9 клас. Урок 25.

Історія української анімації

Вітаю на уроці мистецтва! Сьогодні ми з вами зануримось .... в мультики! Так-так! Хоча ви уже дорослі, ми поговоримо про мультики, а саме - дізнаємось історію української анімації.

Двадцяті роки минулого століття. Щойно закінчилась велика (ще не пронумерована) війна, технологічні прориви блискавично змінюють мистецтво, зароджується саме явище масової культури; паралельно по всьому світу галасують авангардисти, футуристи та інші божевільні.

Широка публіка поступово звикає до рухомих картинок на екрані, але анімація все ще сприймається приблизно як сьогодні — експерименти у віртуальній реальності. Найперша відома анімаційна короткометражка вийшла у 1908 у Франції, найперший повний метр — у 1917 в Аргентині. Уолт Дісней починає свій тріумфальний шлях у 1923 і ще через кілька років придумує Мікі Мауса.

Тим часом в Україні також починають захоплюватись рухомими картинками. Датою народження української анімації вважається 1927 рік, а дідусем дослідники називають киянина В'ячеслава Левандовського.

Зародження української анімації.

Період Левандовського.

В'ячеслав Левандовський з дитинства тяжів до мистецтва. Захоплювався музикою, балетом, театром та живописом. Під час навчання в українській Академії мистецтв він почав працювати у театрах та видавництвах, розмальовуючи декорації та створюючи ілюстрації до дитячих книжок.

Працюючи художником Одеської кінофабрики ВУФКУ, Левандовський створив майстерню мультиплі-каційних фільмів. Її першими роботами стали документальні стрічки – присвячена українській мові "Українізація" та комбінований фільм "10".

Перші мультфільми не збереглися, лишилиcя тільки кадри. На фото - кадр з мультфільму "Казка про солом'яного бичка", 1927 рік.

Першим художнім мультфільмом стала "Казка про солом'яного бичка", яку Левандовський випустив на екрани 1927 року. Анімаційна картина виконана у техніці площинних маріонеток. Для цього використовувалися маленькі паперові фігурки тварин, що складалися з шарнірно з'єднаних частин і чудово відтворювали ілюзію руху.

На жаль, робота не збереглася; хто її бачив, стверджують, що річ була мистецька. Зате збереглося кілька секунд з «Тук-тук та його приятель Жук» (1928). Стиль нагадує діснеївський; навряд чи Левандовський бачив його мультфільми, але, очевидно, літало щось таке у повітрі.

Левандовський поклав початок художньо-технічному експерименту у сфері анімації, відкривши дорогу своїм учням і наступникам.

Діснеївська школа.

Наслідування і професійне зростання.

Наступне десятиліття у розвитку української анімації характеризувалося зачаруванням роботами голлівудської Студії Волта Діснея, яку брати Волт і Рей заснували ще 1923 року. Художникам Діснея вдалося створити персонажів, які завоювали світову популярність і досі живуть на екранах – Міккі Маус, каченя Дональд Дак, песики Плуто і Гуффі тощо.

Українські художники наслідували голлівудські техніки, вплітаючи їх у художній контекст національної культури.

Перше міжнародне визнання — головний приз на чеському фестивалі дитячих фільмів "Золота туфелька" — отримав мультфільм «Ведмедик і той, що живе в річці» (режисер Алла Грачова).

Військовий час диктував свої правила, тож розвиток анімації був далеко не у пріоритетах держави. Тим не менш лишалися ентузіасти індустрії, які пережили тимчасовий занепад. Відомими художниками-аніматорами, які працювали у цей період і формували обличчя української анімації, були зокрема Ніна Василенко, Іполит Лазарчук, Ірина Гурвич та інші. Їхня відданість анімації вилилася у створення 1959 року на базі студії Київнаукфільм цеху художньої мультиплікації. Новий відділ отримав назву Творче об'єднання художньої мультиплікації, яке очолював спочатку Іполит Лазарчук, а згодом Ірина Гурвич.

Нова віха.

Формування української школи.

