Австрія

Віденський конгрес - Німецький союз (8 липня 1815 р): 38 держав - Австрійська імперія, Королівства Пруссія, Саксонія, Баварія, Ганновер, Вюртемберг, Герцогства та князівства Гессен-Драмштадт, Нассау, Брауншвейг тощо, Міста республіки Франкфурт, Гамбург, Бремен, Любек.

Союзний сейм, Столиця (Франкфурт-на-Майні). Керівник – Австрійський імператор. Посилення ролі Прусії Фрідріх Вільгельм III 1797-1840, Фрідріх Вільгельм IV 1840-1861.

пер. пол 30-х рр 19 ст. початок промислового перевороту.

Основа с\г. Кріпацтво (скасовано тільки в деяких землях) – десятина, панщина. Брак робочої сили. Реформи Наполеона скасовані.

Райони: гірничо-хімічна промисловість (військова) Рейнсько-Вестфальська область, Сілезія, Саксонія.

1834 р. – Митний союз (18 держав) на чолі з Прусією та Австрією. Боротьба між ними за вплив в Німеччині. Після автро-пруської війни 1866 р. розпадається.

1859 р. Німецький національний союз. Мета: об'єднання німецьких держав під головуванням Пруссії, без Австрії. Ізоляції Австрії у Німецькому союзі.

Австрія: 9 королівств, 2 ерцгерцогств, та ін, автономії.

Франц II 1792-1835, Фердинанд І (1835-1848) канцлер – Клеменс Меттерніх (1809-1848) виступав за міжнародну співпрацю, «політику рівноваги в Європі», «політику союзів», «політику європейської безпеки», але реакційна політика, ініціатор створення Священного Союзу. Меттерніх був консерватором, Австрія стала оплотом Реставрації, противник об‘єднання Німеччини.

Абсолютна монархія. Дорадчі органи Придворна військова рада, Гофрат (Палацова рада) і Таємна рада. Імператор призначав уряд, канцлера.

Внутрішня політика політична реакція. Територія другою після Росії у Європі. «Клаптикова імперія». Принцип «розділяй і володарюй», гноблення інших народів.

Освіта під контролем католицької церкви.

Заборона творів Й.Ф. Шиллера Й.В.Гете, Г.Е. Лессінга. 1830 р передберезневий період (революція 1848 р почалася у березні). Рух за обмеження монархії.

Економіка: аграрна країна, 2\3 населення в с\г. Розвитку заважили пережитки феодалізму. Втручання влади заважало розвитку промисловості. Франц І заборонив створення у Відні мануфактур, щоб не було концентрації робітників. 30-40-х роках промисловий переворот тільки в Нижній Австрії та Чехії. Інші були сировинними придатками та ринками збуту. Перша парова машина у Брно в 1816 р. 20х рр – 11, 40-х – 30 . сер 19 ст. – 900. Перша залізниця 1828 р. але поширення дуже повільне, 1846 р. протяжність 148 км. . 1830 р пароплавна лінія Відень-Пешт. Не увійшла до митного союзу. Кріпацтво – основа економіки. Нерівномірність розвитку: Чехія, Ломбардо-Венеція, Нижня Австрія виробляли промислову продукцію, Галичина, Буковина, Далмація – сировинні придатки, ринки збуту.

Франці І заборонив створювати у Відні мануфактури, боявся робітничих рухів.

Вплив Липневої революції 1830 р. у Франції – передберезневий період (до 1848 р). Громадсько-політичне підненсення. Необхідність перетворень. Спільні вимога всіх верств: обмеження монархії, скликання парламенту, Конституція, громадянські та політичні права. Граф Іштван Сечені (Угорщина) розробив програму ліквідації кріпацтва, цехів, створення Національного банку та мережі кредитних установ. Але виступав за підтримку Габсбургів. Уряд К.Метерніха відкидав будь-які перетворення.

Національне відродження: ВФР та наполеонівські війни – ідея права націй на самовизначення, національне відродження словенців, хорватів, сербів, чехів, словаків, поляків, українців. Звернення до фольклору, звичаїв, історії. Поширення літературних мов, розквіт літератури, театру, тощо.

«Будителі» - чехи – Йозеф Добровський (1753-1829) історія мови та культури і Йозеф Юнгман (1773-1847) підручник чеської літератури та чесько-німецький словник. Словаки – Ян Коллар (1793-1832) поет, зірки пісень, Людовіт Штур (1815-1856) створення словацької літературної мови). Угорці боротьба проти онімечування, заміна латини на угорську мову, як офіційну мову королівства. Але угорці самі здійснювали мадяризацію слов‘ян.

