Країни Східної Європи

Під час Другої світової війни Угорщина Румунія, Болгарія, Словаччина були в союзі з нацистами, інші Польща, Чехія, Югославія, Албанія були окуповані. У 1944-1945 р. країни Східної та Центральної Європи були захоплені Червоною Армією і потрапили в залежність. За словами У.Черчілля “опинилися за залізною завісою”

При підтримці СРСР комуністи зайняли головні пости в урядах, здобули сфальсифіковану перемогу на виборах (крім Угорщини). Решта партій носили “фасадний “ характер. Існувала легальна правоцентриська опозиція.

Комуністи проводили соціально-економічну політику:

-                     Ліквідація поміщицького землеволодіння та розподілено між сільськими пролетаризованими масами.

-                     Соціальні зрушення для робітників.

-                     Націоналізація промисловості, банків, транспорту, зв’язку.

Здобувши підтримку населення було ліквідовано інші партії. У 1947-1948 рр. комуністи зосередили всю повноту влади. В країнах “народної демократії” було встановлено “диктатуру пролетаріату” і розпочалося “будівництво соціалізму”

v Згадати Сталінську модель побудови соціалізму:

-                     індустріалізація;

-                     колективізація;

-                     культурна революція.

Економічна політика:

-                     тотальна націоналізація;

-                     планово-дерективна економіка, п’ятирічні плани;

-                     перевага індустрії, перекачка коштів з заробітної плати та соціальних програм;

-                     пер. пол. 50-х рр. диспропорція зростання індустрії, відставання сільського господарства та виробництва товарів вжитку;

-                     повільні темпи зростання життєвого рівня;

-                     колективізація, кооперативи низька продуктивність, незацікавленість, податкове знищення “куркулів”.

Духовне життя:

-                     ліквідація неписьменності, розширення закладів освіти;

-                     заідеологізована, основа ленінсько-сталінська доктрина.

Політичне становище:

-                     тоталітарна система;

-                     демократичне прикриття( вибори, існування слабких фа садових партій);

-                     сильний апарат політичної поліції;

-                     масовий політичний терор;

-                     опозиція – католицька церква, радіопередачі з Заходу.

В 1947 р. створено Інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій (Комінтформбюро). Мета: координація та обмін досвідом. Реально став органом контролю за партіями . Єдина країна, яка не піддалася тотальному контролю СРСР стала Югославія.

Політично об’єднувалися договорами про дружбу і співробітництво, двосторонні економічні зв’язки. У 1949 р. створено Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Зайнялася зовнішньою торгівлею.

Зовнішня політика була ідентичною до Радянської.

Послаблення режиму в 50-х роках призвело до масових вибухів невдоволення, під впливом яких були здійснені деякі ліберальні реформи. Дозволено приватну ініціативу, економічні та культурні стосунки з країнами Заходу. Але рівень лібералізації був неоднаковий. Найвищий у Польщі, Угорщині, менший в НДР, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, зовсім не торкнувся Албанії.

Але основний принцип комуністичних режимів залишався незмінним. Тому в 60-х роках з’явилися ознаки кризи. Починається суттєве відставання від країн Заходу.

Керівництво зрозуміло неможливість часткових реформ в економіці. У серпні 1961 р. було збудовано мур навколо Західного Берліну.

Після зміни керівництва СРСР став проводити консервативний курс. В Чехословаччині реформи були повільнішими ніж у сусідів, і ще тоді назрівала політична криза, яка виявилася у “Празькій весні” 1968 р.

Особливо сильно криза виявилася в Польщі, і була придушена створенням військової диктатури В.Ярузельського.

В 1955 р. на противагу НАТО було створено ОВД, яка стала прикриттям для військових дій у Польщі, Угорщині, Румунії, НДР.

В 60-х рр.. в “Соціалістичній системі” відбувся розкол. Албанія перейшла на бік КНР. Намагалася також Румунія.

Економічно СРСР постачав до країн сателітів енергоносії і сировину, а експортував товари народного вжитку.

Послаблення  тиску СРСР та внутрішня криза призвели до революцій.

В Польщі і Угорщина комуністи пішли не демократичні вибори і відмовилися від влади.

У НДР та Болгарії намагалися утриматися при владі змінивши курс і в результаті політичної боротьби втратили влади.

