Громадівський рух
Причини виникнення: криза малоросійщини та москвофільства. Українофільсьво (молодь). Реформи 60-70 рр – лібералізація, Олександр ІІ.
Громади – напівлегальні організації культурницького і суспільно-політичного спрямування молодої української інтелігенції. Мета: відродження національнохї свідомості, просвітницька діяльність.
Лист М. Костомарова до редакції російської революційної газети «Колокол», яка видавалася за кордоном: «У майбутньому Слов'янському союзі, у який ми віримо і якого сподіваємося, наша південна Русь повинна становити окрему державну цілість на всьому просторі, де народ говорить українською мовою зі збереженням єдності [з Росією], заснованої не на згубній, мертвій централізації, а на ясній свідомості рівноправності та своєї власної користі... Нехай же ні росіяни, ні поляки не вважають своїми землі, заселені нашим народом».
Перша громада – Петербург, колишні учасники Кирило-Мефодіївського товариства: П.Куліш, М.Костомаров, В.Білозерський, Т.Шевченко.
Журнал «Основа» 1861-1862, 22 місяці, захищав мову, літературу, право народу на освіту, популяризував історію.
«Мета нашого видання – всебічне й неупереджене вивчення Південноросійського краю, усвідомлення його потреб, критичний погляд на себе в минулому і сучасному, громадська користь. Загальнолюдська просвіта, в застосуванні до місцевих умов краю, буде керівною ідеєю редакції»
Автори Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, Марко Вовчек, М.Максимович, Л.Глібов, С.Руданський, П.Єфименко, Т.Рильський. М.Костомаров надрукував дослідження «Дві руські народності», обгрунтував окремішність української культури і світогляду. Звинувачування у сепаратизмі. Відхід від політичних вимог, культурницьке спрямування. П.Куліш мав власну друкарню Фінансова підтримка Василь Тарновський, Григорій Галаган. Видали серію книг «Сільська бібліотека» (40 книжечок), складності доставки в Україну. 1863 р. М.Костомаров звернувся до українських громад організувати видавництво в Україні, закликав меценатів. 1863 р. припинила існування.
Хлопомани – молодь з польських або українських сполонізованих родин, які визнавали основою українства народ. Питання національної належності визначається не етнічною культурою, а його особистим вибором. Носили національний одяг, говорили українською мовою, етнографічні експедиції, просвітницькі бесіди, вивчали світогляд народу.
Громади 1860-1875 рр: привід: смерть Шевченка.
1859 р. хлопомани при Київському університеті - Київська громада. В.Антонович (син польки та угорського революціонера). Члени: Тадей Рильський, Борис Познанський, мовознавчі Костянтин Михальчук, Павло Житецький, Павло Чубинський.Олександр Конинський, Іван Касьяненко, Михайло Драгоманов, 200 осіб). Українська подібні в Чернігові, Харкові, Полтаві, Вінниці, Катеринославі, Катеринодарі на Кубані, Одесі, а також у Москві.
- Організація недільних шкіл та бібліотек. Для ремісничої молоді, міщан, робітників. Понад 100. Викладали студенти. Підручники «Буквар павденноруський» Т.Шевченка та «Граматика» П.Куліша.
- Друковані видання: Леонід Глібов газета «Чернігівський листок» 1861-1863 рр з україномовною частиною.
- Популяризація літературу, читання «Кобзаря» та ін авторів, лекції.
- 1862 р. заява В.Антоновича та членів громади в часописі «Современная летопись» змістом діяльності оборона «українців молодого покоління» від наклепів, які поширювало «малорозвинене провінційне дворянство», не відкидали релігії, родинного затишку, приватної власності, не підбурює селян проти панів, не планує відокремлення України. (Відкидали політику).
Шовіністи – перевага однієї нації над іншою.
1833 р. Уваров, теорія офіційної народності: «Православ‘я, самодержавство, народність».
Теорія Погодіна: Київська Русь історія Росії.
