Менталітет народів залежав від ландшафту.

Найбільшим міграційним рухом було Велике переселення народів.

Причини зменшення кількості людей: «Чорна смерть» найбільша епідемія чуми 1347-1350 рр. Війни. Голодомори.

Все це призводило до міграцій та внутрішньої колонізації нових земель.

Соціальна структура суспільства «феодальна драбина»:

Феодали (власники землі): 

Король – власник усієї землі в державі, васал бога та папи, сеньйор всіх сеньйорів. 

Васалітет – великі феодали (сеньйори) наділяли землею більш дрібних (васалів «мала дитина»). «Васал мого васала - не мій васал». Це призводило до феодальної роздробленості.

Станове суспільство:

Духівництво («Біле» - священики та «чорне» - монахи»). Феодали надавали священикам титул (земельний наділ), великі феодали призначали абатів.

Рицарство займалися війнами, у мирний час турніри. Мали герби, кодекс честі. Пізніше перетворилися на дворян, які отримали землю у спадкове володіння.

Селянство залежні селяни кріпаки в натуральному господарстві. Поступово відпускали селян за грошову винагороду. Платили податки: ренту (частину доходів), чинш (плата за користування землею), повинність (примусові обов’язки на користь феодала чи держави). Існувала сільська громада.

Міські жителі (бюргери (нім.), буржуа (фр.), пополани (італ.) – ремісники, купці, сфера обслуговування).

Феодали: Монархи (королі), герцоги (очолювали області), графи (невеликі округи), маркграфи (прикордонні області). Їхні володіння були державами в державі, це призвело до феодальної роздробленості.

Феодальна роздробленість заважала розвитку господарства селян та городян, тому вони були прихильниками сильної монархії. Для протистояння феодалам король створював армію та чиновників, для цього збільшував податки. Щоб не визвати бунт селян король використовував підтримку станів: дворян, духівництва, купецтва, створював дорадчи органи(в Англії – парламент, у Франції – генеральні штати, в Іспанії – кортеси, в Німеччині – рейхстаг, у Польщі, Угорщині, Чехії – сейм, у Росії – дума), це станова монархія.

Законодавство Європи ґрунтувалося на римському праві та германськими законами – «правдами» (найбільша «Салічна правда» франків записана у 6 ст.), королі видавали капітуляції. У 12 ст. сердновічне законодавство було зведено у дві великі збірки – «Звід цивільного права» та «Звід церковного права». Церква також втручалася в судові справи. В складних справах використовували «Божий суд» та ордалії випробування окропом,вогнем, чи розжареним залізом.

Середньовічні міста.

Ратуша – місце де збиралася міська рада.

Міста були васалами феодалів на землях яких вони будувалися. 10-12 ст виникає комунальний рух за самоврядування. Городяни викупали привілеї та записували це до міських хартій.

Комуни обирали магістрат, мали свій суд, фінанси. Хто прожив у місті «рік і один день» ставав вільним. Деякі міста мали часткове самоврядування (право обирати магістрат) – Париж, Лондон та ін. в 13 ст. в Німеччині виникає магдебурзьке право (право обирати суд та адміністрацію), поширилося на всю Європу та Україну.

Ремісники об’єднувалися в цехи, для захисту своїх прав від сеньйорів та конкурентів з інших міст. Портачів (які не належали до цеху) виганяли з міста. Цехи мали статут, старшину цеху, який слідкував за кількістю виробленого, якістю, сировиною тощо. Це гальмувало виробництво.

Найвпливовішою частиною міста був – патріціат. Вони боролися с цехами за владу в містах.

Для успішної торгівлі також потрібні були об’єднання. В 13-14 ст. наймогутніше з них було Ганза – майже 80 міст Німеччини, Прибалтики.

У Європі переважала транзитна торгівля, в районі Середземного, Балтійського й Північного морів.

В середньовічній роздробленій Європі існувало багато перешкод для торгівлі: численні мита, відверті розбої, «що з воза впало, то пропало»; існування багатьох грошових одиниць, існувала професія міняйл, лихварів, пізніше виникли банківські контори перша в Ломбардії (походить ломбард).

Городяни поділялися на бюргерів (які мали садибу та могли обиратися та обирали) та небюргерів всі інші. Бюргери поділялися на патриціїв та цехових майстрів. Патриції прагнули бути схожими на рицарів. Найнижча верства це були жебраки.

Господарське життя

Сільське господарство. Винайдення хомута та збруї покращило продуктивність сільського господарства та торгівлі.

Ремісники тримали свою майстерність в таємниці. З 9 ст. винайдено ткацький верстат, в наступному столітті водяне колесо у виробництві сукна, паперу, збагачуванні руди, використовували вітряні млини, у 14-15 ст. з’явився годинник, також винайдено лінзи, папір, книгодрукування, вогнепальну зброю, компас.

Будинки будували анфіладою – суміжні приміщення, двері розташовані на одній лінії. Феодали будували замки, які ратували від нападників, селян та короля.

Шляхи були поганими, але виникають перші правило дорожнього руху.

Найбільша кількість винаходів стосувалося зброї. У7-8 ст. з’явилися довгий меч, кольчуга, удосконалено щит, кинджал, бойову сокиру. До появи вогнепальної зброї найстрашнішою зброєю були лук та арбалет. У 14-15 ст. винайшли вогнепальну зброю, рицарське знаряддя стало непотрібним.

Одяг відображував соціальний стан.  1100 р з’явився спирт.

ЛЮДИНА РАННЬОЇ НОВОЇ ДОБИ