В Чехословаччині цей процес поєднався з розлученням. Не було застосовано насильства.

В Румунії, Югославії відбулися військові заворушення.

Албанія хоча й з запізненням, але мирним шляхом демонтувала комуністичний режим.

У 1990-1992 рр. в економіці країн спад, це спричинило соціальне напруження з 1993 р. починається вихід з кризи. Найбільш помітно в Чехії, Словаків, Польщі, Угорщині, Словенії та Німеччині.

Повільніше в Болгарії, Албанії, Македонії. Залишаються в кризовому стані Румунія. Зараз поширюється вплив лівоцентриських партій. Прагнуть до вступу в ЄС та НАТО.

Польща

Польський рух опору дві течії: прорадянський Польський комітет національного визволення та Крайова рада Народова(підтримував емігрантський уряд).

Після війни сформований коаліційний уряд національної єдності, опозиція йому на чолі з С.Миколайчиком(“Польське сторонництво людове”). На виборах 1947 р. в Законодавчий Сейм переміг Демократичний блок (1948 р. утворив Польську об’єднану робітничу партію ПОРП). Президентом став Б.Берут. Збройний опір опозиції був придушений. Польсько-українські відносини були вирішені в результаті операції “Вісла”. Українців було переселено 140 тис.

Будівництво соціалізму за радянським зразком. Планова економіка. 1952 р. Конституція ПНР – ліквідовано інститут президентства, створено Державну Раду.

В 1953 р. підвищені ціни на 100%. Падіння життєвого рівня. У червні 1956 р. жорстко придушені антиурядові виступи (вбито 75 чол).

Але керівництво В.Гомілки пішло на деяку лібералізацію економіки.

Подібна ситуація повторилася в 1970 р. Виступи робітників і студентів придушені (вбито 44  та поранено понад 1 тис. чол.) Процес лібералізації очолив Е.Герена.

Але криза продовжувалася. Активізується опозиційний рух. 1976р створено “Комітет захисту робітників”, “Комітет громадської самооборони” на чолі з Я.Куронєм, А Міхником. 1980 р. нова криза. Профспілковий рух страйки. Незалежна профспілка “Солідарність”. 13 грудня 1981 р. було введено військовий стан диктатура В.Ярузельського.

Криза посилювалася. Уряд пішов на переговори з опозицією. У лютому-квітні 1989 р. переговори “За круглим столом” про проведення демократичних реформ. На вільних виборах в червні опозиція набрала більшість. Президентом став Ярузельський прем’єр міністром, міністром Т.Мазовецький – один з лідерів “Солідарності”. На прямих президентських виборах 1990 р. переміг Л.Валенса.

Політика “шокової терапії” розроблена міністром фінансів Л.Бальцеровичем.

-          скасовано контроль цін;

-          вільна торгівля;

-          приватизація;

-          ціною падіння життєвого рівня внутрішній ринок нормалізувався.

Невдоволення вилилися у підтримці лівих сил. В 1995 р. президентом став О.Кваснєвський, у 2000 році переобраний на другий строк.

Посилився акцент уряду на соціальному захисті. Зараз найрозвинутіша країна Східної Європи. Захід списав борги за розбудову демократії. 1999 р. стала членом НАТО.

Польсько-українські відносини.

Положення  українців було безправним. Лише в 1956 р. зі створенням Українського суспільно-культурного товариства ситуація почала покращуватися. Відроджується й релігійне життя. У 70-80-х рр.. посилилася асиміляція. Після відновлення демократичного ладу ситуація українців покращилася. Але існують шовіністичні сили які дестабілізують ситуацію.

Чехословаччина. Чеська та Словацька республіка.

5 квітня 1945 р. був створений в м. Кошице коаліційний уряд всіх антифашистських сил. Проголосив програму демократичних перетворень. На виборах в Установчі Національні Збори перемогла КПЧ (К.Готвальд). Президентом залишався Е.Бенеш. КПК висувала програму націоналізації та аграрної реформи. Опозиція на протест вийшла з уряду в лютому 1948 р. Під тиском загонів народної міліції президент прийняв відставку. Було сформовано соціалістичний уряд. Радянська система була відображена в Конституції 1948 р. Бенеш на протест пішов у відставку. Новий президент Готвальд.