60-ті роки відзначилися новим витком у розвитку анімації в Україні. Саме у цей час було створено мультфільми "Пригоди Перця", "Микита Кожум'яка", "Чому у півня короткі штанці", а також започатковано широко відомий мультсеріал "Козаки".

фрагмент м/ф Микита Кожум'яка

Візитною карткою української анімації став комедійний «козацький серіал» режисера Володимира Дахна, який складається з 9 короткометражних фільмів, створених на студії «Київнаукфільм»: «Як козаки куліш варили», «Як козаки у футбол грали», «Як козаки мушкетерам допомагали», «Як козаки інопланетян зустрічали» та ін.

Головні мультгерої втілюють риси українського характеру: спритність, винахідливість, патріотизм. Водночас козаки уособлюють певні типи: Око — рішучий малий, Грай — високий хитрун, Тур — добродушний велетень.

Музику до фільмів створювали композитори М. Скорик, Б. Буєвський, В. Губа, І. Поклад. В окремих стрічках використовували українські народні пісні, традиційну вишивку. Серіал мав феноменальний успіх, став класикою жанру і не старіє й досі.

Мультфільм "Пригоди Перця" став першою роботою новоствореного Творчого об'єднання художньої мультиплікації, а саме Ірини Гурвич й Іполита Лазарчука. Сценарій мультфільму писали за мотивами сюжетів популярного сатирично-гумористичного журналу "Перець". Звідси й назва стрічки. Мультфільм було озвучено російською мовою, при цьому пісні виконувалися українською.

Якщо В'ячеслава Левандовського вважають дідусем, то Іполита Лазарчука – батьком української анімації. На студії у "Київнаукфільм" його так і називали – "Папа". Лазарчук почав працювати над створенням мальованих фільмів ще у 30-х роках разом із Євгеном Горбачем та Семеном Гуєцьким. Навіть Ірина Гурвич, яка була лише на 8 років молодша за Лазарчука, також називала його "папою" і сама набувала досвіду, дивлячись, як він працює. І коли виникали якісь творчі питання, Гурвич відсилала всіх до нього: Папа розбереться. І Папа розбирався. При чому не лише допомагав з технікою, але й міг організувати до роботи молодий колектив, який захоплювався і надихався революційними змінами, які у цей час відбувалися у західній анімації.

Розквіт.

Створення унікального продукту.

Впродовж 70-90-х років українська анімація переживала справжнє піднесення. У цей час було створено чимало мультфільмів та серіалів, герої яких полюбилися всім. Також були екранізації відомих книжок, наприклад, "Острів скарбів" за мотивом однойменного роману Р. Л. Стівенсона.

У цей період творили режисери Давид Черкаський, Борис Храневич, Валентина Костилєва, Цезар Ольшанський, Володимир Дахно, Олександр Вікен та інші.

Деякі персонажі настільки полюбилися глядачеві, що про їхні пригоди і зараз знімають нові стрічки. Так сталося з українським супергероєм Котигорошко. Також тішить і те, що мультфільми озвучувалися українською мовою, як наприклад, той самий "Котигорошко" або зворушливий ляльковий фільм "Ниточка і кошеня".

У цей час з'являлося і багато мультсеріалів. Так, серіал режисера Давида Черкаського "Пригоди капітана Врунгеля", який виходив протягом трьох років, було створено за сюжетом однойменної повісті Андрія Некрасова. А пізніше Єфрем Пружанський зрежисував трьохсерійну "Алісу в Країні чудес" за повістю Льюїса Керрола.

Завдяки плідній праці аніматорів, художників і сценаристів у той час маленькі українці отримали чимало яскравих персонажів, про яких, вже дорослі, вони згадують із любов'ю і радістю. Серед них – Капітошка, краплинка дощу, яка допомагає Вовченяті зрозуміти, що зовсім не обов'язково бути страшним. Ще один культовий персонаж – Петрик П'яточкін. Енергійний та веселий, але дуже неслухняний хлопчик уві сні потрапляє до Африки, де йому доводиться стати вихователем слоників. Прокинувшись, Петрик і сам стає слухняним.

