Магнатське землеволодіння. ↑ сільськогосподарську продукцію на західноєвропейських ринках.

Галичина: Потоцьких, Собєських, Даниловичів, Одровонжів «ключі» — кілька сіл і містечок, що управлялися як єдиний господарський комплекс.

Брацлавське воєводство 80 % 18 магнатам, у Волинському воєводстві 75 % в латифундіях.

«Острожчина» на Волині — володіння князів Острозьких, іще в Брацлавському, Київському, Руському, Сандомирському, Краківському, Берестейському, Мінському, Новогрудському, Вітебському і Віленському воєводствах. 620 населених пунктів, серед яких було 38 міст. Річний прибуток 1 млн злотих.

Латифундія — велике приватне земельне володіння.

Лівобережжя «Вишневеччина» 39,6 тис. селянських дворів, 56 міст і містечок, також землі на Поліссі, Поділлі, Волині й Галичині, півмільйона «підданих».

Збаразькі, Хоткевичі, Корецькі, Ружинські, Замойські, Жолкевські, Калиновські, Конєцпольські.

Магнати здавали землі в оренду шляхті, яка нещадно експлуатували ресурси та селян.

Товарне виробництво. → Фільварки. Розширення кордонів на південь.

Тваринництво: Руському воєводстві, на Волині, Поділлі й Київщині молочарське товарне господарство, кінські заводи. Зростання кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень і чинбарень. Чималі доходи вони також отримували від своїх рудень, поташень, селітряних варниць тощо.

Розвиток міст. Містечка – жителі займалися землеробством, сплачували грошовий чинш. Магдебурзьке право та приватні міста. Повинності в містах виконували тільки міщани, шляхта, духівництво, іноземці, які проживали в місті не платили. Нові міста: Конотоп, Фастів, Кременчук, Гадяч, Миргород, Яготин, Умань, Бориспіль та багато інших. У 40-х рр. 17 ст. близько 1000 міст і містечок, 20 %населення. Найбільшими за кількістю населення були Львів (15—18 тис. жителів), Київ(15 тис.), Меджибіж (12 тис.), Біла Церква (10,7 тис.).

Близько 80 % становила приватну власність або належала церкві.

У першій половині 17ст. існувало понад 300 ремісничих спеціальностей.

У Львові партачі становили понад 40 % .

Розпочався перехід до мануфактурного виробництва.

Становище селян загородники (городники), що найчастіше мали лише один город (загороду), і комірники, які не мали навіть власного житла, хоча дехто з них мав худобу.

Селяни перетворювалися на повністю безправний придаток фільварку, предмет дарування, продажу та купівлі. Найважчим воно було в Берестейському, Підляському, Руському, Белзькому, Волинському, західній частині Подільського й на правобережжі Київського воєводств, де панщина селян-кріпаків сягала 3—6 днів на тиждень.

Розшарування міщан Патриціат збагачувався й керував усім міським життям. Значну кількість становили козаки. В Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Чигирині, Черкасах, Богуславі, Переяславі 75 % .

Національний склад міщан. Українці, поляки, литовці, євреї, росіяни, білоруси, молдавани, угорці, вірмени, греки тощо.

Національні утиски: у Львові той, «хто додержується грецької віри і не перейшов в унію, той не може жити в місті, міряти ліктем і квартою, бути прийнятим у цех».

«Смутні часи» похід Владислава на Москву, П.Сагайдачний врятував короля від повного розгрому під Москвою.

1618 р. Деулінське перемир‘я 14,5 років, Річ Посполита Смоленщина та Новгород-Сіверщина (Чернігів), закріплене Полянівським миром 1634 р., після Смоленської війни 1632-1634 рр. землі роздані польській шляхті.

В кінці 16 ст. в слободах та прикордонних містечках спливав термін пільг. Закріпачення, фільварки, шляхта грабувала маєтки православних. Покозачення, втеча на Запоріжжя, Слобожанщину та Дон.

Передумови українське козацтво - захисник європейської християнської цивілізації від наступу ісламського світу (Повторити місце Османської імперії в світі).