Розвиток у 50-60-х роках стабільний завдяки довоєнному потенціалу рівень життя найкращий серед соціалістичних країн.

1968 р. першим секретарем ЦК КПЧ став Олександр Дубчек. Намагався провести реформи розбудови “соціалізму з людським обличчям” або “ринковий соціалізм”. Програму підтримало населення. В засобах масової інформації йшла дискусія стосовно подальшого розвитку країни і отримала назви “Празька весна”. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. п’ять держав ОВД (СРСР, Болгарія, НДР, Польща, Угорщина) ввели війська. Була застосована “доктрина Брежнєва”), О.Дубчека заарештували. КПЧ очолив Густав Гусак, почалася реакція.

Але опозиція активізувалася на поч.. 1977 р. складена програма “Хартія 77” і утворили організацію за її назвою. Вони підготували “оксамитову революцію”. Проти політичного і економічного відставання (1948 р. була на 7-му місті, кін. 80-х на 40-му).

17 листопада 1989 р. почалася революція. КПЧ пішли на переговори з “Хартією 77” (Вацлав Гавел). В грудні 1989 р. створений коаліційний уряд, головою парламенту став О.Дубчек, президентом В.Гавел. Змінили назву на ЧСФР.

Особливу увагу уряд приділив економічним реформам, які пройшли без падіння життєвого рівня. 1 січня 1993 р. були створені Чеська і Словацька Республіки. Президентські вибори в Чехії переобраний В.Гавел, в Словаків М.Ковач, на наступних виборах Р.Шустер.

В Чехії при владі праві партії. В Словакії помірковані реформи, популярність лівих сил. 1999 р. Чехія стала членом НАТО.

Румунія.

1947 р. було проголошено республіку. Почалося будівництво соціалізму під керівництво. Румунської робітничої партії (Г.Георгіу-Деж). 1952 р. Конституція. 1965 р. керівником РКП стає Ніколас Чаушеску, формується його диктатура.

1968 р. засудив втручання в Чехословаччину отримав підтримку Заходу. Основа виробництва нафтопереробна промисловість тому криза 1975 р. призвела до загальної кризи.

Політика “затягування поясів” для сплати зовнішнього боргу в поєднанні з тоталітарним режимом призвели до революції.

1989 р. в м. Тімішоара розстріляна демонстрація молоді. Вбито 100 чоловік, поранено 200.

1989 р. мітинг на підтримку існуючого ладу (під тиском). Запроваджений надзвичайний стан.

Але зупинити не вдалося. Чаушеску та його дружину було затримано при спробі втечі з країни та розстріляно.

Влада перейшла до Фронту національного порятунку, президентом 1992 р. став Іон Ілієску. Почалися ринкові реформи. 1996 р. президентом став лідер Румунської демократіичної конвенції Е.Контантинеску.

Югославія. Нові південнослов’янські держави.

Одним із напрямів антифашистського руху стає Народно-визвольна армія Югославії (Йосип-Броз Тіто). 1942 р. антифашистське віче проголосило себе урядом. Провели націоналізацію та аграрну реформу до кінця 1945 р. В листопаді 1945 р. влада повністю перейшла до комуністів. Монархія ліквідована проголошена ФНРЮ. Конституція закріпила владу комуністів і тоталітарний режим.

Тіто проводив самостійну політику . Всупереч  Сталіну було впроваджено “Самоврядований соціалізм”. З 1949 по 1953 р. не було навіть дипломатичних відносин.

В умовах ізоляції селянам повернута земля, підприємства трудовим колективам. Зовнішня торгівля зорієнтована на Захід. Були введені органи самоврядування країна перейменована на СФРЮ (1963 р.).

В 60-х рр. тоталітарний режим Тіто проводив подальшу лібералізацію економіки та розширення прав республік.

1974 р. Нова Конституція, введений інститут президентства.

Але посилюються міжнаціональні суперечки 1981 р. Відбулися заворушення в Косові та поновилися 1988 р.

Після смерті Тіто 1980 р. впроваджений інститут колективного керівництва. Загострюються суперечки між Сербією і Хорватією. Держава стала розпадатися. На виборах 1990 р. перемогли прокомуністичні сили, які не збиралися продовжувати економічні реформи, та надавати  більше прав частинам.

