8 клас. Урок 21.

Рококо

Вітаю на уроці мистецтва! Продовжуємо нашу мандрівку в минуле. Сьогодні ми познайомимось із наступним після бароко стилем європейського мистецтва - витонченим та ніжним рококо. 

У XVIII ст. у Франції сформувався новий художній стиль — рококо. Його виникнення зумовила трансформація бароко, що втрачало на той час деякі характерні риси, а також поширення серед творчої інтелігенції та аристократії віянь скептицизму й вільнодумства. Рококо, на відміну від бароко, тяжіло до мініатюрних, невибагливих форм, уникало контрастів, прагнучи гармонійної колористики та елегійної тональності. Мистецтво цього стилю відзначається легкими, ніжними та витонченими формами. 

У добу рококо високого розвитку досягли декоративні ремесла, зокрема ткацтво, ювелірство, кераміка, різьба по дереву, художня обробка металу. Особливої популярності серед знаті набула косметика — білила, пудра, рум’яна, чорна фарба (сурма) для брів, мушки, які у великій кількості використовували як жінки, так і чоловіки. У живописі рококо переважали зображення свят і театральних вистав, закоханих пар, міфологічних персонажів, штучних та природних пейзажів, сцен дозвілля шляхетних дам і кавалерів. 

Не втратив своїх позицій і портретний жанр. На картинах того часу люди підкреслено усміхнені, люб’язні, витончені, але досить часто це була маска, що приховувала справжні почуття та емоції. 

Стиль рококо не вніс в архітектуру нових конструктивних елементів, зате використовував старі, не обмежуючи себе жодними традиціями в прагненні досягти декоративної ефектності. Більшість будівель того часу — це резиденції аристократії: багаті міські особняки і заміські палаци з міцними мурами. Кімнати часто мали криволінійні обриси і являли собою вишукані асиметричні композиції. 

У центрі зазвичай розміщувався не парадний зал, а невеликий ошатний салон. Стелі були порівняно низькі, натомість вікна достатньо високі й широкі. В оформленні фасадів та інтер’єрів переважали пастельні кольори: блакитний, зеленуватий, рожевий, перламутровий. Важливим елементом декору був граційний орнаментальний ритм. На території маєтків стало модним споруджувати китайські будиночки, затишні павільйони, гроти й альтанки. 

Характерним зразком архітектури рококо є королівська резиденція Сан-Сусі, побудована архітектором Г.В. фон Кнобельсдорфом у Потсдамі (Німеччина) для короля Фрідріха II. 

Це витягнута одноповерхова споруда з вишуканою балюстрадою по карнизу. У центрі будівлі — овальний зал, критий куполом. Напівкруглий парадний двір оточений колонадою. Величезні вікна-двері паркового фасаду і сходи-тераси, які плавно збігають у парк, створюють відчуття єдності природи і палацових інтер’єрів. Усі елементи — скульптура, декоративний живопис, меблі, дзеркала — утворюють цілісний, ретельно продуманий ансамбль. Своєю вишуканою простотою резиденція мала створювати відчуття гармонії, налаштовувати на особливе світосприйняття — радість і безтурботність. 

Китайський чайний будинок, який знаходиться у парку Сан-Сусі, являє собою мальовничу альтанку в оточенні дивовижних рослин. До центрального круглого залу споруди прилягають три кабінети у формі листка конюшини, а між ними розташовані відкриті веранди з колонами у вигляді стовбурів пальми. Біля стін кабінетів і на верандах розміщені позолочені фігури та скульптурні групи завбільшки з людський зріст, авторами яких є скульптори П. Бенкерт та Й.Г. Хеймюллер. Всередині будиночка виставлена цінна королівська колекція китайської та японської порцеляни. Споруда є наочним прикладом загального захоплення китайською модою і чайною культурою, яка поширювалася тоді Європою і досягла своєї вершини у XVIII столітті. 

• Перегляньте фільм «Архітектура рококо» та розкажіть про свої враження від споруд цього стилю. 

Від початку XVIII ст. пластичне мистецтво значною мірою розвивалося відповідно до принципів оздоблення інтер’єру, а тому часто втрачало монументальність, набуваючи більш камерного і декоративного характеру. Скульптори періоду рококо м’яко моделювали форми, використовуючи всі можливості передачі найтонших переходів світлотіні, і надавали своїм роботам витонченої грації, динамічності й легкості. Із середини XVIII століття з’явилося тяжіння до простоти, строгості та лаконізму. Значного поширення в той час набули портретні бюсти і маленькі скульптурні групи або статуї купальниць, німф, амурів. 

