Франція

Третя республіка 1870-1940

Економіка: франко-німецької війни 1870-71 рр 2 місце після Англії, поч. 20 ст. 4. Гальмували, збитки від війни, нестача ресурсів (Ельзас і Лотарингія), конкуренція Німеччини та США, низька купівельна спроможність населення (Наслідок революцій?), технічна відсталість. Гроші не в модернізацію, а вивіз капіталу, позики. 1871-1913 рр. обсяг промислового виробництва ↑ у 3 рази. Важка індустрія (металургія, вугільна, машино-, автомобіле-, суднобудування). Металургійні заводи: фірма Шнайдера в Крезо, синдикат у Лонгві, відтіснили текстильну Руана й Мюлуза. Брак вугілля стримував, вихід – гідроелектростанції. Концентрація виробництва: 1898 р. 6300 акціонерних компаній. Автомобілебудування Рено (до 1914 р. Франція посідала друге місце у світі (після США) з виробництва автомобілів), військова, металургійна, машинобудівна, вугільна- контроль Шнейдера. досягла значних успіхів в авіаційній, хімічній та електротехнічній промисловості, але серйозно відставала у верстатобудуванні. 80% завозилось. Переважала легка промисловість, дрібні підприємства, ручна праця. Париж і Ліон – мануфактури. Традиційне виробництво предметів розкоші. Аграрно-індустріальна, 40% у с\г.

Банки, фінансова олігархія, зросла під час Другої імперії. 1852-70. Родини Ротшільди, Верне, Мале. «Могутність Ротшільдів і де Ванделів вища за закони». Вивіз капіталу до Росії, Іспанії, А-У, Туреччини, балканських держав. 20% інвестиції, решта позики. Щорічно 1,5 млрд. франків, «європейський лихвар», приносили не тільки прибутки а й політичних союзників.

1875 р. Конституція. Законодавча влада - двопалатному парламентові. Палата депутатів обиралася прямим загальним голосуванням. Жінки та військовослужбовці участі у виборах не брали. Сенат обирався представниками органів місцевого самоврядування. Головою виконавчої влади вважався президент. Обирався абсолютною більшістю парламенту Національних зборів на 7 років, міг бути переобраний. Фактичним головою уряду, як органу виконавчої влади, був прем'єр-міністр. Рада міністрів призначалася президентом та підзвітна парламенту. Самоврядування відсутнє, префекти призначалися урядом.

Боротьба між монархістами (президент Франції маршал Мак-Магон), та республіканцями (Жуль Греві).

Реформи: 1880 р. амністію учасникам Паризької комуни, 1881 р. прийнято закон про свободу друку та проведення зборів, а також закон про освіту всіх дітей віком від 6 до 13 років. Закон 1884 р. дозволив вільну діяльність профспілок та організацію страйків, було обмежено використання дитячої праці. (Порівняти з планами Комуни)

Символіка: державний трикольоровий прапор, національний гімн "Марсельєзу", національне свято 14 липня - день узяття Бастилії.

Багатопартійність: (Яка система, на ваш погляд біль ефективна: двопартійна чи багатопартійна?) Блоки партій, утворювали коаліційні уряди. З 1900 р. по 1914 р 13 урядів, при владі один рік, а деякі - по 2-3 місяці. Арістид Бріан 11 разів був прем‘єром, 25 виконував обов‘язки.

Політичні кризи:

Справа Буланже – шовінізм та реваншизм за поразку у франко-прусській війні. Спроба встановити диктатуру генерала Буланже. Республіканці - скандал навколо президента Ж. Греві (його зять виявився причетним до продажу орденів Почесного легіону - вищої нагороди Франції). Ж. Греві у відставку. Але змова монархістів також розкрита.

Панамський скандал 1895 р. розтрата грошей для будівництва Панамського каналу. Відставка членів республіканського уряду й передачі влади радикалам.

