8 клас. Урок 5.

Візантійський стиль

Вітаю на уроці мистецтва, друзі. Сьогодні, як у пісні нинішнього класика Сергія Жадана, ми помандруємо у середні віки. Нас чекає знайомство з цікавим і величним стилем мистецтва, який мав значний вплив на подальший розвиток багатьох держав, в тому числі і Київської Русі. Отже, ця імперія - це ...

Візантія — держава, що виникла у східній частині Римської імперії в результаті її розпаду на рубежі двох епох: загибелі античної рабовласницької цивілізації та зародження середньовічного феодального суспільства. Столицею новоутвореної держави став Константинополь (нині — Стамбул), заснований імператором Костянтином І у 324—330 pp. на місці давно зруйнованого античного міста Візантій. 

Візантійська, або Східна Римська імперія проіснувала десять століть і була економічним, політичним, духовним та культурним центром Середземномор’я. Мистецтво цієї держави, успадкувавши традиції великої античної культури, розвивалося під тиском деспотичної влади імператора та впливом аскетичних ідеалів християнської релігії. Пізніше, коли централізована імператорська влада дещо послабилась, у ньому яскравіше проступили культурні традиції південних слов’ян, народів Малої Азії, Грузії, Вірменії та ін. 

Особливості суспільного та культурного життя Візантії зумовили формування нового мистецького стилю — візантійського та розквіт таких видів мистецтва, як архітектура (зокрема, будівництво храмів), монументальний та станковий живопис (фрески, мозаїки, іконопис), книжкова мініатюра, декоративно-прикладне мистецтво (ткацтво, килимарство, ювелірство, різьблення), музичне мистецтво (церковні піснеспіви). Візантійський стиль поширився далеко за межі імперії та отримав подальший розвиток у мистецтві Стародавньої Русі, народів Балканського півострова, Італії та Кавказу. 

Стиль візантійської архітектури

Візантія зробила значний внесок у розвиток середньовічної архітектури. Так, візантійські зодчі створили нові принципи забудови міст: у центрі розташовувалась головна площа з собором, а від неї, довільно перетинаючись, розходились вулиці. За порівняно короткий проміжок часу в одній лише столиці було споруджено тридцять церков, які сяяли золотом, сріблом і різнокольоровими мармурами. 

У Візантійській імперії склалися три типи християнських культових споруд: базилікальний, центричний і хрестово-купольний. 

Базиліка, як ви вже знаєте, — це прямокутна в плані споруда, розділена всередині рядом колон або стовпів на 3—5 частин — нав. Середня нава, найвища, освітлювалася через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчувалась напівкруглою прибудовою — апсидою. Перед входом до храму будували поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Бічні нави віддавали під крамнички торговцям. Вхід у велику базиліку мав двір, оточений колонадою. Прикладом середньовічної базиліки є руїни храму Святого Іоанна Хрестителя Студійського монастиря, що збереглися до наших днів. 

Центрична церква — компактна, симетрична споруда; в плані могла бути кругла, квадратна, гранчаста, хрещата. Християни зводили такі будівлі на місцях загибелі або поховань святих (каплички), а також як хрещальні для нових членів общини — до їх уведення в храм. Центричні споруди, незважаючи на консервативність конструкції та проблеми, що неодмінно виникали в процесі їх розбудови, набули значного поширення на просторах Візантійської імперії. 

Із VI ст. серед культових споруд Візантії почали переважати купольні храми. Зовнішньо візантійська архітектура цього періоду справляла враження важкої, суворої маси: мури з кам’яних брил та вузької червоної цегли. Вдале поєднання базиліки та купольного центричного храму вперше було реалізовано в церкві Святої Ірини в Константинополі. Першим п’ятикупольним храмом Візантії вважають церкву Святих Апостолів у Константинополі, що посідала друге місце за значенням після Софійського собору. На жаль, вона була знищена турками-османами 1461 року і забудована мечеттю. 

церква Святої Ірини в Константинополі. інтер'єр.

церква Святої Ірини в Константинополі. 

