6 клас. Урок 30.

Театральні зустрічі

В опереті поєдналися лірика й буфонада, гостра сатира й побутовий міський фольклор. Новий жанр наповнив театральні зали звучанням мелодій побутових танців - граційного вальсу, веселої польки, стрімкого галопу і запального канкану, який прийшов із кабаре. 

Пригадаймо: В українській культурі жанр оперети почав формуватися у творчості Гулака-Артемовського, Миколи Лисенка, авторів музичних комедій. 

Завдання будь-якої увертюри – створити настрій, налаштувати глядачів до сприйняття опери, оперети чи балету, підготувати до того, що відбуватиметься на сцені. Ту ж саму роль виконує й увертюра до кінофільмів. Спробуйте пригадати хоч одну стрічку, під час титрів якої не звучить музика. Навряд чи це вдасться, адже увертюра відіграє в кіно значну роль. Глядач, ще не побачивши першого кадру, за характером музики може здогадатися, який за жанром фільм (комедія, драма, тощо). 

Увертюра як жанр зародилася на рубежі XVI—XVII ст. в Італії, хоча сам термін утвердився в другій половині XVII ст. у Франції, звідки пізніше й поширився. Першою увертюрою вважають токату з опери «Орфей» К. Монтеверді (1607 р.). Пізніше вступи до опер, що складалися з трьох частин (швидка — повільна — швидка), закріпилися під назвою sinfonia у творчості А. Страделли, Д. Скарлатті та ін. Паралельно у Франції розвивався класичний тип тричастинної увертюри (повільний вступ, швидка друга частина й повільна третя). Цей тип увертюри використовували й німецькі композитори першої половини XVIII ст. (Й. С. Бах, Ґ. Гендель та ін.). 

Вирішальний перелом у розвитку увертюри настав у другій половині XVIII ст. завдяки реформаторській діяльності К. Ґлюка: увертюра перетворилася на одночастинний твір, написаний у сонатній формі й тематично пов’язаний з оперою. Такий тип програмної увертюри закріпив Л. ван Бетховен (музика до драм «Коріолан», «Еґмонт», «Леонора»). У XIX ст. виникає особливий жанровий різновид — концертна програмна увертюра (Г. Берліоз, Ф. Мендельсон-Бартольді та ін.). Значно рідше, та все ж з’являються окремі яскраві приклади сонатної увертюри в музичному театрі («Сила долі» Дж. Верді). Із другої половини XIX ст. на концертній естраді увертюра дедалі частіше поступається симфонічній поемі, симфонічній картині або симфонічній фантазії.

У 1939 р. британський композитор Бенджамін  Бріттен провів кілька тижнів у Канаді. Під час перебування там його зацікавила колекція франко-канадських народних мелодій, на яку він натрапив. Ці мелодії стали основою увертюри «Канадський карнавал». У Торонто (Канада) є цікавий театр «Зимовий сад» (Winter Garden), у якому листяні рослини каскадом опускаються донизу, утворюючи своєрідну завісу флори, а стіни прикрашають фрески. У цьому театрі глядачі стають учасниками захоплюючої пригоди в саду. 

Виконуємо пісню «Вір у дива» (слова і музика Наталії Май). Спробуйте придумати підголоски до мелодії та в приспіві виконайте вокальну імпровізацію на звук «а-а-а». Я впевнена, у вас вийде неймовірне творче виконання пісні.