Історія української анімації була унікальна навіть на радянському просторі. Українську анімацію вирізняв свій особливий шалений стиль, де один фільм не був схожим на інші. Роботи українських художників вирізняла мелодійність руху, музичність анімації. Це були характерні риси української мультиплікації.

Українська анімація

в часи Незалежної України

Вже після здобуття Україною незалежності 1991 року на екрани вийшов повнометражний мультфільм "Енеїда" режисера Володимира Дахна. Стрічку було створено за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського, бурлескної пародії на "Іліаду" Гомера й "Енеїду" Вергілія. "Енеїда" стала першим повнометражним мультфільмом доби незалежності. Дахно у дуеті з художником Едуардом Кіричем втілив анімаційну розповідь про козака Енея у стилі їхнього серіалу про пригоди козаків.

У 2000-х роках в українській анімації, з одного боку, розпочався період занепаду, а з іншого – аніматори поринули у пошук нових незалежних шляхів. З'явилося чимало нових студій – від великого "Борисфену", де працює понад 300 аніматорів, до різних невеличких об'єднань, так званих "домашніх студій". Це сприяло появі нових авторів та форматів. Зокрема, у співпраці з музикантами було реалізовано велику кількість анімаційних кліпів. На потребу часу на факультеті кіно було започатковано новий фах режисера анімаційного фільму під керівництвом Євгена Сивоконя.

2003 року український анімаційний фільм вперше від радянських часів отримав нагороду – Срібного ведмедя на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Почесний приз здобула дебютна стрічка молодого режисера Степана Коваля "Йшов трамвай №9".

Мультфільм "Злидні" режисера Степана Коваля. Нагороди:

Golden Mboni Lola Kenia Festival
Срібний ведмідь Festival der Nationen Ebensee
ІІ премія Ja Ja Festival
приз глядацьких симпатій за найкраще дитяче кіно ANIMADRID
диплом журі World Festival of Animated Films in Zagreb,

В українських мультфільмах свої характерні риси, які проявляються у персонажах. Якщо це козаки, Котигорошко чи Кожум'яка, то звісно глядач з першого погляду зрозуміє, що це своє, рідне. Тобто це персонажі з народних казок. А решту намагаються робити так, щоб воно сприймалося і на західних ринках, зокрема на американському.

Сьогодення:

народження самобутньої традиції

2017 року в історії української анімації сталася визначна подія. Вперше на міжнародному фестивалі анімаційних фільмів Україна представила власний стенд. Подія відбулася у червні у французькому місті Ансі. Цей фестиваль – один з найбільш відомих та престижних анімаційних форумів світу, заснований ще 1960 року.

Українська анімація зараз увійшла у період свого активного розвитку. До цього процесу долучилося і телебачення. Так, генеральний продюсер дитячого телеканалу ПЛЮСПЛЮС Іванна Найда робить ставку саме на продукти власного виробництва. Чи не вперше за останнє десятиліття наша країна може похвалитися такою кількістю анімаційних продуктів. Крім того, цей напрям розвивається не лише на професійному, але і на аматорському рівні. Людям це цікаво.

Представники анімаційної спільноти зазначають, що чимало студій у своїй роботі орієнтуються на західний ринок, створюючи образи, зрозумілі закордонним споживачам. Тим не менш, незважаючи на комерціалізацію, українська анімація не втрачає самобутності, не зраджує характерним особливостям, набутим за майже сторічну історію.

Однією з таких характерних рис є використання в анімаційних творах образів харизматичних героїв народних казок. Використання сучасних технологій дозволяє зробити цих героїв привабливими для глядачів. Та й часто анімаційні стрічки розповідають про боротьбу добра і зла, про кохання та пошук власного шляху, а ці проблеми є зрозумілими дорослим і дітям у всьому світі. А прискорення розвитку української анімації та збільшення кількості нових проектів дозволяє сподіватися на нові досягнення вітчизняних аніматорів.

Підсумуємо вивчене з іграми-тестами

Тест "Як добре ви знаєте українські мультфільми?"

Тест-гра "Відгадай відому фразу з мультфільму"