9 клас. Урок 33.

Мистецтво в діалозі культур

(продовження)

Вітаю на уроці мистецтва, друзі. Продовжуємо тему попереднього уроку, досліджуючи тісний діалог мистецтв. Пригадайте імена митців, що залишили спадок у результаті зустрічі різних культур. 

На Землі існує багато націй, є численні релігії та вірування, найрізноманітніші етнічні традиції. Людство говорить шістьма тисячами мов. В Україні проживають представники багатьох національностей. 

Інтегративну роль у полікультурному суспільстві відіграє мистецтво. Воно є посередником між різними культурами. Показовою щодо полікультурності є притча про Вавилонську вежу. 

За біблійною легендою, після Всесвітнього потопу був один народ, який говорив однією мовою. Одного разу люди задумали будувати високу вежу аж до неба. Проте Бог обурився зухвалістю людей і змусив будівельників говорити різними мовами. Вони, не розуміючи один одного, вже не могли продовжувати зведення вежі. Вона залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися всі мови, назвали Вавилоном. 

Сюжет про Вавилонську вежу був поширений у християнській іконографії в численних мініатюрах, рукописних і друкованих виданнях Біблії, у мозаїках і фресках соборів і церков, у живописних картинах. 

У чому смисл цієї легенди? Аби не виникало у людей самообожнювання, Господь порушив одномовність (тобто одну культуру). Проте після цього перед людьми відкрилася інша перспектива. Ставши на тяжкий шлях роз’єднання, люди спочатку мали зрозуміти і полюбити своє. А як тільки вони самовизначилися, то стали немов дзеркалом, в якому можна побачити інше і переосмислити себе. 

Головний урок цієї біблійної історії — 

створення єдності в різноманітті. 

Ця ідея полікультурності стала ключовою 

в діяльності ЮНЕСКО. 

Значний спадок для різних культур залишили митці-українці, яким довелося жити за межами Батьківщини з тих чи тих причин. Багато з них розвивали різні види американського, європейського мистецтва, не забуваючи про своє коріння, етнонаціональні традиції. Деяких з них надихала на творчість мальовнича українська природа. 

Світової слави здобув уродженець Тернопільщини, 

випускник Львівського інституту прикладного мистецтва, український живописець Іван Марчук. 

Тривалий час він мешкав в Австралії, Канаді й США. Доробок митця налічує близько 5000 картин, які він систематизував у цикли: «Голос моєї душі», «Пейзаж », «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Портрет», «Нові експресії», «Натюрморт», «Біла планета», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у Безмежність». «Шевченкіана» митця, за яку він був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка, складається із 42 творів. 

Діапазон напрямів творів живописця дуже широкий: від примітивізму і реалізму до абстракціонізму, експресіонізму, сюрреалізму. Він засновник нових стилів у мистецтві, зокрема авторського творчого методу «пльонтанізму» (від діалектного слова «пльонтати», тобто плести). Зображення ніби створені з чудернацьких ниткових візерунків. Завдяки цій техніці малярства художник досягає неймовірного світіння й відтінків кольору. Іван Марчук 2007 р. потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph. Нині живе та працює в Києві. 

Видатний художник-реаліст Ілля Рєпін (1844-1930) народився в містечку Чугуїв на Харківщині, залишив значну творчу спадщину. 

Мешкаючи за межами батьківщини, він завжди любив рідну Україну, присвятив їй чимало творів, починаючи з юнацької акварелі «Бандурист» і завершуючи останньою роботою «Гопак».

Рєпін. Українка.

Рєпін.Портрет українки

Рєпін. Гопак.

Окрім знаменитого шедевра «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», його пензлю також належать пейзаж «Українська хата», жанрова картина «Вечорниці», «Портрет українки», портрет Т. Шевченка. І. Рєпін брав участь в оформленні музею Тараса Шевченка в Каневі, шанував поезію великого Кобзаря.

Рєпін. Українська хата.

Рєпін. Вечорниці

Дружні стосунки склалися в нього з етнографом, знавцем історії козацтва Дмитром Яворницьким, що допомагав митцю в опануванні запорізької тематики. Як професор Петербурзької Академії мистецтв митець підтримував рисувальні школи в Києві, Харкові, Одесі. У живописця навчалися українські художники М. Пимоненко, О. Мурашко, Ф. Красицький. На батьківщині митця в Чугуєві відкрито меморіальний музей, у Києві — встановлено пам’ятник. 