В червні 1991 р. Хорватія (Ф.Туджман) і Словенія (М.Кучані) проголосили незалежність.

1992 р. таке рішення прийняли Боснія і Герцеговина і Македонія. Було створено СРЮ при владі залишився прокомуністичний уряд С.Мілошевича, який розпочав війну з Хорватією. Хорватські серби проголосили створення республіки Сербська Крайна. Війна перейшла на територію Боснії та Герцеговини, яка була проголошена  мусульманською державою, не мусульмани звернулися за допомогою до сербів і хорватів. У конфлікт втрутилися сили ООН і НАТО.

1995 р підписана Дейтонська угода про припинення військових дій. Протягом 1996-1998 рр. ситуація на Балканах нормалізувалася.

На 1999 р. ситуація знову загострилася. 1999 р. було здійснено бомбардування США Югославії.

Угорщина.

Ще під час війни створений коаліційний уряд – комуністи, соціал-демократи, партії дрібних сільських хазяїв (ПДСХ). Були проведені демократичні перетворення 1 лютого 1946 р. скасована монархія. Два роки йшла боротьба між лівими і правими. 1947 р. за підтримка СРСР ліві набрали більшість. 1948 створили Угорську партію трудящих (УПТ Матіям Ракомі). 1949 р. створена УНР. Почалося будівництво соціалізму. У 1953-1956 р. боротьба між М.Ракоші та Імре Надієм, який виступав за демократизацію. Створювався культ Ракоші. Угоршина засудила рішення ХХ з’їзду КПРС. Боротьба в партії перейшла в суспільство.

Опозиційний рух у 1956 р. провів масові акції претесту. Повстання підтримав уряд І.Надя. Було проголошено  вихід Угорщини з ОВД.

В м. Сольнок утворився уряд Яноша Кадара, який за підтримки радянських військ придушили повстання. Загинуло 3 тис., страчено 500 і заседжено 30 тис. чоловік. Генеральна Асамблея ООН засудила, Надо та прибічники отримали притулок у посольстві Югославії, але виманені і засуджені.

Новий керівник Кадар та перейменована партія Угорська соціалістична робітнича партія були змушені провести ліберальні реформи.

1966-1970 рр. висували більше одного кандидата на виборах, введені економічні методи управління, зріс добробут населення.

Режим Кадра найліберальніший в соціалістичному світі. Але до сер. 80-х рр. ресурси вичерпані, почалася криза.

1988 р. в ході “круглого столу” УСРП відмовилася від монополії на владу. 1989 р. саморозпустилася. На виборах 1990 р. переміг Угорський демократичний форум. Його лідер Й.Анталл став головою уряду, вільний демократ А.Гьону – президентом.

Але праві не змогли швидко вирішити проблеми. 1994 р. знову лівий уряд Д.Хоркоша, але не змінили курс на реформи.

1990 р. стала членом НАТО.

Болгарія.

В 1944 р. влада перейшла до рук прокомуністичного Вітчизняного фронту. В коаліційному уряді головну роль відігравала Болгарська робітнича партія. Було ліквідовано монархію, проведена аграрна реформа. Уряд з 1940 р. очолював Г.Димитров. 1947 р. прийнята Конституція. 50-ті рр. культ В.Червенкова(1950-1954). !954 р. очолив БКП Тодор Живков, взяв курс прискореного будівництва соціалізму. Кін. 60-х рр. сповістили про побудову його основ. Незважаючи на індустріалізацію зберігли швидкі темпи розвитку сільського господарства, яке постачало продукцію на світовий ринок. 1971 р. нова програма БКП та Конституція. Влада зосередилася в руках сімейного клану Живкова.

70 ті рр. починається спад виробництва, а з початку 80-х економічна криза.

1989 рю Живков звинувачений у злочинних методах керівництва, вимушений піти у відставку.

Опозицію очолив Желю Желєв, який 1990 р. обраний президентом. 1991 рю Нова Конституція. Почалися ринкові реформи. Але це спричинило до падіння рівня життя. 1994 р. соціалістична партія перемогла на виборах, але не вирішила питань. 1996 р. президентом став П.Стоянов. 1997 р. демократи перемогли на виборах.