8 клас. Урок 12.

Вітчизняні пам'ятки мистецтва Середньовіччя

Вітаю на уроці мистецтва, мої юні друзі. Сьогодні ми помандруємо стежками рідного краю, дослідимо, які ж мистецькі стилі розвивалися на його території. 

З IX ст. Київська Русь почала активно контактувати з Візантією знаменитим шляхом «з варягів у греки». Поїздка київської княгині Ольги до імператора Костянтина Багрянородного в середині X ст. мала велике значення для подальшого розвитку торговельно-політичних відносин між обома державами та поширення християнства на Русі. 

З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги й предмети християнського культу, було запозичено церковний спів. Давньоруські князі запрошували до Києва візантійських архітекторів і художників для спорудження храмів та монастирів. Українське богослов’я, іконопис, церковна архітектура та література тривалий час дотримувалися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчутні у творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди. 

Невдовзі після прийняття християнства в Київській Русі почали зводити будівлі у візантійському стилі. Найкращим зразком такої споруди є Софійський собор у Києві, що зберігся до нашого часу (втім, зазнав суттєвої перебудови в епоху бароко). Візантійський стиль почав активно реформуватися під впливом автентичних уявлень наших предків про будівництво й орнаментування. Внаслідок такого реформування з’явилися витягнуті вгору куполи київських церков, специфічна колірна гама розписів, фресок і мозаїк. 

П'ятницька церква в Чернігові — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Її було споруджено в кінці XII — на початку XIII ст. на чернігівському посаді біля торгу і названо на честь святої Параскеви-П'ятниці — покровительки торгівлі, сільського господарства, сім'ї. 

Покровська церква у Сутківцях — унікальний витвір мистецтва,  мурована сакральна споруда оборонного типу, збудована на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці. Розташована у селі Сутківцях Ярмолинецького району Хмельницької області; репрезентує одночасно фортецю і храм. 

Автентична українська архітектура почала формуватися у IX—X ст. Спочатку всі споруди — укріплення, палаци, церкви — будували з дерева. Основною структурою будівель спрадавна був зруб, зведений з горизонтально покладених колод. Поширений тип великих храмів XI—XIII ст. — це тринавні церкви з трьома напівкруглими чи гранчастими апсидами (заокругленням з боку вівтаря), з двома або трьома парами стовпів. Характерною рисою багатьох церков були опасання, тобто криті галереї, що оточували будівлю з трьох боків (окрім східного) і збереглися пізніше в українському дерев’яному зодчестві. 

Спа́со-Преображе́нський собо́р, або Спа́ський собо́р у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятка давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу. 

Це́рква Свято́го Пантелеймо́на в Галичі — церква романського стилю в Україні, в селі Шевченкове, Івано-Франківської області. Єдиний і найстаріший із храмів Галицько-Волинського князівства, що зберігся до сьогодні. Пам'ятка архітектури національного значення. 

Розгляньте зображені українські храми і порівняйте їх із шедеврами романського зодчества західноєвропейських країн. Визначте спільні та відмінні риси. 

Після монголо-татарської навали будівництво на території України почали підпорядковувати завданням оборони. У XII—XV ст. споруджували переважно фортеці з вежами, укріплені монастирі, замки — у Кам’янці-Подільському, Львові, Луцьку, Кременці, Білгороді-Дністровському. Стіни цих будівель високі та неприступні, однак на деяких з них можна побачити викладений з червоної цегли орнамент у вигляді української плахти або вишиванки. Найкращим прикладом такої споруди є Хотинська фортеця у Чернівецькій області. 

Українське готичне зодчество представлене кам’яними замками, фортецями, храмами та дерев’яними церквами. Споруди містять зразки фрескового живопису та іконопису в готичному стилі. Готична архітектура з’явилася на західноукраїнських землях унаслідок входження їхньої частини до складу Польщі й пов’язаного з цим поширення в регіоні католицької церковно-адміністративної структури. На західних теренах, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, бурхливо розвивалися ремесла й торгівля. В українські міста прибувало багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво (зокрема в архітектуру) нові стильові форми. 

Найвагомішу роль на початковому етапі поширення готичного стилю в церковній архітектурі відіграв Львів. Рання львівська архітектура епохи готики складає досить цілісну групу пам’яток, у якій домінують збережений до наших днів Латинський катедральний собор та втрачені у XVIII—XIX ст. костели монастирів домініканців і францисканців. Усі вони були закладені за єдиним планом (вузька витягнута вівтарна частина та вкорочена прямокутна нава) і демонстрували характерні приклади так званої цегляної готики, однією з прикметних рис якої виступала майже цілковита відсутність монументальної скульптурної декорації. 

Архікатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії (Латинський катедральний собор) — один з найдавніших готичних храмів України, пам’ятка сакральної архітектури XIV—XVIII ст. Собор є прикладом базиліки з трьома навами, розділеними стовпами, та вівтарною частиною і двома вежами на фасаді. Біля бічних нав розташований вінець каплиць, а до вівтарної частини примикають лише дві симетричні каплиці. У подальших століттях собор зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планово-просторова структура залишилась первісною і має характерні ознаки ранньої церковної готики. 

Рогатинська церква Різдва Богородиці — один із перших прикладів використання європейського готичного досвіду в українській мурованій церковній архітектурі. Пізніше до західного фасаду було прибудовано бароковий портал на двох круглих колонах та кам’яні сходи. Численні перебудови храму визначили його сучасний зовнішній вигляд, у якому творчо переплелися елементи готичної та барокової архітектури. 

Окремим регіоном розвитку культової архітектури західноєвропейського зразка на українських землях перед серединою XV ст. було Закарпаття. Тут збереглося чимало мурованих костелів — однонавних, простих у плані — нерідко в селах, які репрезентують провінційну готичну будівельну традицію. До найхарактерніших належать культові споруди у Береговому, Виноградові, Струмківці, Хусті. 

В епоху Середньовіччя на західноукраїнських землях поширювалася також дерев’яна костельна архітектура, проте вона була втрачена. До нашого часу збереглися лише церкви, споруджені пізніше, але з дотриманням готичних принципів зодчества. Розгляньте зображення готичних дерев’яних церков на Закарпатті. Виділіть їхні спільні риси, які є ознаками готичного стилю. 

Підсумовуємо вивчене

Дякую за співпрацю. До зустрічі!