За вихід до Балтійського моря 1700-1721 рр. Річ Посполита два ворогуючі табори: Станіслав Лещинський (Швецію), інший —Августом ІІ (Росію).

Козаки: інтереси царя, будівництво, вивозився хліб

↓ господарства й торгівлі, ↑ незадоволення царя та Мазепи.

обмеження царським урядом станових прав. Указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, на регулярні драгунські.

Невдоволення козацької старшини.

Міжнародна ситуація:

Карл ХІІ переміг Данію, Саксонію, розбив під Нарвою Петра І (1700), успішно наступав на Польщу. Результати війни (прогнозовані): Август ІІ і Петро І – поділ України, Станіслав Лещинський не визнавав Україну.

Мета: звільнення з під влади Московії, союз з Польщею не доречний (безсила і розбита). Таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. 1706 р. таємний договір: незалежність, король – гарант, протекторат. Сподівання відсутність спільного кордону гарантія невтручання. Одночасно переговори з С.Лещинським про  федерацію. Петро І не вірив доносам. Страчені В.Кочубей (хотів булаву) та І.Іскра.

У 1708 р. Карл ХІІ з 35-тисячною армією на Москву, через Білорусію та Смоленщину.

28-29 вересня 1709 р поблизу села Лісне у Білорусії веди розгромлені.

Карл ХІІ, віддаючи перевагу маневреній війні, вирішив здійснити обхід через Білорусію. Король рушив в Україну, де сподівався на допомогу І. Мазепи. Вибір: стати на бік шведів, чи залишитися на боці Петра І.

4 листопада 1708 р. гетьман прийняв остаточне рішення стати на бік Карла ХІІ і, залишивши у Батурині 3-тисячну залогу, із 4-тисячним загоном козаків рушив до ставки Карла ХІІ містечко Макошино на Чернігівщині.

Багато козаків не підтримали: несподівана зміни поглядів, населення розглядало шведів як загарбників, непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки.

1708 р О. Меншиков розгромив Батурин, зрада полковник І. Ніс показав таємний хід у місто. Місто було спалене, а населення знищене.

І. Мазепу було оголошено зрадником. Петро І наказав надрукувати в друкарні Києвво-Печерської лаври 600 примірників «Маніфесту до малоросійського народу», прочитати в усіх церквах, хотів віддати Україну – Польщі, церкву – греко-католикам (інформаційна війна).

І.Мазепа майже не вів воєнних дій. Дипломатична діяльність: Османська імперія, Крим, Молдавія, Валахія, Трансильванія, донські козаки, кубанські черкеси, та ін. народи незадоволені царем.

Запорізька Січ

Петро І відправив дарунки і гроші. Кость Гордієнко на бік Мазепи та Карла ХІІ. Причини: Виступав проти будівництва в 1702 р. фортеці Кам‘яний затон на землях Запорожців, 1705 р. фортеці по р.Самарі, частина земель віддавалася Криму, запорожці не визнали, участь у подіях Північної війни.

Мазепа і Гордієнко зустрілися біля с. Диканька на Полтавщині, 8 квітня 1709 р. підписали угоду з Карлом XII, яка передбачала утворення на українських землях, що перебували у складі Росії, князівства, під формальною протекцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноукраїнських земель не піднімалося, оскільки шведський король визнавав їх частиною Польщі. Та цим планам не судилося здійснитися.

У квітні 1709 р. російські війська (П. Яковлев) зруйнували Чортомлицьку Січ.

Після погрому Січі запорожці заснували Кам’янську Січ, сподіваючись незабаром повернутися на старі місця. Але в 1711 р. російські війська зруйнували її. Частина запорожців знайшла притулок у володіннях хана — урочищі Олешки поряд із Кардашинським лиманом, де створили ще одну Січ. Оскільки козакам заборонили звести укріплення й мати гармати, вони виявилися беззахисними перед свавіллям татар попри позитивне ставлення до них хана. Матеріальне становище козаків Олешківської Січі було значно гіршим, аніж на Запорожжі, що породжувало невдоволення. У 1728 р. збурені козаки під проводом Івана Гусака заарештували кошового К. Гордієнка, спалили будівлі і рушили на місце Чортомлицької Січі. Але російський уряд категорично заборонив їм відродити Січ. Зазнавши невдачі, козаки повернулися у володіння кримського хана й оселилися на місці Кам’янської Січі. У 1733 р. помирає К. Гордієнко — непримиренний ворог Російської імперії. Цього ж року, в умовах загострення відносин з Туреччиною, російська імператриця пробачила «провину» запорожцям і дозволила їм повернутися. У 1734 р. козаки заснували Нову Січ, що проіснувала до 1775 р.

