11 клас. Урок 7.

Скульптура класицизму, модернізму й постмодернізму. 

Вітаю на уроці мистецтва! Поміркуємо разом:

• Як завдяки творчості скульпторів зберігається історична пам’ять людства?

• Чи можна, глянувши на скульптуру, визначити світогляд, спосіб життя, культуру епохи, в якій вона створена?

Мистецтву скульптури класицизму характерно наслідування античності, але майстри використовували лише її зовнішню форму. Скульптори класицизму ніколи не сприймали античність як холодний і неживий канон. «Тільки природу, живу, натхненну, пристрасну має втілювати скульптор у мармурі, в бронзі або в камені»,— ці слова, які сказав французький скульптор Етьєн Фальконе про свою творчість, можна вважати девізом усіх майстрів, що творили у стилі класицизму. Скульптури цього періоду вирізнялися складністю форм, спокійністю поз, навіть рух не порушував замкнутості форм. Часто сюжети для своїх творів скульптори позичали з грецької і римської міфологій. Але, головне, їх твори носили цивільний, патріотичний характер, властивий усьому напрямку класицизму. У багатьох творах скульптори оспівували військову доблесть, відвагу і відданість обов’язку. 

Майстри епохи класицизму прикрашали інтер’єри будинків, які повинні були служити ідеальним зразком, бездоганною насолодою для глядачів. З тим стилем пов’язана творчість багатьох скульпторів різних країн Європи. Наприклад, у Німеччині це були видатні скульптори Йоганн Готфрід Шадов і його син — Рудольф Шадов. Франція подарувала світові талановитих скульпторів епохи класицизму — Етьєна Моріса Фальконе (він же працював і у стилі рококо) і Жана-Антуана Гудона. Майстром європейського класицизму та засновником європейського академізму XIX ст. був італійський скульптор Антоніо Канова.

Життя та творчість цих майстрів відбувалися в час досить швидкої зміни декількох мистецьких стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму. Але скульптори широкого мистецького діапазону вдало працювали в кожному з них.

Німецький скульптор, художник і теоретик мистецтва Йоганн Готфрід Шадов (1764—1850 рр.) був автором переважно портретного жанру — понад 100 бюстів, а також багатьох статуй, монументально-декоративних творів тощо. Наприклад, квадрига (антична двоколісна колісниця з чотирма запряженими кіньми) на Бранденбурзьких воротах у Берліні. Найвідоміші твори скульптора — мармурова група королеви Луїзи і королеви Ганноверської, Кенотаф принца Олександра фон дер Марка та інші, у яких відбивалося прагнення майстра до реалістичності. 

Загальноєвропейське визнання французькому скульптору Жану-Антуану Гудону (1741—1828 рр.) принесли створені ним портрети знаменитих сучасників — Вольтера, Дідро, Бенджаміна Франкліна, Джорджа Вашингтона та інших. Усього в творчому доробку скульптора близько ста п’ятдесяти скульптурних портретів. Ж.-А. Гудон умів передавати характер своєї моделі за допомогою ретельно обраної пози, експресивного виразу обличчя і прямолінійного погляду. Серед характерних деталей його скульптурних портретів — ефектні складні фактури одягу. Найбільше видатного скульптора захоплювала пластична анатомія, освоєнням якої він, за його власними словами, займався протягом усього життя. 

Антоніо Канова (1757—1822 рр.) створював композиції на міфологічні сюжети, портрети знаті й надгробки. Твори майстра вирізнялися незвичайною витонченістю, плинністю форм і декоративністю. Перша скульптура А. Канови, що була виконана в стилі класицизму, — «Тесей і Мінотавр». Надгробок Папи Климента XIV приніс скульптору популярність і сприяв утвердженню стилю класицизму в скульптурі. У скульптурній композиції майстра «Венера і Марс» античність поєднувалася з красою природи й ідеальністю форм. Серед його творів: статуя Персея, кілька портретів Наполеона, портрет Джорджа Вашингтона в римських лаштунках та багато інших. 

Безперечно, живопис модернізму був різноманітнішим, ніж скульптура. Проте, цей вид мистецтва теж розвивався інтенсивно і мав як загальні характерні риси з живописом модернізму, так і власні. Об’єднувало художників і скульпторів модернізму прагнення до змін, пошук нових зображальних засобів, створення абсолютно нового мистецтва, здатного взяти активну участь у перетворенні суспільства. Як і в живописі, в скульптурі стали переважати епічні риси. Дійсно, масштабність стала визначальною ознакою руху, яка розширила діапазон, а по суті, і саме поняття скульптури, в абсолютно новому напряму. 

До найбільш важливих напрямів модернізму, що вплинули на хід і розвиток сучасного мистецтва скульптури, як і живопису, належать: імпресіонізм, конструктивізм, абстракціонізм, футуризм, кубізм, сюрреалізм тощо. Загальна тенденція в скульптурі XX ст. — її активна взаємодія з простором навколо — тобто повернення до «природних» ліній, плинність і динамізм форм, внутрішня енергія. Скульптура модернізму декоративна, вона покликана прикрашати простір, підпорядковувати його єдиному ритму, гармоніювати з індустріальним суспільством, одночасно з цим, змушувати людину занурюватися в роздуми, будити фантазію. «Первинна структура» — ось найточніша з назв, що пропонувалися для скульптурних творів цього стилю, тобто вона відображала дві її головні особливості: надзвичайну спрощеність форм і спорідненість з навколишнім світом. 