Недільні школи українською мовою, історія не за офіційними підручниками. Критика шовіністичних газет: мова лише діалект, письменники сепаратизм. Польські шовіністи. Внаслідок цього 1861 р. заарештували Тадея та Йосипа Рильських за пропагування «ненависть до вищих станів». 1862 р. В.Антоновича й Т.Рильського викликали на допит. У Каневі заарештовано Познанського за ведення бесід з селянами про несправедливість реформи 1861 р.
Змушені припинити етнографічні пошуки по селах, роботи в місті. В Петербург доноси. Переслідування.
Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 р. Проти громад.
Приводом стало польське повстання. Російські шовіністи «негайне приборкання» українського національного руху, поки не почалося повстання. А також переклад Ф.Морачевським Євангелія, який Святіший Синод, шеф жандармерії та міністр внутрішніх справ і київський губернатор визначили що це становить «небезпеку для самої царської влади».
- заборона використання української мови в школах, підручниках, науково-популярних і релігійних книжках, «ніякого малоросійського языка не було, немає, і бути не може.
- дозволялося друкування тільки твори красного письменства, навчання українською, як прояв сепаратизму.
Арешти (П.Чубинський, О.Конинський), закриття громад і недільних шкіл.
Громадівський рух 70-90 х років нелегальний.
В.Антонович таємно відродив «Стару громаду», неполітична діяльність. П.Житецький, П.Чубинський, Ф.Вовк, М.Лисенко, М.Старицький, І.Нечуй –Левицький, М.Драгоманов, О.Русов, М.Зібер, С.Пололинський. Зв‘язки з громадами в Харкові, Одесі, Чернігові, Полтаві, Єлисаветграді, Петербурзі. працювали в земських та міських установах, активно обороняли потреби українства.
1882 р. почали видавати «Киевскую старину» ініціатори В. Антонович, О. Лазаревський, М. Петров, О. Кістяківський, О. Левицький, І. Каманін, П. Житецький та ін. Більшість із них належали до Київської Старої громади.
1871 р. був відкритий приватна колегія Г.Галагана, багато громадівців викладачі.
1873 р. в Київському університеті утворено на базі історико-філологічного факультету Історичне товариство Нестора Літописця.
1873 р. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства 1873-1876 рр. Голова Григорій Галаган, управитель Павло Чубинський, громадівці, залучали сільську та міську інтелігенцію, 200 дійсних членів і членів-кореспондентів.
Відділ зібрав і видав джерела і матеріали з історії,, географії, природознавства, статистики, економіки. 1875 і 1876 р. видані два томи «Записок» відділу. 1872 -1878 р. за редакцією П.Чубинського сім томів етнографічних, статистичних і археологічних матеріалів. 1874-1875 рр. 2 томну збірку українських історичних пісень. Працювали над історією української літератури та українсько-російського словника.
1874 р. в Києві ІІІ Археологічний з‘їзд, вітчизняні, російські та зарубіжні вчені.
Друкувалися українські літературні видання, брошури для народу.
Придбали російськомовну газету «Киевский телеграф» 1874-1875 рр., висловлювали свою громадянську позицію. 1875 р. київська громада опублікувала програму: звертати увагу на потреби народу й неупереджено ставитися до відносин між суспільними верствами та націями. Друкували статті М.Драгоманова, Вовка, Подолинського, та ін.
Поширенні громадівського руху викликало опір шовіністів навколо газети «Киевлянин» де «Киевский телеграф» звинувачували у сепаратизмі, просвітницькі книжки шкідливі для народу, доноси – 1874 р. «що громадівці прагнуть незалежної Української республіки з гетьманом на чолі». 1875 р. Олександр ІІ спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з українофільством». Висновки література на «простонародномі малороссийском наречии» призведе до відокремлення України від Росії. Рішення закрити Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, «Киевский телеграф», переслідування окремих діячів.
Емський указ 18 травня 1876 р.
