Реформи й зовнішня політика Петра І
В 17 ст. в Європі розвивається капіталізм, світовий ринок, нові верстви - буржуазія та наймані робітники.
За Олексія Михайловича початок насильницької європеїзації. Але Росія значно відставала у розвиткові від європейських держав. Відсутність зручних виходів до світових торговельних шляхів зумовлювала натуральний характер господарства. Єдиний порт — Архангельськ, не мала ні торговельного, ні військового флоту. Мануфактурного виробництва також фактично не існувало.
Спільний кордон зі Швецією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством.
По смерті Федора Олексійовича 1682 р. на царський трон претендували два брати — Іван і Петро, а також їхня старша сестра Софія, яка сама намагалась оволодіти престолом. Зрештою, перемогу в цій боротьбі здобув Петро І (1689—1725 рр.).
У спадок від Софії війна проти Туреччини (Кримські походи 1687 (І.Самойлович) 1689 (І.Мазепа) невдалі). У 1695 р. похід на Азов — зрозумів, що Азов без флоту не взяти, Узимку на верф'ях Воронежа було збудовано флот. У 1696 р. Петро І здійснив новий похід на Азов, цього разу вдалий. За умовами укладеного з Туреччиною перемир'я Азов перейшов до Росії разом із частиною узбережжя Азовського моря. Але це не давало виходу до Чорного та Середземного морів. Союзники Росії в цій війні (Австрія, Польща, Венеція, Мальтійський рицарський орден) уклали мир із Туреччиною.
Змінив напрям зовнішньої політики. Відправлено “велике посольство” (1697—1698 рр.), територіями протестантських країн — Курляндії, Бранденбургу, Голландії, до складу якого під іменем урядника Петра Михайлова увійшов і сам цар. Щоб здобути вихід до Балтійського моря треба воювати проти Швеції. Союзники: Саксонія (саксонський курфюрст Август II, який водночас був і польським королем) та Данія.
Повернувся придушити заколот стрільців. Стрілецьке військо було ліквідоване напередодні війни проти Швеції. У 1689—1699 рр. Петро І формував регулярне військо для майбутніх воєн (полки “нового зразку”).
Швеція, скориставшись зі Смути, оволоділа узбережжям Фінської затоки, Карелією, зміцнила своє становище у Прибалтиці, на яку претендувала Московська держава.
Скориставшись конфліктом за іспанську спадщину 1701-1714 Росія розпочала Північну війну 1700-1721 зі Швецією.
Собзники Росії: датський король Фредерік IV, оточив шведську фортецю Штральзунд у Північній Німеччині. Август ІІ (одночасно саксонський курфюрст і польський король) рушив на Ригу. Росія вступила у війну уклавши у 1700 р. Константинопольський мир з Туреччиною, російська армія рушила до Нарви, що була однією з головних фортець у Прибалтиці, та оточила її.
Карл ХІІ оточив Копенгаген і змусив Фредеріка IV капітулювати, завдам їм ніщивної поразки росіянам під Нарвою, потім рушив до Риги, де завдав поразки Августу ІІ.
Військова реформа Петра І: створення регулярної армії способом рекрутських наборів. Навчання провадилося за принципом: “Сімох забий, але одного вивчи”. Частину дзвонів із церков переплавили на пушки. Будівництво в Тулі та на Уралі мануфактур.
На кінець війни Росія мала 15 тис. гармат, більш ніж у будь-якої держави Європи. Численність армії була доведена до 340 тис. (з них 80 тис. регулярної).
За період 1702—1704 рр. росіяни оволоділи значними територіями у Прибалтиці (Дерпт, Нарва) і Карелії (Орєшек, Нієншанце). 16 травня 1703 р. спорудження на одному з островів у гирлі Неви Петропавлівської фортеці, почалося будівництво Петербурга. Для захисту міста з боку моря на острові у Фінській затоці було закладено військово-морську базу Кроншлот (згодом Кронштадт). Будівництво Петербурга і каналів, загинули десятки тисяч людей, в т.ч. українські козаки й селяни.
Карл ХІІ захопив Варшаву і на трон Речі Посполитої посадив Станіслава Лещинського. Захопив Саксонію і примусив Августа ІІ підписати мир.
У 1706 р. Карл ХІІ виступив зі своєю армією у напрямі до російського кордону. Спроба шведів оточити російське військо біля Гродна виявилася невдалою. З Прибалтики на підмогу Карлу ХІІ вирушив 16-тисячний корпус генерала Левенгаупта, який у битві біля села Лісного у вересні 1708 р. зазнав поразки. На бік Карла ХІІ перейшов І. Мазепа.