Великий майстер епохи стилю Модерн – Огюст Роден – яскравий та найталановитіший скульптор цього напрямку у мистецтві 19 та 20 століть. Його роботи стали взірцем для багатьох художників, а вміння передати енергетику живого тіла, його пластику та складні лінії стали зразком для наступних поколінь майстрів. 

Роден умів "схопити" те швидкоплинне, ледве вловиме, що характерно для людини, що перебуває в постійному русі. Динамізм, енергетика та емоційність робіт майстра часто відрізнялися від звичної статики академізму, що викликало у глядача здивування, нерозуміння та, дуже рідко, щире захоплення. Тяга Родена до зображення інтимних моментів життя також сприйняли сучасниками в багнети. Тільки через десятки років роботи скульптора були визнані геніальними. 

Сальвадор Далі не перестає вражати уяву глядачів парадоксальністю образного світосприйняття, своєю неперевершеністю. Йому тісно в площині полотна. Сюрреалістичне світосприйняття митця пірнає у світ трьох вимірів. При створенні витончених і оригінальних скульптур художник використовував ті ж образи, що фігурують на його мальовничих полотнах. 

У своїх творіннях майстер втілює невичерпну фантазію, екстравагантність натури, що здається абсурдністю. Протягом декількох років, з 1969 по 1972 рр., С. Далі створив цілу галерею сюрреалістичних образів, втілених у воску. Деякі зі скульптур були згодом відлиті в збільшеному розмірі. Про появу нових напрямів у мистецтві С. Далі писав, що «...таке мистецтво примножиться всім, що є цінним, і всіма, навіть найбожевільнішими, дослідами цієї грандіозної трагедії, названою Сучасним мистецтвом». 

Олександр Архипенко (1887—1964 рр.) — видатний український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі писав: «Традиційно вважають, що скульптура починається тоді, коли матеріал стикається з простором, тобто простір сприймається як щось на кшталт рами навколо маси. Я вважаю, що скульптура починається тоді, коли простір оточується матеріалом». Архипенко стоїть в історії світового мистецтва між такими новаторами в царині скульптури як Роден і Джакометті. І на одному щаблі з Пабло Пікассо і Казимиром Малевичем. Те, що Пікассо зробив у малярстві, Архипенко закріпив і поглибив у скульптурі. 

В Америці він проявляє себе і як винахідник, створюючи пристрій, що дозволяє малюнкам, зробленим з оргскла, рухатися. Саме за цим принципом зараз працюють рекламні білборди з перемінними зображеннями. Саме Архипенко вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних форм, вводячи у композиції скло, дерево, метал, целулоїд. Пластика, рух, проявлена конструкція і конструктивність, ліричність — основні якості його творів, які були високо оцінені сучасниками. 

Пам'ятна монета номіналом 2 гривні, присвячена живописцю і  скульптору Олександру Архипенку, видана в 2017 році: 

На думку британського художника і скульптора Генрі Спенсера Мура (1898—1986 рр.), «...блок каменю може мати наскрізний отвір і нічого не втрачати при цьому, якщо розмір, форма і напрям отвору продумані ... отвір пов’язує одну сторону з іншою, відразу ж роблячи форму більш тривимірною». 

Роботи Г.Мура зберігаються в найбільших музеях світу, а монументальні скульптури прикрашають площі перед головними суспільними спорудами Європи — будівлями Парламенту в Лондоні і ЮНЕСКО в Парижі. 

Сюрреалізм породив на початку 1930-х років важливу течію — так звану «мобільну скульптуру» американського скульптора Олександра Колдера (1898—1976 рр.). Його твори являють собою витончено врівноважені конструкції з дроту, шарнірно скріплені одна з одною і підвішені таким чином, що вони починають ворушитися від найменшого руху повітря. 

Американський художник, скульптор і архітектор, теоретик мистецтва, один із лідерів світового художнього авангарду Наум Габо (1890—1977 рр.) належав до конструктивізму. Він став одним із піонерів кінетичного мистецтва. 

Своїми скульптурами Габо прагнув створити зовсім нову реальність. Майстер стверджував, що будує образ скульптури з нічого, що образ народжується зсередини і простір є також важливою його частиною. Н. Габо вважав, що твір могла б створити природа, але не створила. Природа робить це через скульптора. За свою творчість Наум Габо був удостоєний почесного звання лицаря її Величності королеви Великобританії, члена Королівської академії мистецтв Швеції і Американської академії мистецтва і літератури. 

Дізнатися про незвичайне явище в мистецтві XX ст., такому як модернізм і постмодернізм, через таку коротку інформацію, яку викладено в підручнику чи розповідаю тобі зараз в темі уроку, неможливо. Різноманітність напрямів у цих стилях величезна. Вона була і на початку XX ст., і продовжує поповнюватися сьогодні. Людина — особистість та індивідуальність, творець. І поки вона буде мислити, різноманітність в мистецтві буде жити. 

1) Створіть копію скульптури А. Джакометті «Людина, яка крокує», використовуючи нетрадиційні матеріали (дріт, фольга тощо). 

2) Оберіть скульптуру (або декілька скульптур) з будь-якої епохи, які вам подобаються, і створіть меми. Приклад мемів наших учнів (минулі роки).

Дякую за співпрацю. До зустрічі!