Полтавська битва 27 червня 1709 р.

Шведам не вистачало припасів. Рушили на Полтаву. Облога міста тривала три місяці, можливість підготуватися до генеральної битви. Карл ХІІ поранений напередодні битви.

Рос війська перейшли Ворсклу. Біля с.Яківці, на рівнині між Яківецьким та Будищанським лісами Петро І наказав побудувати 10 редутів, де розташовувалася піхота. За ними кіннота (О.Меньшикова). Артилерія попереду табору. Козака поблизу с.Малих Будищ, щоб відрізати відступ на Правобережну Україну.

27 червня Рос. війська 50 тис. – шведські 25 тис. веди оволоділи першими двома редутами, та зробили спробу їх обійти зліва. Не змогли пройти, та відступили в Будищанський ліс (генерали Росса й Шліппенбах). Пізніше розбиті Меншиковим.

Головні сили пробилися через лінію редутів, але після значних втрат відступили до Будищенського лісу.

О 9 год  ранку шведи перейшли у наступ і прорвали фронт рос. військ. Петро І ввів Новгородський полк другої лінії, закрив прорив. Почався рукопашний бій. Рос кіннота наступала з флангів, загрожуючи тилу, змусила шведів відступити.

Гетьманські війська безпосередньої участі у битві не брали. Вони охороняли шведський обоз, частково брали участь в облозі Полтави, що не дозволило московській армії оточити військо Карла XII або гарнізону Полтави здійснити вилазку проти шведів.

Карл ХІІ, Мазепа та Гордієнко переправилися у Переволочній через Дніпро (переправу організували запорожці), відступили на територію Туреччини у Бендери. Карл ХІІ не погодився видати І.Мазепу.

Після поразки І. Мазепа й Карл ХІІ утекли в турецькі володіння. Своєму послу в Стамбулі Толстому Петро І доручив підкупити великого візира, якому було обіцяно 300 тисяч талярів за видачу Мазепи. Ця звістка схвилювала Мазепу. Такий перебіг подій остаточно підірвав слабке здоров’я гетьмана, і 21 вересня 1709 р. він помер. Його тіло відвезли в Ясси і там, у колі військової старшини і самого короля Карла ХІІ, поховали в міському монастирі.

Видатні поети та письменники: Віктор Гюго (Франція), Лорд Байрон (Англія), Юрій Словацький (Польща), Олександр Пушкін, Фаддей Булгарін, Кондрат Рилєєв (Росія). Відомі художники:  Ежен Делакруа,  Акілле Деверія, Луї Булянже, Ораса Верне, Теодор Жеріко (Франція), Мартін Бернінгротга (Німеччина), Юлиуш Коссак, Олександр Геримський (Польща) Відомі композитори: Ференц Ліст, Петро Чайковський, Сергій Рахманінов  Йому присвячено: 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. 

Гетьман Війська Запорозького протягом 22 років (8081 днів);

Закінчив  школу Київського братства, Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві, навчався в університетах Німеччині, Італії, Франції та Голландії;

Знав 8 іноземних мов;

Був особисто знайомий та користувався прихільністю королів Польщі Яна ІІ Казиміра та Станіслава Лещинського, царівни Софії та Петра І, шведського короля Карла ХІІ.

Мав титул Князь Священної Римської Імперії;

став другим кавалером ордену св. Андрія Первозванного в Російській імперії;

під його керівництвом було споруджено 12 храмів,  на меценатські цілі він витратив щонайменше 1.110.900 дукатів, 9.243.000 злотих та 186.000 імперіалів.

  у 65-річного у нього закохалася його 16-ти річна хрещениця, яка після відмови батька видати її заміж, втекла з дому та стала його коханкою.

Його діяльність вiдбилася на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало пiдставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Українi наприкінці XVII — на початку XVIII ст. унiкального стилю —  названого на його честь.  Російська православна церква оголосила йому анафему(прокляття), яке служать в усіх церквах вже 300 років;

16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика (1672—1742 рр.) очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в екзилі (еміграції).