Справа Дрейфуса судове свавілля. 1894 р. стало відомо, що таємні документи французького генерального штабу потрапили до німецької розвідки. Звинуватили єврейського банкіра Дрейфуса. Коли з’ясувалося що винен офіцер Естергазі, суд його виправдав, аби зберегти сумнівну "честь мундира". А перегляду справи Дрейфуса не відбулося. Мітинги й демонстрації, а антиурядові сили навіть спробували ліквідувати демократичні свободи І республіканський лад. Кабінет міністрів змушений був подати у відставку. Новий уряд намагався стабілізувати політичну ситуацію в країні. У 1899 р. суд знову визнав Дрейфуса винним, але голова уряду його помилував і відпустив на свободу. Остаточно справу було вирішено лише в 1906 p., коли Дрейфуса повністю реабілітували.

Чому у Франції були популярні радикальна сили?

1905 р. політична організація монархістів "Аксьйон франсез" ("Французький рyx") діяла під гаслом: "Геть республіку, хай живе Франція, хай живе король!"

На відміну від 19 ст. (боротьба між монархістами та республіканцями) на поч. 20 ст. боротьба між лівими (радикалами) та республіканцями (право радикальними та поміркованими). 1902 р. перемога лівого блоку: радикалів і соціалістів та обіцяв провести антиклерикальні й соціальні реформи, в тому числі закон про пенсії та закон про 8-годинний робочий день. Головою уряду Еміль Комб. Вплив радикалів до початку першої світової війни.

Закони 1902-1905 pp. відокремили церкву від держави і школу від церкви. Свобода совісті та рівність усіх культів. Франція першою з великих держав стала світською республікою.

Партія радикалів, 1881 p., Жорж Клемансо (1906-1909, 1917-1920), лікар за фахом. 65 років. Ідея реваншу у Німеччини. Прізвисько «Тигр». Після ІСВ «Батько перемоги».

Соціальні реформи: щотижневий відпочинок робітників, міністерство праці й гігієни.

Програма: захист республіки, приватної власності, боротьби проти засилля клерикалів (церкви), вимоги націоналізації монополій, введення прогресивного прибуткового податку. Реваншизм, повернення Ельзасу і Лотарінгії. Популярність серед дрібної буржуазії та селянства.

Жодна партія не мала більшість. Для створення уряду блоки. 1900-1914 р 13 урядів.

Клемансо, який 1906 р. став прем'єр-міністром, не раз посилав війська проти страйкарів, хоча в минулому симпатизував робітникам. "Зараз я по інший бік барикади", - казав він. Лише 1910 р-, після відставки Клемансо, урядом А.Бріана у Франції було прийнято закон про робітничі та селянські пенсії. Він передбачав пенсійне забезпечення людям, яким виповнилося 65 років, - на 5 років раніше, ніж в Англії та Німеччині (70).

Загроза війни єдність радикалів та республіканців, президент республіканець Раймон Пуанкаре, підготовка до війни, закон про трирічну військову службу, збільшення армії, будівництво військово-морського флоту і авіації.

Профспілки виникли пізніше ніж в Німеччині, але більш радикальні. Робітники однієї професії – «федерації», а в містах – «біржі праці». Всі входили до «Генеральної конфедерації праці».

Зовнішня політика

Компенсувати втрати 1870-71 рр за рахунок збільшення колоній. Колоніальні війни. Території в Африці, Індокитаї, о-ви Океанії і Вест-Індії. Друга за розмірами імперія. Конфлікт з Англією 1898 р. у південному Судані біля Фашоди, який ледь не вилився у збройний. Але головний суперник Німеччина, поступилася Англії, підтримка у встановленні протекторату над Марокко (1911), розширення володінь в Індокитаї і о-х Тихого океану. Дешева робоча сила і сировина великі прибутки.

Реваншизм щодо Німеччини. Ідеологічна підготовка до війни. Зближення з Росією та Англією проти Німеччини.

У 1891 - 1893 pp. було зміцнено російсько-французький союз. Угода з Англією

1904 р. англо-французький союз "Сердечна згода" ("Антант кордіаль"). У 1907 р. до нього долучилася Росія.

Спираючись на угоду з Англією та Росією, Франція почала загарбання і, незважаючи на протести Німеччини, у 1911 р. протекторат над Марокко (супротив Німеччини). Формально головою залишався місцевий султан.

Мілітаризація економіки. У 1913 р. термін військової служби було подовжено з 2 до 3 років, що дозволило значно збільшити чисельність французької армії напередодні війни.

Постійно зростали й військові витрати. У 1914 р. вони становили 38% бюджету.