Головний храм Візантії — Софійський собор у Константинополі — було закладено в 532 році й побудовано за рекордний на ті часи термін — усього п’ять років. Зведення собору стало справою життя імператора Юстиніана: по всій державі збирали найкращих майстрів, заготовляли якісні й дорогі будівельні матеріали, в тому числі мармур, золото, срібло, слонову кістку, коштовне каміння. На будівництві щодня працювало до 10 тис. осіб. 

Не менш важливими спорудами Візантії були імператорські палаци, що займали площу понад 600 тис. кв. м і складалися з житлових приміщень для імператора та членів його родини, приміщень для варти і казарм, численних залів для візитерів та аудієнцій, кухонь, надвірних церков і каплиць, внутрішніх двориків і садів. 

Розгляньте капітелі колон візантійських храмів  та порівняйте їх з античними. Назвіть спільні та відмінні ознаки. 

Стиль візантійської скульптури

Догмати східної церкви не схвалювали використання статуй для релігійних цілей, вважаючи це ідолопоклонством. І якщо до VIII ст. круглі скульптури ще подекуди зустрічались у візантійських храмах, то постановою Нікейського собору 787 року вони були рішуче заборонені. Тому скульптори демонстрували свою майстерність, виконуючи саркофаги, орнаментальні рельєфи, невеликі диптихи, палітурки для книг, посуд. Матеріалом для дрібних виробів слугувала слонова кістка, у різьбленні якої візантійські митці досягли висот досконалості. 

Одними з кращих збережених до сьогодні зразків різьблення по слоновій кістці є диптих Барберіні (перша пол. VI ст.), у якому поєднано теми тріумфу імператора Юстиніана та перемоги християнства, і триптих Арбавіля (кін. X ст.) із зображеннями Богородиці, Ісуса Христа, особливо шанованих святих та апостолів. Обидва твори зберігаються у Луврі. 

Декоративно-прикладне мистецтво

Усі жанри візантійського прикладного мистецтва (ткацтво, зброярство, кераміка, ювелірство та ін.) об’єднало єдине утверджене державою віровчення — християнство. У Візантії панував культ хреста — це був один з найголовніших символів самої імперії. Хрест зображували навіть на монетах та предметах ужитку — зокрема, на килимах і золототканих виробах. 

Художнє ткацтво: Візантійська імперія традиційно славилась виготовленням дорогих тканин: парчевих, шовкових, вовняних. Їх використовували для декоративного оздоблення палаців і храмів, з них шили одяг для духовенства і знаті. На художнє оформлення тканин суттєво вплинуло орнаментальне мистецтво Сходу, проте східні мотиви обов’язково поєднувались із християнськими символами. У колірній палітрі переважали яскраві насичені барви: пурпурова, зелена, фіолетова, червона. 

Художня обробка металів:  Поряд із різьбленням розквітло мистецтво художньої обробки металів, зокрема кування й литво. Візантійські майстри виготовляли ковані двері для храмів, напрестольні образи, футляри для престолів, чаші для причастя тощо. Прикладами візантійського стилю в цьому виді мистецтва є бронзові двері у соборах італійських міст Амальфі й Салерно. Значного поширення у Візантії набули художні твори з металу, оздоблені жолобчастою або перегородчастою емаллю. На поверхні металевого виробу за допомогою різця митець виконував контурний малюнок, а потім заливав заглиблення тонким шаром легкоплавного скла. Шедевром цього виду творчості є знаменитий «золотий вівтар», встановлений у венеціанському соборі Святого Марка. Мініатюри вівтаря (їх близько 250) виконані в техніці перегородчастої емалі візантійськими майстрами у X—XII ст. 

Вівтар собору Св. Марка. X–XII ст. Венеція 

Розгляньте ілюстрацію нижче.. Охарактеризуйте інтер’єр Софійського собору в Константинополі за поданими питаннями: 

1. Які деталі інтер’єру зображеного храму першими впадають у вічі? 

2. Який ефект створюють численні арки, склепіння й куполи? 

3. Зверніть увагу на форму, кількість і розміщення вікон. Поміркуйте, як це впливає на освітлення храму. 

4. Які враження викликає у вас інтер’єр собору? 

5. Якою музикою ви можете «озвучити» ці ілюстрації? 

Підсумовуємо вивчене. Запитання для самоконтролю:

Ігрова сторінка

Дякую за співпрацю. До побачення.