Embedded Files
Стиль реалізм в живописі, музиці та театральному мистецтві.
Вітаю, друзі! Запрошую вас знову в мандрівку часом. Сьогодні ми продовжимо знайомитись зі стилем мистецтва "реалізм", а саме - з живописом, театром і музикою цього напрямку.
Актуалізуймо свої знання:
Що таке реалізм і які він має характерні риси?
Хто з митців архітекторів та скульпторів вам запам'ятався з попереднього уроку?
Реалізм у живописі
В образотворчому мистецтві реалізмом у вузькому значенні називають художній напрям, що виник у середині XIX ст. Його зародження пов’язують із творчістю французького живописця Г. Курбе, який у 1855 р. відкрив у Парижі свою персональну виставку «Павільйон реалізму», хоча до нього в реалістичній манері працювали художники барбізонської школи (Т. Руссо, Ж. Мілле, Ж. Бретон).
Густав Курбе. Автопортрет із чорним собакою. 1842.
На теренах України (східна частина якої на той час була окупована росією і входила до складу імперії) реалізм в живописі називався передвижництвом.
У різних мистецьких жанрах реалізм проявляється по-різному. Художній образ не залежить від ступеня подібності, наслідування реального об’єкта, натуралістичності зображення, а простежується в індивідуальному стилі митців. Так, у творчості неаполітанських художників Дж. Джиганте, Ф. Паліцці, Дж. Болдіні, Дж. Сегантіні виразно проступають риси національного мистецтва.
Андріано Чеччоні. Інтер'єр з фігурою.
Джузеппе Аббаті. Молочник з П'яджентини.
Одоардо Боррані. Побачення в галереї Уффіці.
Вінченцо Каб'янка. Прогулянка.
Серафіно де Тіволі. Випас.
Розгляньте ілюстрації. З’ясуйте, які засоби виразності використав художник, аби правдиво відобразити картини селянського побуту.
Джованні Сегантіні. «На водопої»
Дж. Сегантіні. «Селянка тягне дрова взимку»
Джованні Сегантіні. «Дві матері»
Джованні Сегантіні. «Сільські музики Бріанца»
Творчість художників-передвижників:
Товариство пересувних художніх виставок (скорочено передвижники) — творче об’єднання російських та українських художників в останній третині XIX століття, що будувало свою діяльність на засадах кооперації. Передвижництво відігравало неабияку просвітницьку роль у тогочасному суспільстві, мало велику кількість послідовників і в цілому здійснило значний вплив на розвиток мистецтва України.
Історія Товариства розпочалася у 1863 році, коли випускники Академії мистецтв відмовилися писати полотна на тему, яку обрали викладачі. Це було завдання – конкурс на велику золоту медаль; його переможців державним коштом відправляли на шість років до Італії — вивчати мистецтво та старовинні пам'ятки культури. Тему — одну для всіх, античну чи біблійну, — оголошувала Рада академії. Проте конкурсанти подали прохання про те, щоб самим обрати тему. Коли прохання в Раді проігнорували, 14 студентів відмовилися складати іспит та залишили академію, не закінчивши її. Ця подія увійшла до історії мистецтва як «бунт чотирнадцяти».
«Запорожці пишуть листа турецькому султанові» — відома картина російського та українського художника Іллі Рєпіна, яку він створив у двох екземплярах. Етюди до твору митець писав у кубанській станиці Пашківській, Катеринославі та в маєтку Качанівка Чернігівської губернії. Сюжетом для цієї картини послужив відомий лист запорозьких козаків, написаний у 1676 році як відповідь на ультиматум турецького султана Мехмеда IV .
Передвижники своєю творчістю остаточно утвердили позиції реалізму в побутовому й історичному жанрах, портреті та пейзажі.
Розгляньте роботи художників-передвижників, які стали справжніми шедеврами образотворчого мистецтва. Визначте жанр кожної картини і розкажіть про характерні риси реалістичного живопису.
І. Рєпін. «Маніфестація 17 жовтня 1905 року». 1907–1911
І. Рєпін. «Вечорниці». 1881 р.
Перов "Мисливці на привалі"
Васнєцов "Богатирі"
Шишкін "Ранок в сосновому лісі"
У середині й другій половині XIX ст. у творчості багатьох художників проявилися риси критичного реалізму, метою якого було правдиве зображення повсякденного життя людей, передусім пригноблених і знедолених, критика явищ соціальної несправедливості. Досить вагомий пласт художніх творів реалістичного напряму, відобразив традиційну обрядовість та звичаї українського народу. Художники О.Сластьон, П. Мартинович, К.Трутовський опрацьовували обрядово-побутові теми. С. Васильківський та М. Самокиш зверталися до історичних і батальних сцен.
Микола Ярошенко "Сліпці"
Микола Пимоненко "Ранок Воскресіння Христового"
Микола Пимоненко. Свати.
Микола Пимоненко. Українська ніч.
Сергій Васильківський. Весна в Україні.
Сергій Васильківський. Вечір.
Сергій Васильківський. Козаки.
Сергій Васильківський. Козацький двір.
Микола Самокиш. «Повстання українських селян на чолі з Іваном Богуном» (1930)
“Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653 році” (1931). М. Самокиш.