Портрет митця:  Етьє́н Морі́с Фальконе́ 

Талановитого скульптора, що добре порався з теракотою та мармуром, угледіла маркіза де Помпадур. Фактична володарка влади у Франції та відома меценатка, Помпадур залучила скульптора до праці в Севрській порцеляновій мануфактурі. У Франції скульптори отримують усе менше замов на скульптури для садів бароко, що поступаються місцем пейзажним паркам. Фальконе, що навчався на мармурах садів бароко, у творах з бісквіту (різновиду порцеляни) дав в Севрі волю своєму декораторському хисту. Легкі й грайливі фігурки стали найкращим надбанням стилю рококо середини 18 століття. Життя та творчість Фальконе припала на пору досить швидкої зміни декількох мистецьки стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму. Митець широкого мистецького діапазону, Фальконе вдало працював в кожному з них, про що свідчать скульптурні групи «Смерть Мілона Кротонського», релігійні скульптури в церкві Св. Роха, алегоричні статуї «Музика» та «Зима», дрібна пластика в стилі рококо. 

• Розгляньте ілюстрації нижче, на яких зображені скульптури стилю рококо, та дайте відповіді на запитання: 

Декоративне мистецтво рококо належить до вищих досягнень мистецтва XVIII ст. за вишуканістю, красою асиметричних композицій, духом інтимності та комфорту. 

Інтер'єр рококо

В інтер’єрах стилю рококо все підпорядковано прагненню створити враження легкості, святковості. Салони, кабінети, будуари прикрашали настінним живописом, позолотою, гравюрами, гобеленами, великими дзеркалами в розкішних рамах. Характерною рисою декору приміщень був рельєфний орнамент у вигляді стилізованої асиметричної мушлі, який використовували повсюдно — в обрамленні вікон, дверей, стін, карнизів тощо. 

Стіни часто драпірували дорогими тканинами. Із тих самих тканин шили портьєри, виготовляли м’які частини для меблів. Меблі стилю рококо — витончені, невеликі за розмірами, із заокругленими кутами, вигнутими ніжками, спинками і підлокітниками, прикрашені різьбленням і бронзовими накладками у вигляді гірлянд квітів, рослин. 

Посуд і дрібна пластика

У XVIII ст. вишуканий порцеляновий посуд використовували не тільки для сервірування столу, але й для декору інтер’єру. Окрім традиційних наборів столового посуду, з високоякісного фарфору виготовляли вази, келихи, фужери, а також статуетки і сюжетні мініатюри. На порцелянових виробах зображували картини побуту, сцени полювання, сільські пейзажі. 

Перша в Європі фарфорова мануфактура була заснована 1710 року в Майсені невдовзі після відкриття секрету виготовлення твердого фарфору. Для світської Європи майсенська порцеляна відразу стала предметом культу і не втрачає своєї цінності до сьогодні. Як і триста років тому, майсенський фарфор виготовляють вручну за давнім рецептом. 

• Розгляньте зразки порцелянових виробів XVIII ст. на фото нижче.

• Створіть мініатюрні предмети посуду або скульптуру дрібної пластики в стилі рококо. Техніка виконання — пластилін. 

• Влаштуйте конкурс на кращу роботу. 

Мода рококо

Протягом XVIII ст. характерними рисами жіночого аристократичного одягу були чуттєвість і вишуканість. Жінка в костюмі рококо була схожа на витончену порцелянову статуетку. Модний силует жіночого плаття нагадував перевернутий бокал: затягнений корсет із широкою спідницею знизу. Одяг яскравих і світлих тонів був дуже жіночним і підкреслював ніжність тендітних плечей, тонку талію та округлість стегон. Жінки носили нижню сорочку, корсет і каркас для спідниці, обручі для якого виготовляли з металевих або вербових прутів, китового вуса чи туго сплетеного кінського волосу. 

Основними предметами чоловічого одягу були камзол з пишними фалдами, жилет, білосніжна сорочка з мереживним жабо, шийна хустка, вузькі штани до колін та білі панчохи. Чоловічий костюм рококо виглядав дуже жіночним. Вбрання аристократії виготовляли з оксамиту, дорогого важкого шовку, парчі, найтоншого полотна і мережив; одяг блищав золотом і коштовностями (навіть замість ґудзиків могло бути дорогоцінне каміння).