9 клас. Урок 32.

Мистецтво в діалозі культур

Вітаю на уроці мистецтва, друзі! Всі любите між собою спілкуватися, розмовляти, ділитись враженнями та емоціями. Прочитавши нашу тему уроку, поміркуйте: що таке культура? діалог? чи можуть різні культури спілкуватися, вести між собою діалоги? Давайте сьогодні про це дізнаємось.

Якщо в першому разі міф і релігія надавали художнім образам світу загальнозначущих, колективних смислів, то в другому — разом з узагальненням відбувається утвердження особистісного начала і виникають різні картини світу, що функціонують одночасно в певному типі культури. 

Зупинимося на цьому явищі детальніше і почнемо з прикладів:

В Україні на Хмельниччині є стародавнє місто Кам’янець-Подільський — справжній музей просто неба. Його архітектура вирізняється самобутністю і творить своєрідне полікультурне середовище. Протягом століть місто неодноразово ставало здобиччю численних завойовників: монголо-татарських ханів, литовських князів, польських королів, турецьких султанів. Під час одного з таких нашесть у центрі міста було зведено масивну споруду костьолу. За часів турецького панування споруду реконструювали, перетворили на мусульманську мечеть, а поруч добудували мінарет. Після поразки турецьких військ на мінареті поставили скульптуру. Так відбувався «архітектурний діалог» Заходу і Сходу, який триває і дотепер. 

Таких прикладів у нашій країні та за кордоном можна навести чимало. Типові далекосхідні пагоди можна побачити в європейських містах, зокрема в Брюсселі. Екстер’єри та інтер’єри цих споруд (архітектор А.Марсель) прикрашені розкішним декором, в якому дивно переплелися місцеві і східні елементи. Зокрема, зображення сцен самурайських битв на вітражах, скульптурки різнокольорових драконів, китайські сувої з пейзажами, меблі і вази витонченої роботи, привезені з Піднебесної. 

Блискучим зразком полікультурності є мавританське мистецтво, оригінальний стиль якого сформувався під впливом арабських та іспанських художніх традицій. Поширення воно набуло в Північній Африці та іспанській Андалузії. Коли бербери захопили Піренейський півострів вестготів, Гранада стала столицею Гранадського емірату, а палац Альгамбра — власністю мавританських володарів. До особливостей мавританського стилю належать: гармонійний синтез архітектури (арки-підкови), декоративної скульптури (леви фонтану), монументального живопису зі східною геометризованою орнаментикою природи («мистецтв води») тощо. 

Мавританський стиль проявився згодом в архітектурі синагог Європи. Нині по всьому світу активно будують мечеті, причому не лише в ісламських країнах, ай в Європі. Зокрема, достатньо активно в Німеччині, де серед населення збільшується кількість емігрантів з Близького Сходу. 

Тютюнова мечеть в Дрездені — будівля, яка є не тим, чим здається

Тютюнова мечеть Йенице в Дрездені є однією з визначних пам’яток міста, хоча далеко не кожному туристу доводиться побачити її своїми очима. Вся справа в тому, що це будівля трохи за межами центру міста. Однак історія, що стоїть за цією мечеттю, не менш примітна, чим історія Фрауенкірхе або Цвінгера. У 1886 році німець з єврейськими коренями Хуго Цитц заснував тютюнову компанію в Дрездені і назвали її Йенице — так називалася місцевість в Греції, звідки Хуго транспортував свій тютюн. Його бізнес добре розвивався, так що через 20 років Цитц був вже готовий на наступний крок — побудувати власну тютюнову фабрику. Незважаючи на наявність достатніх коштів для заснування фабрики, відкрити її в Дрездені було в той час непросто. За місцевими законами будувати завод у межах міста було не можна. Було два варіанти: або винести будівлю заводу за межі міста, або замаскувати його так, щоб воно не виглядало заводом. Зрештою, поруч знаходилось Старе місто і резиденція саксонських королів, тому псувати вигляд Дрездена індустріальними будівлями було категорично заборонено.

Художники Ван Гог і Гоген у свій час покинули розвинену європейську цивілізацію, щоб відшукати смисл життя у первісності існування інших народів, намагаючись передати ці відчуття на картинах. Гогенівські колоритні фігури таїтянок, що сидять чи стоять у нерухомих позах, мов розчиняються у природі й стають її органічною частиною. 

Інтерес до Сходу виявляв і Михайло Врубель. У київський період художник написав «Етюд у східному стилі» та картину «Дівчинка на тлі персидського килима», що стала гордістю столичного музею. Картина, що зображує юну киянку, «звучить », «грає» веселковими переливами барв, і її декоративність зовсім не заважає відчути живу душу дівчинки — напівреального і напівфантастичного, майже казкового образу.  

Турбота про збереження світової мистецької спадщини людства — спільний обов’язок усього населення нашої планети. Разом із тим треба пам’ятати, що єдина цивілізація існує в багатонаціональному полікультурному просторі. Щоб уникнути нерівності, штучного злиття культур, підкорення людства будь-яким стандартам (зокрема примітивним стандартам масової культури), для збереження багатобарвності світу потрібне толерантне ставлення до всіх культур. 

Про мистецтво в діалозі сучасності ми ще поговоримо на наступному уроці, а на сьогодні - все. Дякую за співпрацю. До побачення.