Революція 1848-1849 рр

Причини

Багатонаціональна, "клаптиковою" держава. Слов'яни становили 18 млн, австрійські німці - 7 млн, мадяри (угорці) - 5 млн, решта - румуни та італійці.

Відсталість, кріпосне право, нерівномірність економічного розвитку.

Абсолютна монархія

Політика Меттерніха (з 1809-1848 pp.) придушувалася будь-яка вільна думка. Розпалювання національної ворожнечі між народами імперії. Імператор Франц: "Мої народи чужі один одному: тим краще. Вони не хворіють одночасно на ті самі хвороби... Я ставлю угорців в Італію, італійців в Угорщину, кожен стереже свого сусіда. Вони не розуміють і ненавидять одинодного. З їхньої неприхильності народжується порядок, з їхньої ворожнечі - загальний мир".

Економічна криза 1846 р: 3 неврожайних інфляція, зростання цін на хліб і картоплю, безробіття.

Хід:

У березні 1847 р. у Відні, Празі, Пешті голодні бунти.

Опозиція: ліберальна інтелігенція, підприємці, студенти, національна опозиція народів пригноблених Імперією.

13 березня 1848 р. у столиці Австрії Відні розпочалися маніфестації під гаслами: "Конституція!", "Свобода!", "Геть Меттерніха!". Імператор Фердинанд скликати рейхстаг (парламент) і ввести конституцію. Меттерніха відправили у відставку.

У квітні проект конституції Австрійської імперії: слова, друку, зборів, відповідальність уряду перед парламентом. Але ігнорувалися національні інтереси народів, Парламент мав складатися з двох палат - аристократичного сенату і палати депутатів. Виборче право лише для власників нерухомості та збереження всієї повноти виконавчої влади за імператором. Таку конституцію було сприйнято як спробу відновлення абсолютизму.

Революційні виступи 15-26 травня зумовили втечу імператора та уряду з Відня до столиці Тіролю Інсбрука та письмового запевнення про введення загального виборчого права.

12 червня у Празі війська розстріляли мирну демонстрацію. Вибухнуло повстання. Місто вкрилося барикадами. Повсталі вимагали загального виборчого права і самоврядування. До Праги було стягнуто велику армію, яка 17 червня придушила повстання.

Наслідки:

У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент (рейхстаг). Серед його депутатів, італійці, поляки, словенці, українці, хорвати, чехи, чверть депутатів селяни. Рейхстаг прийняв закон про скасування феодально-кріпосницьких повинностей. Але панщина та оброк підлягали викупові, причому 2/3 суми викупу сплачували селяни, а 1/3 компенсувала землевласникам держава. Рішення про фінансування придушення революцій в Італії та Угорщині.

Повстанці у Відні намагалися не допустити відправлення частин віденського гарнізону на придушення революції в Угорщині. Після розправи з повстанням у Відні Імперський уряд заходився придушувати революцію в Угорщині.

Революція в Угорщині

15 березня у Пешті маніфестація під керівництвом «Молода Угорщина» Шандорм Петефі (1823-1849). Програма: 12 пунктів»: надання демократичних свобод, знищення панщини, виведення з країни австрійських військ і повернення на батьківщину угорських частин, створення самостійного уряду.

У вересні 1848 р. розпочалася війна угорців проти австрійських військ. Лайош Кошут (1802-1894) – «комітет захисту Батьківщини».

У жовтні 1848 р. австрійські війська вторглися в Угорщину та в березні 1849 р. почався контрнаступ угорської армії, і австрійців було вигнано.

У квітні 1849 р Угорщину проголошено незалежною республікою і позбавив Габсбургів угорської корони. Кошута обрали правителем-президентом.

Австрійський імператор, по допомогу до «жандарма Європи» - російського імператора Миколи І. 200-тисячна царська армія (фельдмаршал Паскевич). Поразка революції в Угорщині завершила революцію в імперії Габсбургів. Але рух не припинився. 1853 р. таємні групи зв‘язки з Л.Кошутом за кордоном. Готувалися до збройного повстання. 1861 р Державні збори у Пешті – місцевий законодавчий орган. Вимагали незалежності. Франц Йосиф ІІ розпустив. Але після поразки 1866 р. змушений піти на поступки. 1867 р. у двоє стичну державу – Австро-Угорщину.