Соціальні зміни
Соціально-економічний розвиток
Економічна криза 1900-1903 рр.
Соціальна структура: старі – поміщики, селяни, ремісники, нові – буржуазія і робітники, інтелігенція. Чинники: скасування кріпацтва, індустріалізація, урбанізація, поширення освіти.
Робітники: державні ті закордонні підприємства вимагали кваліфікованих робітників. Іноземні інженери, майстри та навіть робітники. Пристойні умови праці, висока зарплата. Аграрне перенаселення, шукали засоби до існування. Традиційна мораль (ментальність) прив‘язана до землі. Робота на фабриках важка, травми, незвичні умови життя, антисанітарія, хвороби, пияцтво, розпуста. Робітники пришлі. З Центральної Росії, низькопродуктивне с\г, займалися підробітками та промислами. Вищий рівень освіти, рідна мова, більш доступна. Проникнення в виробництво, торгівлю, підприємництво, освіту, медицину. Мовний розкол.
Українські робітники: І.Франко «Борислав сміється», М.Коцюбинський «Fata Morgana» Андрій Волик.
Буржуазія: в Європі – еліта (гроші+освіта). Україна – неукраїнці (англійці, французи, бельгійці, німці, австрійці, поляки, чехи, росіяни). Євреї – торгівля, сфера обслуговування. Українська – слабка, цукрозаводчики (Симиренки, Терещенки, Харитоненеки). переробка с\г продукції. Серед середньої та дрібної частка більша.
Інтелігенція: вимога спеціалістів, багатонаціональна, українці 1/3. Джерело: заможне селянство. Не бажання ділити землю, йшли на навчання. Нижчі прошарки: вчителі, канцеляристи, писарі, техніки, священники. Зберігала мову та культуру. Вища русифікувалася. Комплекс «меншовартості».
Соціальні рухи: модернізація (первісне нагромадження капіталу), криза 1900 -1903 рр., неврожай та голод 1902 р. Селянські виступи, спроба інтелігенції надати національно-визвольного характеру. З.У. – форма: страйки. 1902 р. 200 тис. селян. Поряд з економічними, вимога загального виборчого права.
Рух емансипації (або фемінізму). Учасниці цього руху виступали за рівні права з чоловіками у політичній, суспільній та професійній сферах. У Наддніпрянщині – громадська діячка О.Доброграєва, а в Галичині – Н.Кобринська, національно-патріотично налаштовані громадські діячки як Х.Алчевська, Н.Грінченко, О.Корольова, К.Лозенко та ін.
Економічна криза, відсутність в Росії робітничого законодавства, модернізація → зміна свідомості, прагнення до об‘єднання робітників. З 1900 р страйки. 1 травня 1900 р в Харкові, економічні та політичні вимоги. 1903 р .південь , гасло «Геть самодоржавство!».