта не знайдено.

Перегляньте музичний мультфільм "Чарівна флейта": 

В оперній творчості В.-А. Моцарта порушувалися загальнолюдські проблеми, зокрема сенсу життя. Реалістично, з глибинним психологізмом композитор втілював характери оперних героїв: Фігаро, Дон Жуана та ін. У кожній арії чи ансамблі розкриваються не окремі риси, а сутність персонажів. Композитор виводить на оперну сцену живу людину, вперше створює справжню музичну драму. За два роки до смерті композитор написав свою останню оперу — фантастичну казку «Чарівна флейта», присвячену вічній темі кохання. Закінчував її вже безнадійно хворим. Цю світлу музику композитор створював паралельно з «Реквіємом».  

Історія цього шедевра Моцарта незвична. Загадкова людина в чорному плащі, яка не захотіла назвати своє ім’я, замовила композиторові написати заупокійну обідню. Моцарт сприйняв це як передвістя власної смерті. Насправді ж замовник був слугою графа, музиканта-аматора, який сподівався видати музику Моцарта за свою, присвятивши її пам’яті померлої дружини. Скорботні інтонації передавали людські страждання, сповнені трагізму і водночас оптимістичної віри в щастя. Шекспірівська за розмахом і глибиною творчість австрійського композитора мала величезний вплив на розвиток європейського музичного мистецтва. Осмислення універсальності музики Моцарта, яка випередила свою добу, є справою майбутнього. Цю музику часто можна почути по телебаченню, в художніх фільмах, документальних стрічках, тощо.

Послухайте фрагмент "Реквієму" Моцарта (Лакрімоза)

А чи знаєте ви, що Відень є батьківщиною одного з найвідоміших і найулюбленіших танців світу? Розгадайте ребус і дізнайтеся його назву: 

Віденський бал — традиційний захід, який відбувається у столиці Австрії під час бального сезону. Віденські бали занесені до списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини Австрії. У I-ій половині XIX століття в карнавальний сезон кожен вечір у Відні влаштовувалося до 250 балів! У танцях брали участь практично усі: від аристократів до простих людей.

Перегляньте відео «Віденський вальс» австрійського композитора Йогана Штрауса, якого вважають королем вальсів. Це тому, що композитор написав близько 500 творів танцювального характеру! 

Слово «вальс» у багатьох людей одразу асоціюється з іменами Йоганнів Штраусів — батька і сина, своєрідною «вальсовою» династією.

Йоганн Штраус (батько) (1804—1849) — родоначальник вальсу. Ще не маючи 20 років, він організував оркестр, який грав на танцювальних вечорах, зокрема виконував вальси, галопи, кадрилі свого диригента.

Йоганн Штраус (син) (1825—1899) досяг набагато більшого: він не тільки, як і батько, у досить молоді роки створив власний оркестр, а й став автором близько 500 творів. Серед них знамениті вальси «Казки віденського лісу», «На прекрасному блакитному Дунаї», «Весняні голоси». Штраус-син опоетизував побутовий селянський танець лендлер, надав йому граційності, витонченості, ліричності. Завдяки майстру вальс набуває рис романтичної симфонічної поеми. Душа віденців звучить у цих незабутніх «піснях без слів», їх мелодії в Австрії співали як народні.  

У Відні середини XIX ст. панувала епоха розквіту танцювальної музики, захоплення театром. Штраус-син створює оперету «Летюча миша», яка стала еталоном для багатьох наступних творів цього веселого маскарадного жанру. Завдяки композитору віденський вальс і віденська оперета здобули визнання в усьому світі. 

Життєлюбні, ліричні, чарівні мелодії «короля вальсу» і сьогодні сповнюють серця людей світлим і радісним почуттям.

Перегляньте відео з «Казками віденського лісу» Й.Штрауса:

На початку XX ст. у Відні сформувалася співдружність австрійських композиторів-реформаторів, що увійшла в історію мистецтва під назвою «Нова віденська школа». До неї входили Арнольд Шенберг (1874—1951) і його талановиті учні Альбан Берг (1885—1935) та Антон фон Веберн (1883—1945). Митців об’єднувала спільність поглядів на необхідність радикального оновлення музики, що відображала б «розірвану свідомість» доби. Цей стиль дістав назву експресіонізм. 

Музиці експресіоністів притаманні підвищена експресія вияву почуттів, трагізм світосприймання, новаторські пошуки в галузі музичної мови. Відомі зразки стилю:

• вокальний цикл «Місячний П’єро» (його називають «Біблією експресіонізму») А. Шенберга;

• опера «Воццек» А. Берга, яка у похмурих тонах малює трагедію маленької людини;

• загадкові й лаконічні інструментальні мініатюри А. Веберна. Лідер школи А. Шенберг є засновником додекафонії.

Додекафонія та естетика експресіонізму стимулювали розвиток різних авангардистських напрямів, серійної техніки. Подібно до значення, яке свого часу відіграла школа віденських класиків (Гайдна, Моцарта, Бетховена), творчість композиторів нової віденської школи мала універсальний вплив на музику XX ст. Зокрема, на творчість українських композиторів новаторів В. Сильвестрова, В. Годзяцького, Л. Грабовського. З Віднем – музичною столицею Європи –   пов’язана творчість видатних диригентів Густава Малера (1860—1911) та Герберта фон Караяна (1908—1989), які в різний час були директорами Віденської опери. Новорічний концерт знаменитого Віденського філармонічного оркестру щороку транслюють по телебаченню на весь світ. До музичних символів Європи належить також щорічний Віденський бал.

• Поцікавтеся, як підтримують музично-танцювальні традиції Віденського балу в Києві. Перегляньте відеофільми, присвячені Віденському балу.

Отже, коли хтось приїздить до Відня, він має можливість ходити вулицями, бути серед тих каменів, яким ця музика належить первинно, перебувати під тим небом, де вона створювалась. Саме під цим небом творилося чи не найважливіше, що стосується музики, принаймні класичної симфонічної (і значною мірою фортепіанної) в її класичні часи. 

І завершуючи урок, як зазвичай, пропоную вам цікаві ігри для повторення: 

Гра "Симфонія" (знайди відповідність) 

На сьогодні - все. Дякую за співпрацю! 

До зустрічі!