Заборона друкувати і видавати твори та переклади українською мовою, театральні вистави, тексти для нот, крім історичних пам‘яток із збереженням правопису оригіналу, а також ввезення їх із-за кордону;
Літературні твори друковані російською та з дозволу цензури.
Заборона ставити українські п‘єси, літературні читання, співати українські пісні, вилучення українських книжок із шкільних бібліотек.
Заборона Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, та «Киевский телеграф».
Українські п‘єси йшли після російських, кожна вистава окремого дозволу, дозволяли лише низькопробні п‘єси (мета показати неспроможність).
Драгоманову та Чубинському було заборонено жити в Україні.
На всіх вчителів збиралися характеристики, переводили в російські губернії, а на Україну російських.
Драгоманов у Женеві видавав часопис «Громада» (1878-1882 рр.), висунуто програму: демократизм (запровадження демократичних прав і свобод та відповідних інститутів, які б їх захищали), федералізм, культурництво, еволюційність (впровадження нового ладу шляхом поступових реформ), соціалізм (запровадження соціальної справедливості).
Драгоманов мав вплив на українців не лише в Росії, а й у Галичині. Його ідеї особливо припали до вподоби молоді Галичини. Згодом там було засновано першу українську соціалістичну партію (Русько-українська радикальна партія). Поширенню соціалістичних ідей та створенню гуртків у Галичині та Наддніпрянській Україні допомагали друзі Драгоманова – Микола Зібер і Сергій Подолинський.
Під впливом ідей Драгоманова в Наддніпрянській Україні поставали молоді громади, в яких гуртувалася переважно студентська молодь. Їх приваблювала ідея поєднання боротьби за національне і соціальне визволення.
Нові громади, 80-ті «мертві роки». вбивство Олександра ІІ народниками (1 березня 1881 р.) і контрреформи Олександра ІІІ. Криза культурницького руху.
Студентський рух «Молода Україна», 1898 р. перший нелегальний з‘їзд студентських громад, але не мали чіткої програми дій.
Радикальна течія в українофільстві, студенти Київського і Харківського університетів 1891 р на могилі Т.Шевченка в Каневі, присяглися бути вірними його ідеалам та створили таємне товариство «Братство тарасівців».
Засновники Іван Липа, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський.
Крім Харкова, гуртки тарасівців у Києві, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові. Учасники: молодь, студенти, дрібні службовці, інтелігенція.
1893 р у львівському часописі «Правда» надрукували програму:
- українці самобутній народ, мають право на незалежне існування;
- визволити націю з гніту;
- ідея незалежності відкладалася, визнання прав України у Росії;
- єдність українців;
- вирішення економічних питань,
- тарасівці розмовляти українською мовою, вимагати викладання її у школах,
1893 р. під час отримання забороненої літератури були заарештовані.
Поштовх до масового студентського руху.
1895 р. в Київському університеті таємну «Українську студентську громаду», 1897 р «Харківська студентська громада», в Полтаві священники «Полтавську громаду семінаристів», всього 20 громад.
1897 р. громади, втому числі і Москви і Петербургу створили Загальноукраїнську безпартійну організацію (ЗУБО), ініціатори ВАнтонович, О.Конинський. Заснували видавництво «Вік», створили велику книгарню, святкування Шевченківських свят, підтримувала діячів, яких переслідували, влаштовували вистави, концерти, лекції, поширювали українську літературу.
1898 р. таємний Всеукраїнський студентський з‘їзд громад. вживання української мови, боротися за конституційні права свободи слова, друку, зборів. 1899 р. Другій з‘їзд причина соціально-економічного положення народу російський абсолютизм.
1899 р. на основі студентської громади Д.Антоновича (син), М.Русова, Л.Мацієвича, Б.Каменського засновано Революційну українську партію (РУП).
І.Франко назвав студентський рух «Молода Україна», 1900-1903 видавали однойменний журнал.