Військо Карла ХІІ рушило в Україну. Але населення не підтримало Мазепу. Петро І зруйнував Батурин і Запорізьку Січ.
Розпочалась облога Полтави. На допомогу гарнізонові міста вирушили головні сили росіян (42 тис. вояків) на чолі з самим царем. 27 липня 1709 р. під Полтавою відбулася вирішальна битва, в якій шведи зазнали поразки.
Бойові дії було перенесено за межі Росії. Данія та Річ Посполита знову виступили проти Швеції. У 1710 р. російські війська оволоділи Ригою, Ревелем (Таллінном) . Виборг.
Восени 1710 р. турки оголошують війну. Прутський похід 1711 р. закінчився цілковитою поразкою, повернули Азов і відмовитись від Запоріжжя і боротьби за Чорне море (Прутський мир). Остаточний мир був підписаний в Адріанополі у 1713.
Карл ХІІ, вловивши ці тенденції, запропонував Росії союз, але загинув. Трон отримала його сестра Ульрика Элеонора, а потім її чоловік Фредрик I. Продовження війни.
Для закріплення перемоги і виходу до Балтійського моря, побудований морський флот. У 1714 р. біля мису Гангут (Ханко) перша морська перемога над шведами. Захоплення Аландських островів загрожували самій Швеції. Англія, відправила до Балтійського моря свою ескадру. У липні 1720 р. біля острова Гренгам відбулася вирішальна битва, в якій росіяни завдали нищівної поразки шведам на очах в англійської ескадри, яка не наважилася вступити в бій.
30 серпня 1721 р. у фінському місті Ніштадті мирний договір: Росії відійшли Естляндія, Ліфляндія, Інгерманландія, частина Карелії, а також низка островів на Балтійському морі.
Після перемоги в Північній війні Петро І 20 жовтня 1721 р. був проголошений імператором, а Росія стала імперією.
Реформи державного управління: послаблення Боярської думи. Посади отримували насамперед за здібності, а не за походженням. 1711 р. створено сенат — найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві. Посади генерал-прокурорів на місцях (“государеве око”). У 1718—1720 рр. ліквідовані прикази. Замість них колегії. Їх робота закріплена в законодавстві виданням особливих інструкцій і “генерального регламенту”.
У 1708 р. указ про губернський поділ держави. Губернатори отримували велику владу і призначалися царем.
Коли помер патріарх Адріан (1700 р.), цар не дозволив обрати нового патріарха. 1721 р. створено духовну колегію, або синод, на чолі зі світською особою, підпорядкування церкви державі.
1722 р. “Табелі про ранги”, всі військові й цивільні чини поділялися на 14 класів, що складали службову драбину. Відкривався доступ вихідцям із недворянських верств до військових і цивільних чинів. Дослужившись до певних чинів (до VІІІ класу (рангу)), такі особи отримували дворянське звання.
Указом про единоволодіння 1714 р. ліквідував різницю між боярством і дворянством передача у спадок не тільки вотчин, як ще було раніше, а і помість, які тимчасово довалися за службу. При цьому маєток міг отримати лише один спадкоємець - інші мали йти на службу.
За Петра І було проведено перепис селян, з 1724 р. податки збиралися не з двору, а з кожного селянина (подушний).
Це значно збагатило казну, але лягло новим тягарем на селян.
Для підтримки порядку з`явився новий поліцейський орган – Преображенний приказ, а з 1718 р. – Таємна канцелярія - система доносів.
Навчання за кордоном, після повернення з-за кордону спеціалісти (інженери, архітектори, кораблебудівники тощо) отримували чини, посідали відповідні місця в суспільстві, допомагали цареві-реформатору “європеїзувати” земляків.
Цар дбав про те, щоб дворяни засвоювали гарні манери, вміли фехтувати, їздити верхи, танцювати, вільно спілкуватися іноземними мовами. Великий успіх мала книга “Юності чесне зерцало”, де йшлося про правила поведінки в суспільстві.
Навчання відбувалося в домашніх умовах. Малочисельна мережа загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів.
Відкривалися друкарні, де набирали книги світського характеру, газети, публічні бібліотеки. 1708 р. гражданський шрифт. Почали виходити. Відчинили двері перші.
У 1714 р. в Петербурзі створено Кунсткамеру — перший природничий музей у Росії. 1725 р. Академія наук.