Микола Самокиш.“На постій”, кінець XIX століття
Музичне мистецтво реалізму.
Головними представниками реалістичного напряму в музиці стали Дж. Верді, Р. Леонкавалло, Дж. Пуччіні, Л. Деліб, Ж. Бізе, Й. Штраус (син), композитори «Могутньої купки» та інші.
В Італії XIX століття найбільш масовим і демократичним жанром мистецтва була опера. Творчість італійського композитора Джузеппе Верді вважають вершиною реалізму в оперній музиці.
У своїх творах він виражав протест проти насилля та пригноблення, пропагував ідеї боротьби за звільнення та об’єднання Італії («Ернані», «Макбет», «Битва під Леньяно»). В операх «Луїза Міллер», «Ріголетто», «Трубадур», «Травіата» автор порушував проблеми соціальної нерівності; героїко-історичні теми втілено у творах «Сицилійська вечірня», «Бал-маскарад», «Сила долі», «Дон Карлос» та інших.
Реалістичні тенденції найяскравіше виражені в операх Дж. Верді «Аїда», «Отелло» та «Фальстаф». Вони являють собою драми із неперервним розвитком дії, вільно побудованими сценами, плавними переходами від речитативу до монологу, від сольних номерів до ансамблів. Найважливішою рисою творчості композитора є злиття музики та драматичної дії, демократичність і людяність творів, у яких досить важливу роль відіграє не тільки гра акторів, але й оркестр. Видатними вокалістами того часу були А. Патті, Дж. Паста, І. Кольбран, М. Баттістіні, Л. Лаблаш та ін.
Наприкінці XIX ст. в Італії зародився новий творчий напрям — веризм (від італ. vero — істинний, правдивий). Його послідовниками стали композитори Р. Леонкавалло, П. Масканьї, У. Джордано, Дж. Пуччіні. В основі їхніх творів — правдиві сюжети, реалістичне зображення душевного стану простих людей, емоційно виразна музика, відсутність високої суспільної ідеї. Стиль виконавства — перебільшена експресія, сентиментальний надрив, гострий драматизм. Кращі твори напряму — «Сільська честь» П. Масканьї, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні та інші.
У Франції значного розвитку досягла лірична опера, що вирізнялася інтимними темами та сюжетами, запозиченими з класичної літератури. Її характерними рисами були поетичність, демократична мова, близька до міського фольклору, глибокий психологізм.
До шедеврів французької опери належать «Манон», «Вертер» Ж. Массне; «Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно; «Гамлет» А. Тома та інші. Цікаві екзотичні сюжети Сходу простежуються в операх «Лакме» Л. Деліба, «Шукачі перлів», «Джаміле» Ж. Бізе, «Самсон і Даліла» Ш.К. Сен-Санса. Вершиною реалізму в оперному мистецтві Франції стала опера Ж. Бізе «Кармен». Її герої — прості люди із сильними та суперечливими характерами. Твір наповнений іспанським колоритом, драматичним сюжетом та різноманітними народними сценами.
Оперети пишуть на комічний сюжет, музичні номери в них коротші, ніж в операх, музика має легкий, грайливий характер у поєднанні з традиціями академічної музики. Родоначальники жанру — французькі композитори Ф. Ерве та Ж. Оффенбах.
В Австрії XIX ст. розвивається віденська придворна опера та оперета. Засновниками жанру оперети стали композитори:
Ф. Зуппе («Прекрасна Галатея», «Бокаччо», «Донья Жуаніта»), Й. Штраус-син («Циганський барон», «Летюча миша»), К. Мілльокер («Бідний студент», «Гаспарон», «Бідний Іонафан»), К. Целлер («Продавець птахів», «Мартін-рудокоп»).
Музична культура XIX ст. у Великій Британії цікава появою англійського музичного театру «Ковент-Гарден», що став найважливішим оперним центром. Творцем англійської оперети був композитор А. Салліван («Фартух», «Пензанські пірати», «Мікадо», «Терпіння»).
Театральне мистецтво реалізму
Основи реалістичного театру були закладені ще античними греками й розвинуті в епоху Середньовіччя. Головна філософська сутність — предмети видимого світу існують незалежно від людських відчуттів і здатності до їх пізнання.
Реалістичні тенденції в театральному мистецтві найповніше проявилися наприкінці XIX та XX ст. У Німеччині театральне мистецтво розвивалося стрімкими темпами. На сцені відомого Мейнингенського театру ставили п’єси Г. Ібсена, Г. Гауптмана та ін. Німецький театр був засобом для пропаганди ідей свободи та рівності.
Театральне життя Австрії славилося розквітом театрів передмість, що пов’язано із творчістю драматурга Ф. Раймунда. У другій половині XIX ст. значний вплив на театральне мистецтво країни здійснив «Бургтеатр» (керівник Г. Лаубе).
Італія прославилася розквітом жанру балету, що був заснований на традиціях античної пантоміми і культури народного танцю. Величезну популярність здобув театр Лa Скала зі своєю балетною школою. Її випускники — К. Бріанца, П. Леньяні, В. Цуккі — славилися технікою виконавства.
Підсумуємо вивчене:
Дякую за співпрацю. До зустрічі!
Page updated
Google Sites
Report abuse