Китай
Кін 19 ст. «відкриття» для іноземного проникнення. Політика «опосередкованого правління» влада імператора, контроль над економікою – політика «відкритих дверей». Але Британія, яка вже не могла конкурувати з іншими захопила Гонконг, змусила виплатити контрибуцію, надати концесії (право на користування), англійські закони. Найбільший влив мали Японія, Британія, Франція та Росія, США меньший не мали достатньої кількості військово-морських баз.
1900 р. Росія, Англія, Франція, Німеччина нав‘язали договори про оренду (концесії), та встановлювали там свої порядки.
Традиційно вважали центром Всесвіту, Піднебесною імперією, оточеною васалами й варварами. Шок, після неодноразових воєнних поразок європейців ("опіумні війни"), від Японії (японсько - китайська війна 1894- 1895 pp.). Держава почала розвалюватись, переділено на сфери впливу між великими державами. Імператорська влада й конфуціанська мораль виявилися дискредитованими.
У 90-ті pp. 19 ст. ідеї реформ: Кан Ювей і Сунь Ятсен.
Кан Ювей, спираючись на традиційне конфуціанське вчення, запровадити в країні конституційну монархію, здійснити реформи в державному управлінні, економіці, освіті тощо. Радниками імператора Гуансюя. 1898 р. (сто днів реформ). Але державний переворот імператриця Ци Сі. Деяких реформаторів стратили; Кан Ювею пощастило втекти.
Повстання під керівництвом товариства Іхетуань «Кулак в ім‘я справедливості і злагоди» (боксерське повстання 1899-1900 pp.). Іхецюанці заперечували західну науку і культуру. Основна маса – селяни. Основна мета знищення Цінської династії і звільнення від іноземців. Повстанці вбивали християнських місіонерів а також китайських християн. Імператриця Ци Сі вела подвійну гру. Розраховувала руками «боксерів» звільнитися від іноземців. 1900 р. іхецюани вступили до Пекіну. Імператриця перейшла на бік повстанців. Придушене військами восьми держав - Англії, США, Росії, Японії, Франції, Італії, Німеччини, Австро-Угорщини. Китай був змушений укласти «Завершальний протокол» - повернення імператриці, погіршення ситуації.
Організація «Тунменхой» («Спілка відродження Китаю»).
Сунь Ятсен сформулював "три народні принципи":
- націоналізм, себто повалення Маньчжурської династії та відновлення суто китайського правління;
- народовладдя, тобто ліквідація монархії та встановлення республіки;
- народний добробут - проведення поступової націоналізації земельної власності та встановлення прогресивного податку на землю.
1905 р. в Токіо (Японія) Сунь Ятсена в об'єднання революційних гуртків демократичного й націоналістичного спрямування. 1907 р. "Об'єднаний союз" невдалі спроби повстання.
Реформи Ци Сі: скасування рабства; ліквідацію станових відмінностей; ліквідацію привілеїв дворян; створення армії за європейським зразком; скасування тортур; створення дорадчих органів у провінціях; європеїзацію освіти; проведення грошової та фінансової реформ; заборону куріння опіуму; заборону варварських звичаїв; створення політичних партій; реформу системи освіти. Але із загадковою смертю імператриці Ци Сі реформи припинилися.
Провал реформ свідчив про те, що змінити китайське суспільство можна лише революційним способом.
Революція почалася в Ухані (загальна назва трьох міст - Учан, Ханькоу, Ханьян). Випадковий вибух гранати в Ханькоу виявив нелегальну квартиру революціонерів, де було знайдено зброю та список членів революційних організацій. Почалися арешти. Змовники вирішили не гаяти часу. 10 жовтня 1911 р. в Учані повстали солдати. Військовий гарнізон Учана приєднався до повсталих. За ними пішли студенти, робітники. Поширилася на інші регіони.
Маньчжурська влада по допомогу до генерала Юань Шикая (повернуто із заслання за реформаторські погляди) Став головою імператорської ради та прем'єр-міністром, повновладним диктатором Північного Китаю. Проект конституції.
Але оголосили себе незалежними Ханчжоу, Шанхай, провінція Шаньдун, про свою автономію заявила Зовнішня Монголія. 2 грудня революційні війська увійшли до Нанкіна.
Сунь Ятсен повернувся з еміграції до Шанхая. 29 грудня 1911 р. конференція делегатів революційних провінцій в Нанкіні, проголосила утворення Китайської республіки. Сунь Ятсен тимчасовим президентом. Нова столиця Нанкін. 1січня 1912 р. Сунь Ятсен прийняв присягу.
Юань Шикая підтримали великі держави. 1912 р. матір шестирічного імператора Пу І акт про зречення від престолу. Сунь Ятсен через день після зречення відмовився від президентства на користь Юань Шикая. Нанкінські національні збори обрали Юань Шикая президентом.
1911 рік за місячним календарем називався синьхаєм. Синьхайська революція в Китаї закінчилася. 1912 р. в Нанкіні було прийнято Конституцію Китайської Республіки столиця - Пекін.
Юань Шикай для зміцнення свого становища почав наступ на газети й демократичні завоювання, прагнення реставрувати монархію.
1912 р. "Об'єднаний союз" Сунь Ятсена, та кілька інших організацій сформували Гоміндан (національну партію). У новообраному парламенті, 1913 р. на основі нової конституції, Гоміндан отримав значне представництво. Опозиція до Юань Шикая.
Поновилися повстання. Сім південних провінцій, де Гоміндан мав сильні позиції, заявили про відокремлення від Пекіна. Громадянська війна між Півднем і Північчю. У 1913 р. Юань Шикай оголосив Гоміндан поза законом, а його членів позбавив парламентських мандатів. Війська Півдня було розбито, Гоміндан пішов у підпілля, а Сунь Ятсен знову відправився в еміграцію.
Розігнавши парламент і ставши повновладним диктатором, Юань Шикай створив умови для реставрації монархії. Конституцію було переглянуто, з неї вилучили статті про демократичні свободи. А втім, незадовго до своєї смерті в червні 1916 р. диктатор відмовився від свого наміру. Республіку було збережено.