Чимало українців виявили свої таланти в країнах Європи. Федір Якименко (Акименко)(1876-1945) — композитор, піаніст і диригент, педагог. 

Він викладав у Інституті шляхетних дівчат і музичному училищі міста Харків, пізніше став професором Петербурзької консерваторії. З 1923 року жив у Франції. 

У своїй музиці використовував український мелос («Шість українських поем», «Три п’єси на українські теми»). Якименко ввійшов в історію музичної культури не тільки як український композитор, а і як французький імпресіоніст. Імпресіоністичні пошуки митця розпочалися ще за часів перебування на Батьківщині, коли він створював романтичні інструментальні твори на астрально-космогонічну тематику: симфонічну фантазію «Любування в зорях», «Уранію» для струнних, симфонічну поему-ноктюрн «Ангел». 

Світове виконавське мистецтво збагатила своїми творчими здобутками славетна українська співачка з Галичини Соломія Крушельницька (1872-1952), що мала чарівний голос — лірико-драматичне сопрано. 

Після закінчення Львівської консерваторії і стажування в Італії вона опанувала школу бельканто і виступала на багатьох музично-театральних сценах світу (міланській Ла Скала, паризькій Гранд-опера, лондонській Ковент-Гарден). Соломія з успіхом виконувала провідні оперні партії: Галька, Аїда, Соломея, Електра, Чіо-Чіо-Сан тощо. 

Також знайомила зарубіжну публіку з українськими народними піснями. Творчі і дружні стосунки пов’язували співачку з диригентом А.Тосканіні і композитором Дж.Пуччіні. Опера останнього «Мадам Баттерфляй» вперше отримала широке визнання публіки саме завдяки блискучому виконанню С. Крушельницькою партії головної героїні Чіо-Чіо-Сан. 

Серед багатьох імен, що мають значні досягнення в культурі і мистецтві, е ім'я видатного танцівника, хореографа, теоретика балету Сергія (Сержа) Лифаря (1905-1986). 

У Києві він народився і здобув початкову хореографічну освіту у студії відомого педагога Броніслави Ніжинської. Після стажування в Італії С. Лифар стає лідером балетної трупи антрепренера С. Дягілєва у Парижі. Завдяки природному таланту і професійній майстерності танцівник виконував провідні ролі майже в усіх найвідоміших балетах цієї трупи. Важливою сторінкою біографії С. Лифаря стала його діяльність постановника: тривалий час митець був головним хореографом Гранд-опера в Парижі. 

Європейський принцип «єдності в розмаїтті» активно стверджується в різних сферах, зокрема культурно-просвітницькій і мистецькій. Адже розвиток людства неможливий без зміцнення культурних зв’язків. 

Унікальна пам’ятка об’єднаної Європи — парк «Міні-Європа» у Брюсселі (площею 2,5 га). На території парку зібрані макети 350 найвидатніших архітектурних споруд з 80 країн Європи в масштабі 1:25. Під час прогулянки парком відвідувачі мають можливість ознайомитися з Ейфелевою вежею в Парижі, античним Афінським Акрополем, міською ратушею в Брюсселі, британськими знаменитостями — Тауером і Біг-Беном, німецькими Бранденбурзькими воротами, Вільнюським університетом, Копенгагенською біржею тощо. 

Представлена і Ліванська вежа з Італії, а також дивовижна Венеція з величезною площею Святого Марка й унікальним Палацом Дожів. У парку є багато ратуш, соборів і церков, кварталів зі старовинними будиночками. З-поміж них ростуть карликові дерева, дзюркотять фонтани, від вітру крутяться вітряки, течуть річки, по яких пливуть кораблі, навіть вибухає знаменитий Везувій. 

Попри це, виставлені мініатюрні машинки, літаки, потяги. Усі проекти достатньо точно виконані висококласними майстрами і сприймаються дуже реалістично. Про складність макетів може свідчити, наприклад, площа Кориди, на трибунах якої неперевершені іспанські майстри розмістили понад 6000 мініатюрних фігурок глядачів!  

Таким чином, вивчення художніх цінностей різних народів у процесі діалогу мистецтв, розуміння відмінностей та спільних рис сприяють активізації культурних контактів між країнами та людьми. Водночас толерантне, шанобливе ставлення до традицій інших народів, зокрема й за допомогою творів мистецтва, допомагає нам чіткіше усвідомлювати та відчувати свою причетність до певної нації. 

Дякую за співпрацю. До зустрічі!